КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/charlz_dikkens_holodniy_budinok.dhtml

	Чарльз ДIккенс Холодний будинок Дитинство Естер Саммерстон проходить у Виндзоре, у будинку ïï хресноï, мисс Барбери. Дiвчинка почуває себе самотньоï й часто присуджує, звертаючись до свого кращого друга, рум'янiй ляльцi: Ти ж вiдмiнно знаєш, лялечка, що я дурочка, так будь ласька, не гнiвайся на мене. Естер прагне довiдатися таємницю свого походження й благає хресну розповiсти хоч що-небудь про матiр. Один раз мисс Барбери не витримує й суворо вимовляє: Твоя мати покрила себе ганьбою, а ти викликала ганьбу на неï. Забудь про неï… Якось, вернувшись зi школи, Естер застає в будинку незнайомого важливого пана. Оглянувши дiвчинку, вiн вимовляє щось начебто А!, потiм Так! i ïде…
 Естер здiйснилося чотирнадцять рокiв, коли раптово вмирає неï хресна. Що може бути страшне, чим осиротiти двiчi! Пiсля похорону з'являється той самий пан на прiзвище Кендж i вiд iменi якогось мiстера Джарндиса, обiзнаного про сумне положення юноï ледi, пропонує помiстити ïï в першокласний навчальний заклад, де вона нi в чому не буде бiдувати й пiдготується до виконання боргу на суспiльному поприщi. Дiвчина iз вдячнiстю приймає речення й через тиждень, удосталь постачена всiм необхiдним, ïде в мiсто Рединг, у пансiон мисс Донни. У ньому вчаться всього дванадцять дiвчин, i майбутня вихователька Естер, з ïï добрим характером i бажанням допомогти, завойовує ïхнє розташування й любов. Так протiкає шiсть счастливейших рокiв ïï життя.
 По закiнченнi навчання Джон Джарндис (опiкун, як називає його Естер) визначає дiвчину в компаньйонки до своєï кузини Адi Клейр. Разом з молодим родичем Ади мiстером Ричардом Карстоном вони вiдправляються в маєток опiкуна, вiдоме як Холодний будинок. Колись будинок належав двоюрiдному дiдовi мiстера Джарндиса, нещасному серовi Тому, i називалися Шпилi. Iз цим будинком було зв'язано чи не найвiдомiшу справу так званого Канцлерського суду Джарндиси проти Джарндисов. Канцлерський суд був створений в епоху Ричарда II, що правило в 1377-1399 р., щоб контролювати Суд загального права й виправляти його помилки. Але надiям англiйцiв на появу Суду справедливостi не призначено було здiйснитися: залицяльник i зловживання чиновникiв привели до того, що процеси тривають десятилiттями, умирають позивачi, свiдки, адвокати, накопичуються тисячi паперiв, а кiнця позовам усе не передбачається. Таким був i суперечку про спадщину Джарндисов — багаторiчний розгляд, у ходi якого погрязший у судових справах хазяïн Холодного будинку забуває об всiм, а його житло старiє пiд впливом вiтру й дощу. Здавалося, що будинок пустив собi кулю в чоло, як i його зневiрений власник. Тепер, завдяки старанням Джона Джарндиса, будинок виглядає перетвореним, а з появою молодих людей оживає ще бiльше. Розумноï й розважливоï Естер вручаються ключi вiд кiмнат i комор. Вона превосходно справляється з нелегкими господарськими турботами — недарма сер Джон ласькаво називає ïï Клопотухою! Життя в будинку тече розмiрено, вiзити чергуються з поïздками в лондонськi театри й магазини, прийом гостей перемiняється довгими прогулянками…
 Ïхнiми сусiдами виявляються сер Лестер Дедлок i його дружина, моложе його на добрих два десятки рокiв. Як гострять знавцi, у мiледi бездоганний екстер'єр самоï випестуваноï кобилицi у всiй стайнi. Свiтська хронiка вiдзначає кожний ïï крок, кожна подiя в ïï життi. Сер Лестер не настiльки популярний, але не страждає вiд цього, тому що гордо своïм аристократичним родом i пiклується лише про чистоту свого чесного iм'я. Сусiди iнодi зустрiчаються в церквi, на прогулянках, i Естер довго не може забути того щиросердечного хвилювання, що охопило неï при першому поглядi на ледi Дедлок.
