КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/poki_molodi_silni_badori.dhtml Поки молодI, сильнI, бадьорI, не утомлюйтеся робити добро Майстер i Маргарита — головний добуток у лiтературнiй спадщинi М. А Булгакова. Над цим добутком вiн працював близько 12 рокiв i так i не встиг його остаточно вiдредагувати. Роман iснував у декiлькох редакцiях, першу з яких 18 березня 1930 року спалив сам Булгаков, пiсля того як довiдався про заборону п'єси Кабала святенникiв. Тодi Булгаков написав уряду: И особисто я, своïми руками, кинув у грубку чернетка роману про диявола…. Ще не закiнчений роман був спалений. Цей добуток могло б бути зовсiм втрачено, але в 1931 роцi Булгаков вiдновлює рукописи роману й продовжує роботу над ними. Пiсля цього робота над романом не припинялася. Булгаков був змушений вiдволiкатися вiд цiєï роботи для написання дрiбних добуткiв, що приносили йому дохiд, але тепер i мовлення не могло бути про те, щоб закинути роман. Роман “Майстер i Маргарита” став одкровенням великого письменника. Дотепер точно нiхто не змiг визначити, що являє собою сатиричний, фiлософський, психологiчний, а в ершалаимских главах — роман-притча “Майстер i Маргарита”. Його розглядали i як результат свiтового лiтературного розвитку, i як iсторичний вiдгук на конкретнi подiï життя 20-х i 30-х рр., i як концентрацiю iдей попереднiх добуткiв письменника. Сам автор оцiнював його як своє головне послання людству, свiй заповiт нащадкам. У цей роман Булгаков вклав всю силу свого таланта, творчоï уяви. Пророблено фундаментальну роботу й от — шедевр перед нами. Роман надзвичайно багатогранний i цiкавий, хоча його композицiя досить складна для сприйняття. Але в цьому i його принадностi — автор як би простягає незриму нитку мiж минулим i сьогоденням, змушуємо нас задуматися про вiчний i веде за собою в майбутнє … Однiєï з вiчних тем, що залишаються актуальними протягом багатьох сторiч, є тема добра й зла. Менi здається що саме поняття добро й зло виникли вiдразу, якщо не ранiше того, як з'явилася людина. Тому немає необхiдностi говорити про актуальнiсть цiєï теми — вона була актуальна завжди й буде актуальна доти, поки не похитнуться самi основи миру. Це розумiв i Булгаков. Тема добра й зла залучила його своєю глибиною, вiчнiстю, всеохопленням, тому вiн придiлив ïй велика увага у своєму романi. Ця тема завжди займала провiдне мiсце в росiйськоï фiлософiï й лiтературi. Спочатку поняття добра й зла розглядалися не як похiднi вiд волi людини. Але Булгаков спростував цю думку й вiдкрив нам у своєму романi одну з найважливiших iстин людства: переказ забуттю добра неминуче викликає до життя зло, вони як свiтло й тiнь нероздiльнi. У романi “Майстер i Маргарита” двi головнi сили добра й зла, якi, по Булгакову, повиннi перебувати на Землi в рiвновазi, втiлюються в образах Иешуа Га-Ноцри з Ершалаима, i Воланда. Очевидно, Булгаков, щоб показати, що добро й зло iснують поза часом i тисячорiччями люди живуть за ïхнiми законами, помiстив Иешуа в початок нового часу, у вигаданий шедевр Майстра, а Воланда як вершителя жорстокого правосуддя — у Москву 30-х рр. Останнiй прийшов на Землю, щоб вiдновити гармонiю там, де вона була порушена на користь зла, що мiстило в собi неправда, дурiсть, лицемiрство й, нарештi, зрадництво, що заполонили Москву. Як добро й зло, Иешуа й Воланд внутрiшньо взаємозалежнi й, протиборствуючи, не можуть обходитися друг без друга. Цей взаємозв'язок у романi виражається в описах обох персонажiв — автор наголошує на тi самi речi. Воланд “по виду — рокiв сорока iз зайвим”, а Иешуа — двадцяти семи; “пiд лiвим оком у людини був великий синець…”, а у Воланда “праве око чорний, лiвий чомусь зелений”; у Га-Ноцри “у кутi рота — садно iз запеченою кров'ю”, а у Воланда був “рот якiйсь кривiй”, Воланд “був у дорогому сiрому костюмi… Сiрий берет вiн хоробро заламав на вухо…”, Иешуа з'являється перед прокуратором одягненим “у старенький i розiрваний блакитний хiтон. Голова його була прикрита бiлою пов'язкою з ремiнцем навколо чола…”. И, нарештi, Воланд вiдкрито заявляв, що вiн полiглот, а Иешуа, хоч i не говорив цього, але крiм арамейськоï мови знав ще грецький i латинь. Але найбiльше повно взаємодоповнюванiсть добра й зла розкривається в словах Воланда, звернених до Левию Матвiя, що отказались побажати здоров'я “духу зла й володаревi тiней”: “Ти вимовив своï слова так, начебто ти не визнаєш тiней, а також i зла. Чи не будеш ти так добрий подумати над питанням: що б робило твоє добро, якби не iснувало зла, i як би виглядала земля, якби з ïï зникли тiнi? Адже тiнi виходять вiд предметiв i людей. От тiнь моєï шпаги. Але бувають тiнi вiд дерев i вiд живих iстот. Чи не хочеш ти обдерти всю земну кулю, снеся з його ладь усе дерева й все живе через твою фантазiю насолоджуватися голим свiтлом? Ти дурний”. Як з'являється Воланд? На Патрiарших