КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/folklor_ta_folkloristika.dhtml

	Фольклор та фольклористика Фольклор (вiд англ. folklore народна мудрiсть, знання) є важливою складовою частиною культури народу. Фольклор одна з найтривалiших i всеохоплюючих систем духовного життя народу, тiсно зв´язана з народним побутом (як окремою системою), з лiтературою (яка, зрештою, витворилась з фольклору i зберiгає з ним тiсний зв´язок на всiх етапах свого розвитку) та iн. До цього часу в науцi не iснує чiткостi чи одностайностi щодо того, якi сфери народного знання окреслюються цим поняттям. Це пов´язано з тим, що у бiльшостi захiдноєвропейських наук пiд поняттям фольклор розумiють не тiльки усне словесне мистецтво народу, а духовну творчiсть у поєднаннi з матерiальною, з урахуванням елементiв побуту, знарядь працi, особливостей побудови житла тощо.
 У сучаснiй украïнськiй фольклористицi знаходимо трактування цього термiну у вужчому розумiннi: Фольклор це художнє вiдображення дiйсностi у словесно-музично-хореографiчних i драматичних формах колективноï народноï	творчостi,	нерозривно пов´язаноï з життям i побутом. У нiй вiдбито свiтогляднi, етичнi й естетичнi погляди народу
 Поряд з термiном фольклор iснує термiн народна творчiсть, яким окреслюється вся творча дiяльнiсть народу: поезiя, музика , театр, танець, архiтектура, художнє i декоративно-прикладне мистецтво все, що несе вiдбиток побуту, а також є втiленням поглядiв, iдеалiв та прагнень людей.
 Для того, щоб розмежувати сфери матерiальноï та духовноï творчостi народу, якi органiчно взаємодiють, але не є тотожними, часто використовуються термiни усна словеснiсть, народна словеснiсть, усна народна творчiсть, народнопоетична творчiсть.
 Термiн усна народнопоетична творчiсть передає вужче поняття про духовну творчiсть, яка входить до складу фольклору та народноï творчостi як ïï складова частина.
 Усна народнопоетична творчiсть це художньо-словесна творчiсть народу в сукупностi ïï видiв i форм, де засобами мови збережено знання про життя i природу, давнi культи i вiрування; а також вiдбито свiт думок, уявлень, почуттiв i переживань, народнопоетичноï фантазiï. Усна народна творчiсть украïнського народу формувалась упродовж столiть разом з мовою i тому увiбрала в себе багатовiковий досвiд, знання та пам´ять про iсторичне минуле на рiзних стадiях розвитку народу.
 Образно збагаченi теми , мотиви, форми усноï творчостi виникають у складнiй єдностi i взаємодiï iндивiдуального осмислення дiйсностi та колективноï художньоï свiдомостi.
 Спадкоємнiсть, стiйкiсть художнiх традицiй (в рамках яких, в свою чергу, виявляється особиста творчiсть) поєднується з варiантнiстю, рiзноманiтним перетворенням цих традицiй в окремих творах, що передаються iз поколiння в поколiння.
 Цей процес, який включає iмпровiзацiю, ïï закрiплення традицiєю, удосконалення, збагачення, в час якого вiдбувається оновлення традицiï, є надзвичайно тривалим.
 Колективнiсть створення i поширення народнопоетичних творiв зумовлює ïх варiантнiсть, тобто змiннiсть текстiв у процесi побутування. Причому цi змiни можуть бути рiзноманiтними вiд незначних стилiстичних варiацiй до суттєвих змiн задуму.
 У процесi свого побутування жанри словесноï народноï творчостi переживають продуктивний та непродуктивний перiоди своєï iсторiï (виникнення, поширення, входження в масовий репертуар, старiння, згасання), що пов´язано iз соцiальними та культурно- побутовими змiнами, якi вiдбуваються у суспiльствi. Стiйкiсть побутування фольклорних текстiв у народi пояснюється не тiльки художньою цiннiстю, а й швидкiстю/повiльнiстю змiн у стилi життя, свiтоглядi, смаках ïх основних творцiв i носiïв-виконавцiв. Вiдповiдно i система жанрiв кожного перiоду подiляється на активний репертуар жанри чи твори , якi широко побутують; та пасивний тi, якi зберiгаються у народнiй пам´ятi, виконуються фрагментарно.
