КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/tolerantnist_dobutokdoslidjennja_z_elementami_cituvannja.dhtml

	ТолерантнIсть. Добуток-ДослIдження з елементами цитування Первинне латинське слово Толерантнiсть означало пасивне терпiння, добровiльне страждання, асоцiювалося з такими поняттями, як бiль, зло! В XVI в. до цього додаються й iншi значення — дозвiл, стриманiсть. Згодом толерантнiсть трактувалася i як поступка в питаннi про релiгiйну волю — дозвiл з боку держави й офiцiйноï церкви вiдправлення iнших релiгiйних, культiв. Вiротерпимiсть була iсторично першою й домiнуючою формою прояву толерантностi. Головним засобом досягнення толерантностi в епоху Нового часу стало вiддiлення церкви вiд держави, а також i вiдмова в правi карати iновiрцiв. Важливо пiдкреслити, що терпимiсть до чужоï точки зору не припускає вiдмови вiд ïï критики або вiд власних переконань.
 Т.е. сьогоднI ми розумiємо, що термiн толерантнiсть (вiд латинського толеран) — терпiння, переносимость, поблажливiсть. Словник iноземних мов трактує ïï як терпiння до чужих думок i вiрувань. На сьогоднiшнiй день толерантнiсть розглядається в контекстi таких понять як визнання, прийняття, розумiння. Визнання — це здатнiсть бачити в iншому саме iнший, як носiя iнших цiнностей, iншоï логiки мислення, iнших форм поводження. Толерантнiсть у новому тисячорiччi — спосiб виживання людства, умова гармонiчних вiдносин у суспiльствi.
 Що ми, мало тодi розумiли в цiй грi? Яка пiдсвiдома життєва фiлософiя рухала нашим поводженням? Менi навiть важко пригадати, де ми, дiти, про такий варiант гри чули. Напевно, нiде. Просто пiдказав генетичний iнстинкт. Утекли, спливли року, а вiдчуття захищеностi, щиросердечного комфорту, упевненостi, спокою тобто, усього, що дає людинi вiру в сонячний завтрашнiй день залишилася назавжди. Сiм'я, будинок, бiлий мiй будинок… I хоча моє поколiння здебiльшого виросло в мiських квартирах, однаково — це той бiлий дiм, i вишневий садок бiля нього й колодязь iз журавлем, i тропа, що бiжить вiд ворiт у широкий мир, i маминi рушники, i образи в куточку, i вечiрня нiжна пiсня, що звеличує душу й будить кращi почуття…
 СIм'я сильна взаємною любов'ю всiх ïï членiв, доброзичливiстю, взаєморозумiнням, взаимоподдержкой. Якого би випробування не випали на долю людини, вiн повинен мати притулок саме в стiнах рiдного дому, де його завжди зрозумiють правильно, i пошкодують, i допоможуть, i скажуть в очi гiрку правду, коли це необхiдно, i суворо посварять, але — тiльки з любов'ю й тiльки в iм'я справедливостi. У такiй сiм'ï дiти дружать i поважають батькiв, а батьки, у свою чергу, з уважнiстю слухають судження своïх дiтей, поважаючи ïхню людську особистiсть, не принижуючи ïхнього достоïнства. Iдеал, такоï сiм'ï бачимо в прекрасному добутку — романi Iвана Багряного Тигролови. Цей гуманний принцип — одна з основних рис украïнськоï ментальности.
 НайголовнIшI цIнностI життя — робота, любов, вiрнiсть, доброта, мрiя, милосердя, доброзичливiсть — формуються в сiм'ï, у рiднiй домiвцi. Сiм'я тримається на авторитетi батькiв. В украïнських сiм'ях виховувалася повага до матерi й батька, заснованi на заповiдях Святого Писання. Генетичними рисами носiïв украïнськоï ментальности вважалися споконвiку такi, як щирiсть, гостиннiсть, доброзичливе вiдношення до людей, привiтнiсть, делiкатнiсть, спiвчутливiсть, побратимство. Всi цi якостi особистостi затверджувала народна украïнська педагогiка, доводячи, що моральнi принципи дiтей стають незаперечними стiйкими тiльки тодi, коли батькiвський приклад висвiтлює життєву дорогу молодого поколiння.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/tolerantnist_dobutokdoslidjennja_z_elementami_cituvannja.dhtml