ставках вiн з'являється перед Берлiозом i Iваном Бездомним, представниками радянськоï лiтератури, якi, сидячи на ослонi, знову, дев'ятнадцять столiть через, судять Христа й заперечують його божественнiсть i саме його iснування. Воланд же намагається переконати ïх в iснуваннi Бога й диявола. Так знову ж вiдкривається якийсь зв'язок мiж ними: диявол (тобто Воланд) iснує, тому що Христос є (у романi — Иешуа Га-Ноцри), i заперечувати його — значить заперечувати своє iснування. Це одна сторона питання. Iнша ж полягає в тiм, що Воланд насправдi “…частина тоï сили, що вiчно хоче зла й вiчно робить благо”. Зовсiм ясно, що Воланд — це диявол, Сатана, втiлення зла. Його мiсiя полягала у виявленнi злого початку в людинi. Треба сказати, що Воланд, на вiдмiну вiд Иешуа Га-Ноцри, уважає всiх людей не добрими, а злими. I в Москвi, куди вiн прибув творити зло, вiн бачить, що творити вже нема чого — зло й так заполонило мiсто, проникнуло в усi його куточки. Воланду залишалося тiльки глузувати з людей, над ïхньою наïвнiстю й дурiстю, над ïхнiм невiр'ям i зневажливим вiдношенням до iсторiï, i завдання Воланда полягала в тiм, щоб забрати з Москви Маргариту, генiя Майстра i його роман про Понтiя Пiлатi. А що ж Иешуа? Вiн говорив, що всi люди добрi й що коли-небудь на Землi настане царство iстини. Безумовно, у романi вiн i є втiлення того iдеалу, до якого потрiбно прагнути. Иешуа зробив жертовний подвиг в iм'я iстини й добра, а Пiлат страждав i мучився “дванадцять тисяч мiсяцiв”, поки Майстер не дав йому прощення й можливостi домовити з Га-Ноцри. Я думаю, письменник зробив Иешуа героєм шедевра Майстри, щоб сказати, що мистецтво божественно й може схилити людини до пошуку iстини й прагненню до добра, чого так не вистачало бiльшостi жителiв Москви 30-х рокiв. Майстер виявився чи ледве не єдиним служителем теперiшнього мистецтва, гiдним якщо не свiтла (тому що розчарувався в собi, на якийсь час здався перед напором дурнiв i лицемiрiв, за допомогою Маргарити вступив в угоду з дияволом), те спокою. I це довело, що Воланд не має влади захопити в пекло тих, хто прагне до iстини, добру й чистотi. Уважається, що головне заняття Сатани — невтомне сiяння спокус, руйнувань i зла. Але, вчитавшись уважно в роман, можна переконатися, що для цього Воланд вуж якось дуже гуманний. Менi здається, що Воланд, що персонiфiкує зло, з'явився посланником добра, його цiль — установити справедливiсть. У всiх його вчинках можна побачити або акти справедливостi, або прагнення довести людям iснування й зв'язок добра й зла. Добро й зло в цьому свiтi дивно тiсно переплелися, особливо в людських душах. Коли Воланд у сценi у вар'єте випробовує публiку на жорстокiсть i позбавляє голови конферансьє, а жалiсливi жiнки вимагають поставити ïï на мiсце, великий маг говорить: “Ну що ж… вони — люди як люди… Ну легковажнi… ну що ж… i милосердя iнодi стукається в ïхнi серця… звичайнi люди… — i голосно наказує: “Надягнiть голову”. I вiдразу ми спостерiгаємо, як люди б'ються через червiнцi, що посипалися на ïхнiх голiв. Я вважаю, що Воланд карав людей злом за ïх зло заради справедливостi. Зло для Воланда — не цiль, а засiб упоратися з людськими пороками й несправедливiстю. Кожна людина встає перед вибором: iти йому по дорозi Иешуа або Воланда. Але бiльшiсть людей треба не за голосом добра й iстини, а за голосом зла й неправди. Але ж якби люди були чистiше й добрiше, прагнули б не до грошей i влади, а до добра й милосердя, те, напевно, не було б нiякого Воланда, що карає людей за ïхнi пороки й провини. Таким чином, Булгаков показав нам, що каждий людина творить свою долю, i тiльки вiд нього залежить, добра вона буде або зла. Роман “Майстер i Маргарита” — про вiдповiдальнiсть людини за добро й зло, що вiдбувається на землi, за власний вибiр життєвих шляхiв, що ведуть до iстини й волi або до рабства, зрадництву й нелюдськостi. Вiн — про всеперемагаючу любов i творчiсть, що пiдносять душу до висот щироï людяностi. “Майстер i Маргарита ” — складний добуток. Про роман уже сказано багато, а буде сказано ще бiльше. Iснує безлiч тлумачень знаменитого роману. ПРО “Майстра й Маргариту” ще багато будуть думати, багато писати. “Рукопису не горять”,- вимовляє один з героïв роману. Булгаков намагався спалити свiй рукопис, але це не принесло йому полегшення. Роман продовжував жити. Майстер пам'ятав його напам'ять. Рукопис був вiдновлений. Пiсля смертi письменника вона прийшла до нас i незабаром знайшла читачiв у багатьох краïнах миру. Нинi творчiсть Михайла Булгакова одержало заслужене визнання, стало невiд'ємною частиною нашоï культури. Однак далеко не все осмислено й освоєно. Читачам його романiв, повiстей, п'єс призначено по-своєму зрозумiти його утвори й вiдкрити новi цiнностi, що таяться в глибинах. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/poki_molodi_silni_badori.dhtml