КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/zagalne_y_chastka_v_jitti_lydini.dhtml

	Загальне й частка в життI людини Тема загального життя — центральна в романi. Товстоï вiрив, що кожна людина рано або пiзно почне прагнути до щироï гармонiï, зникнуть трутнi, кар'єристи, пристосованцi, а залишаться бджоли. Кожний своє особисте життя розумно погодить iз законами ройовоï життя. Теперiшня людина для Толстого — той, хто не протиставляє себе людям, а живе загальним життям.
 Теперiшнє життя — поняття для кожноï людини певне. У всiх людей є своï цiнностi, своï iдеали. Кожна людина iндивiдуальна. У вiдповiдностi зi своïми поглядами, похилостями своєï душi вiн обирає для себе теперiшнє життя й шлях до неï. Але часто життя ця при ïï досягненнi виявляється зовсiм iнший, не вiдповiдним мрiям, зовсiм не теперiшньоï

 Пiд час вiйни 1812 року всi, незалежно вiд становоï приналежностi,
 пiдлоги й вiку, були охопленi єдиним патрiотичним почуттям, що
 Толстой назвав схованою теплотою патрiотизму. Любов до Батькiвщини
 проявлялася не в гучних словах, а у вчинках, часто несвiдомих,
 стихiйних, але сприятливому наближенню перемоги
 1812 рiк — кульмiнацiйний центр роману. Всiм народом налягти хочуть — ключова фраза всього добутку. Не тiльки армiя, а весь народ пiд час загального лиха має одну ясну й просту мету — вигнати ворога. Для Толстого народ — це важливе фiлософське поняття. Вiн не ототожнює народ iз простим людом або з державою, нацiональною полiтичною традицiєю. Народ — це великий колектив, об'єднаний язиковою, культурною, духовною традицiєю, це спiльнiсть на основi головного морального почуття — любовi до Батькiвщини. Єднiсть росiйських людей виявилося, коли Росiï загрожувала небезпека, коли французи образили кожноï людини й розорили Москву. Однак Толстой показує, що ця єднiсть не була загальним i що свiтло, вище суспiльство залишилися поза загальними вимогами життя
 Всi героï роману проходять перевiрку 1812 роком i одержують моральну оцiнку залежно вiд того, наскiльки здатнi перейнятися загальним почуттям. Улюбленi героï Толстого — Пьер Безухов i Андрiй Болконский — болiсно шукають iстину, загальну мету для теперiшньоï життя. Знайти точку опори ïм i iншим людям заважають становi забобони, егоïстичнi устремлiння. I тiльки пiд час важкого для Батькiвщини випробування вiдбувається об'єднання нацiй. Вiйна сприяє виникненню загального життя, загальних почуттiв
 Князь Андрiй Болконский, наприклад, зневiрився в людях, у сiмейному життi, у вищому свiтлi, так i не пiзнавши тоï самоï настоящести у всiм, що оточує людини, поки вiн вершить свiй земний шлях. Як не дивно, вiйна навiть на свiй лад вiдродила в ньому надiю на знаходження iстини, змiсту у своєму iснуваннi. У цей час особиста образа — зрада Наташи — заслонилась розумiнням загальноï трагедiï, що обрушилася на рiдну землю. Андрiй командує полком, i турботи про пiдлеглих стають для нього головною справою. Перед Бородiнським боєм князь Андрiй пояснює Пьеру, що успiх справи залежить …тому почуття, що є в менi, у ньому, — вiн указав на Тимохiна, — у кожному солдатi. Князь Андрiй, солдати, офiцери виявили щирий героïзм, до кiнця виконали свiй борг, жахнувши Наполеона, що вперше зштовхнувся з такою загальною духовною стiйкiстю
 Тiєю же стихiйною потребою принести користь охоплений Пьер Безухов. По-перше, вiн вiддав величезнi кошти на формування московського ополчення. По-друге, Вiн задумав убити Наполеона. Для виконання цього задуму в Пьера немає можливостей i певних якостей — умiння все хладнокровно розрахувати. Зате на пожежi вiн змiг знайти застосування потреби жертвувати собою. Вiн побiг у палаючий будинок i спас дiвчинку, кинувся на допомогу жiнцi, з якоï француз зривав намисто. I, нарештi, пiд час Бородiнськоï битви Пьер усвiдомив свiй нерозривний зв'язок з загальним життям народу, уперше свiдомо вiдчув себе не самотнiм, нiкому не потрiбним власником величезного багатства, але частиною єдиноï безлiчi людей

 Загальнонародний опiр вороговi виразилося в несвiдомому вчинку
 смоленського купця Ферапонтова. Вiн призиває солдатiв грабувати
 його ж крамницю: Тягни всi, хлопцi! Не дiставайся дияволам! Ферапонтов
 сам став вистачати мiшки з борошном i викидати на вулицю. У його
 лементi Сам запалю! передбачається майбутня пожежа Москви й
 загибель наполеонiвськоï армiï
 Сiм'я Ростових, ïдучи з Москви, жертвує своïм майном i вiддає все пiдведення пораненим. Наташа нi на мiнуту не замислюється про те, що може разру-шитися ïï майбутнє життя, адже вона залишиться безприданницею. Пiд впливом бiс-свiдомого патрiотизму, людинолюбства розв'язався конфлiкт мiж народите- лями, i сiм'я прийняла єдине рiшення: добро залишити, а людей вивезти. Ростови вiдчули потреби жертви й страждання при свiдомостi загального несчастия для народу
 Таким чином, кращими героями роману Вiйна й мир грає доля, посто- янно кидає ïх вiд одного вiдкриття до розчарування. Шлях до пiзнання теперiшнього життя нiс багато радостей знахiдок i суму втрат
 Жива людина той, — писав Толстой, — який iде вперед, туди, де освеще-але… спереду його лiхтарем, що рухається, i який нiколи не доходить до осве-щенного мiсця, а освiтлене мiсце йде поперед нього. I це життя. I iнший нi. Людина повинен шукати й не знайти спокою, повинен прагнути до досягнення своєï мети. Але все-таки теперiшнє життя — це загальне життя людей, приводящая особистий iнтерес у гармонiйну згоду зi спiльними нтерес всiх людей. Теперiшнє життя — це мир. Мир, що зумiв вiдстояти росiйський народ у боротьбi з На-полеоном. Чудесний, незрiвнянний народ! — це слова Кутузова, що у вре-мя жорстокоï битви силою своєï душi змiг пiдтримати дух армiï й виграти сра-жение. У полководця був непереборний таємничий зв'язок з вiйськом. Змiст його слiв повiдомлявся всюди, тому що те, що сказав Кутузов, випливало не з хiт- рых мiркувань, а з почуття, що лежало в душi головнокомандуючого, так само як i в душi кожноï росiйськоï людини. Вiйни суперечать людськiй сутностi, вiйни — це зло, породжене самими людьми. Результат вiйни 1812 року був визначений, на думку Толстого, не таємничому й недоступним людському розумiнню фатумом, а дрюком народноï вiйни, що дiяла з простотою i доцiльнiстю.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/zagalne_y_chastka_v_jitti_lydini.dhtml