 Подiбне ж хвилювання випробовує й молодий службовець контори Кенджа Вiльям Гаппи: побачивши Естер, Аду й Ричарда в Лондонi по дорозi в маєток сера Джона, вiн з першого погляду закохується в миловидну нiжну Естер. Будучи в тих краях по справах фiрми, Гаппи вiдвiдує садибу Дедлоков i, уражений, зупиняється в одного з фамiльних портретiв. Особа вперше побаченоï ледi Дедлок здається клерковi дивно знайомим. Незабаром Гаппи приïжджає в Холодний будинок i зiзнається Естер у любовi, але одержує рiшучу вiдсiч. Тодi вiн натякає на дивну подiбнiсть Естер i мiледi. Удостойте мене вашоï ручки, — умовляє Вiльям дiвчину, — i чого тiльки я не придумаю, щоб захистити вашi iнтереси й ськласти ваше щастя! Чого тiльки не розвiдаю щодо вас! Вiн стримав слово. У його руки попадають листа безвiсного пана, що помер вiд надмiрноï дози опiуму в бруднiй, убогiй комiрцi й похованого в загальнiй могилi на цвинтар для бедних. Iз цих листiв Гаппи довiдається про зв'язок капiтана Хоудона (так кликали цього пана) i ледi Дедлок, про народження ïхньоï дочки. Вiльям негайно дiлиться своïм вiдкриттям з ледi Дедлок, чим приводить ïï в крайню знiяковiлiсть. Але, не пiддаючись панiцi, вона аристократично холодно вiдкидає доводи клерка й тiльки пiсля нею вiдходу викликує: ПРО, дитя моє, дочка моя! Виходить, вона не вмерла в першi ж годинники свого життя! Естер важко занедужує вiспою. Це трапилося пiсля того, як у ïхньому маєтку з'являється осиротiла дочка судового чиновника Чарли, що стає для Естер i вдячною вихованкою, i вiдданоï покоïвки. Естер виходжує захворiлу дiвчинку й заражається сама. Домочадцi довго ховають дзеркала, щоб не розбудовувати Клопотуху видом ïï споганiлоï особи. Ледi Дедлок, дочекавшись видужання Естер, таємно зустрiчається з нею в парку й зiзнається в тiм, що вона — ïï нещасна мати. У тi давнi днi, коли капiтан Хоудон кинув неï, вона — як ïï переконали — народила мертвоï дитини. Чи могла вона припустити, що дiвчинка оживе на руках ïï старшоï сестри й буде вихована в повнiй таємницi вiд матерi… Ледi Дедлок щиро кається й благає про прощення, але найбiльше — про мовчання, щоб зберегти звичне життя багатоï й знатноï особи й спокiй чоловiка. Естер, вражена вiдкриттям, згодна на будь-якi умови.
 Нiхто не догадується про те, що трапилося, — не тiльки обтяжений турботами сер Джон, але й закоханий в Естер молодий лiкар Аллен Вудкорт. Розумний i стриманий, вiн робить на дiвчину сприятливе враження. Вiн рано втратився батька, i мати всi своï вбогi засоби вклав у його утворення. Але, не маючи в Лондонi досить зв'язкiв i грошей, Аллен не може ïх заробити на лiкуваннi бiднякiв, Не дивно, що при першому випадку доктор Вудкорт погоджується на посаду корабельного лiкаря й надовго вiдправляється в Iндiю й Китай, Перед вiд'ïздом вiн навiдується в Холодний будинок i схвильовано прощається з його мешканцями.
 Ричард також намагається змiнити своє життя: вiн вибирає юридичне поприще. Почавши працювати в конторi Кенджа, вiн, до невдоволення Гаппи, хвастає, що розкусив справу Джарндисов. Незважаючи на ради Естер не вступати в стомлюючий позов з Канцлерським судом, Ричард подає апеляцiю в надiï отсудить у сера Джона спадщина для себе й кузини Ади, з якого заручений. Вiн ставить на карту все, що може нашкрябати, витрачає на мита й податки невеликi заощадження улюбленоï, але судова тяганина вiднiмає в нього здоров'я. Таємно обвiнчавшись iз Адою, Ричард занедужує й умирає на руках молодоï дружини, так i не побачивши свого майбутнього сина.