 Багатство жанрiв, тем, образiв, поетики словесного мистецтва зумовлене рiзноманiтнiстю його соцiальних i побутових функцiй, а також способами виконання, поєднання тексту з мелодiєю, iнтонацiєю, рухами. У ходi iсторiï деякi жанри зазнавали значних змiн, зникали, на ïхньому мiсцi з´являлись новi. Незважаючи на яскраве нацiональне забарвлення, твори словесностi рiзних народiв виявляють подiбнiсть мотивiв, образiв i сюжетiв, що пояснюється або розвитком з одного джерела, або культурною взаємодiєю чи виникненням подiбних явищ на ґрунтi загальних закономiрностей соцiального розвитку.
 У наш час проблеми фольклору стають все бiльше актуальними. Жодна гуманiтарна наука нi етнографiя, нi iсторiя , нi лiнгвiстика, нi лiтературознавство на можуть обходитись без фольклорних матерiалiв. Дослiдники поступово усвiдомлюють, що розгадки та пояснення багатьох явищ духовноï культури криються у творчостi народу.
 Виникненню фольклористики як науки передував багатовiковий досвiд збирання (запису) фольклорних текстiв та ïх обробка у творчостi письменникiв, режисерiв, композиторiв. У залежностi вiд наукових уявлень про предмет фольклористики змiнювались ïï межi i мiсце серед iнших наук. На раннiх етапах становлення фольклористика визначалася то як галузь етнографiï, то як роздiл лiтературознавства чи музикознавства. ïï розглядали i як допомiжну дисциплiну iнших наук iсторiï культури та соцiологiï.
 З часом фольклористика стає самостiйною наукою, формується ïï структура, розробляються методи дослiдження. Зараз фольклористика це наука, що вивчає закономiрностi та особливостi розвитку фольклору, характер i природу, сутнiсть, тематику народнопоетичноï творчостi, ïï специфiку та спiльнi риси з iншими видами мистецтва; особливостi побутування та функцiонування текстiв усноï словесностi на рiзних етапах розвитку; жанрову систему i поетику.
 Вiдповiдно до спецiально поставлених перед цiєю наукою завдань фольклористика подiляється на двi галузi: iсторiю фольклору та теорiю фольклору.
 Iсторiя фольклору це галузь фольклористики, що вивчає процес виникнення, розвиток, побутування, функцiонування, трансформацiю (деформацiю) жанрiв та жанровоï системи у рiзнi iсторичнi перiоди на рiзних територiях. Iсторiя фольклору вивчає окремi народнопоетичнi твори, продуктивнi та непродуктивнi перiоди окремих жанрiв, а також цiлiсну жанрово-поетичну систему в синхронному (горизонтальний зрiз окремого iсторичного перiоду) та дiахронному (вертикальний зрiз iсторичного розвитку) планах.
 Теорiя фольклору це галузь фольклористики, що вивчає сутнiсть усноï народноï творчостi, особливостi окремих фольклорних жанрiв, ïхнє мiсце у цiлiснiй жанровiй системi, а також внутрiшню структуру жанрiв закони ïх побудови, поетику.
 Фольклористика тiсно пов´язана, межує i взаємодiє з багатьма iншими науками.
 Ïï зв´язок з iсторiєю виявляється у тому, що фольклористика, як всi гуманiтарнi науки, є iсторичною дисциплiною, тобто розглядає всi явища та предмети дослiдження в ïх русi вiд передумов виникнення i зародження, простежуючи становлення, розвиток, розквiт до вiдмирання чи занепаду. Причому тут вимагається не тiльки встановлення факту розвитку, а i його пояснення. Фольклор явище iсторичне, тому вимагає стадiального вивчення з урахуванням iсторичних факторiв, рис та подiй кожноï конкретноï епохи. Завдання дослiдження усноï народноï творчостi полягає також у тому, щоб виявити, як новi iсторичнi умови чи ïх змiна впливають на фольклор, що саме зумовлює появу нових жанрiв, а також у виявленнi проблеми iсторичноï вiдповiдностi фольклорних жанрiв, зiставлення текстiв з реальними подiями, iсторизм окремих творiв. Крiм того, фольклор часто сам може бути iсторичним джерелом.