 А навколо ледi Дедлок згущаються хмари . Кiлька необережних слiв наводять завсiдника ïхнього будинку юриста Талкингхорна на слiд ïï таємницi. Цей солiдний джентльмен, чиï послуги щедро оплачуються у вищому суспiльствi, майстерно володiє вмiнням жити й ставить собi в обов'язок обходитися без яких би те не було переконань. Талкингхорн пiдозрює, що ледi Дедлок, переодягшись у плаття покоïвки-француженки, вiдвiдала будинок i могилу свого улюбленого, капiтана Хоудона. Вiн викрадає в Гаппи листа — так йому стають вiдомi подробицi любовноï iсторiï. У присутностi пари Дедлоков i ïхнiх гостей Талкингхорн розповiдає цю iсторiю, нiбито случившуюся з якоюсь невiдомою особою. Мiледi розумiє, що прийшла настав час з'ясувати, чого ж вiн домагається. У вiдповiдь на ïï слова про те, що вона хоче зникнути зi свого будинку назавжди, адвокат переконує неï продовжувати зберiгати таємницю в iм'я спокою сера Лестера, якого i падiння мiсяця з неба так не приголомшить, як викриття дружини.
 Естер вирiшується вiдкрити свою таємницю опiкуновi. Вiн зустрiчає ïï плутане оповiдання з таким розумiнням i нiжнiстю, що дiвчину переповняє полум'яна подяка i бажання працювати ретельно й самовiддано. Неважко догадатися, що, коли сер Джон робить ïй речення стати теперiшньою господаркою Холодного будинку, Естер вiдповiдає згодою.
 Жахлива подiя вiдволiкає ïï вiд майбутнiх приємних турбот i надовго вириває з Холодного будинку. Трапилося так, що Талкингхорн розiрвав угоду з ледi Дедлок i пригрозив незабаром розкрити серовi Лестеру ганебну правду. Пiсля важкоï розмови з мiледi адвокат вiдправляється додому, а ранком його знаходять мертвим. Пiдозра падає на ледi Дедлок. Iнспектор полiцiï Баккет проводить розслiдування й повiдомляє сера Лестеру про результати: всi зiбранi докази свiдчать проти покоïвки-француженки. Вона арештована.
 Сер Лестер не може винести думки, що його дружину ськинули з тих висот, якi вона прикрашала, i сам падає, убитий ударом. Мiледi, почуваючи себе зацькованоï, бiжить iз будинку, не взявши нi коштовностей, нi грошей. Вона залишила прощальний лист — про те, що невинно й хоче зникнути. Iнспектор Баккет береться вiдшукати цю збентежену душу й звертається по допомогу до Естер. Довгий шлях проходять вони слiдами ледi Дедлок. Паралiзований чоловiк, зневажаючи погрозою честi роду, прощає втiкачку й з нетерпiнням чекає ïï повернення. До пошукiв приєднується доктор Аллен Вудкорт, що недавно повернувся з Китаю. За час розлуки вiн ще сильнiше полюбив Естер, але на жаль… У ґрат пам'ятного цвинтаря для бедних вiн виявляє неживе тiло ïï матерi. Естер довго, болiсно переживає случившееся, але поступово життя бере своє. Ïï опiкун, довiдавшись про глибокi почуття Аллена, шляхетно уступає йому дорогу. Холодний будинок порожнiє: Джон Джарндис, вiн же опiкун, подбав про пристрiй для Естер i Аллена настiльки ж славного маєтку розмiром поменше в Йоркширi, де Аллен одержує мiсце доктора для бедних. Це маєток вiн теж назвав Холодний будинок. У ньому найшлося мiсце й для Ади iз сином, названим на честь батька Ричардом. На першi ж вiльнi грошi вони пристроюють для опiкуна кiмнату (брюзжальню ) i запрошують його погостювати. Сер Джон стає люблячим опiкуном тепер уже Адi i ïï маленькому Ричардовi. Вони вертаються в старший Холодний будинок, а до Вудкортам часто приïжджають погостювати: для Естер i ïï чоловiка сер Джон назавжди залишився найкращим другом. Так проходить сiм щасливого рокiв, i збуваються слова мудрого опiкуна: Обоє будинку рiднi для вас, але старший Холодний будинок претендує на першiсть.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/charlz_dikkens_holodniy_budinok.dhtml