 Iснує тiсний зв´язок фольклористики з етнографiєю як наукою, що вивчає раннi форми матерiального життя (побуту) i соцiальноï органiзацiï народу. Етнографiя є джерелом та базою вивчення народноï творчостi, особливо при аналiзi розвитку окремих фольклорних явищ.
 Як наука, що вивчає народну творчiсть у рiзних ïï виявах, фольклористика межує з культурологiєю (у дослiдженнi культурних традицiй та звичаïв) та мистецтвознавством (як джерело виникнення та розвитку рiзних видiв мистецтва: театру, хореографiï, живопису, музики).
 У народнопоетичнiй творчостi чiтко зафiксувались давнi релiгiйнi вiрування та погляди, а також поєднання рiзних сакральних систем, тому фольклористика пов´язана з релiгiєзнавством. Подiбним чином виявляється також ïï зв´язок з фiлософiєю, оскiльки фольклор мiстить народнi погляди на свiт та людину в ньому, першi спроби пояснити природнi явища та дiалектичнi зв´язки i взаємовпливи мiж речами. У ньому виявляються трактування основних фiлософських категорiй (буття (життя) i смертi, матерiального i духовного i т. п.).
 Фольклористика тiсно пов´язана з лiтературознавством, бо ïï предмет фольклор є джерелом виникнення та розвитку професiйного словесного мистецтва художньоï лiтератури. Як своєрiдна система народних поглядiв на прекрасне i потворне, добро i зло, на норми первiсноï моралi людей, ця дисциплiна має спiльнi науковi зацiкавлення вiдповiдно з естетикою та етикою, а також з педагогiкою, яка може розглядати твори усноï словесностi з точки зору ïх виховного впливу та народного досвiду виховання. Iз психологiєю цей зв´язок виявляється рiзнопланово: по- перше, в дослiдженнях психiчних станiв i процесiв, iндивiдуальноï та колективноï свiдомостi, як спонук до творення, збереження та поширення фольклорних текстiв; по-друге, як засобу плекання емоцiй, почуттiв, уяви, мислення членiв людських спiльнот.
 Крiм цього, бiльшою чи меншою мiрою фольклористика пов´язана ще з рядом наук: мовознавством (зокрема дiалектологiєю, iсто рiєю мови, топонiмiкою), оскiльки є матерiалом зразкiв дiалектiв та говiрок рiзних етнiчних груп, в яких фiксується iсторичний розвиток живоï народноï мови; географiєю та природознавством (намагання пояснити природнi явища, походження географiчних назв, рослинноï та тваринноï символiки), медициною (в поглядах на лiкувальнi властивостi рослин , елементiв природи, лiкувальна дiя слова), гiдрометеорологiєю (народнi прикмети передбачення погоди), соцiологiєю (спiвжиття окремих верств, закони життя спiльностi) та iн. У процесi свiтового розвитку фольклористики сформувались рiзнi школи та напрями вивчення фольклору зi специфiчними пiдходами та методами. В украïнськiй фольклористицi напрацьовано багато матерiалу, опублiковано цiлий ряд наукових праць. Але, оскiльки наука iде вперед швидкими темпами, багато положень, висунутих в минулому вже не вiдповiдають вимогам часу. Це особливо стосується фольклористичних дослiджень радянського перiоду, якi велись у межах жорсткоï iдеологiчноï системи, у вiдривi вiд свiтовоï науковоï практики.
 Оскiльки фольклористика є iдеологiчною наукою, то ïï методи та установки визначаються свiтоглядом епохи i вiдображають його. З переорiєнтацiєю свiтогляду змiнюються принципи залежноï вiд нього науки. Тому на сучасному етапi не можна беззастережно керуватися концепцiями минулого. Перед сучасною украïнською фольклористикою стоïть завдання створити науку з точки зору свiтогляду нашоï епохи i нашоï краïни, з урахуванням кращих вiтчизняних наукових досягнень та дослiджень i надбань закордонних вчених, що працюють у цiй галузi, розробки яких довгий час були недоступнi та маловiдомi в Украïнi.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/folklor_ta_folkloristika.dhtml