КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/hudojnotematichni_osoblivosti_janru_romansu.dhtml

	Художньо-тематичнI особливостI жанру романсу Романс вiдзначається певними характерними рисами. Як i в iнших лiричних жанрах, у ньому переважає вiдтворення внутрiшнього свiту людини, глибини ïï настроïв, переживань. Перевага особистих iнтимних мотивiв, психологiзоване вiдображення почуттiв та думок, наспiвна мелодика зближає його з народною лiричною пiснею, особливо присвяченою темi кохання . Наявний епiчний елемент спорiднює романси з думами, тим бiльше, що подiбною є й манера виконання Тематичний дiапазон романсiв дуже широкий. Найбiльшу групу становлять твори , присвяченi темi кохання в усiх його проявах i вiдтiнках почуттiв: щасливе, нещасливе кохання, туга розлуки, мотиви зустрiчi, прощання, ревнощiв, зради i т. п. Визначальними рисами цiєï групи є сентименталiзм у вiдтвореннi почуттiв, романтична настроєвiсть, що проявляється у змалюваннi напiвказкових картин природи (романтичний пейзаж), iдеалiзацiï життєвоï дiйсностi, поетизацiï об´єкта кохання та iн. Гама почуттiв змiнюється вiд спокiйноï лiрично- споглядальноï задуми до бурхливих проявiв пристрастi, що виразно проявляється i в мелодiï пiснi-романсу. Романтична атмосфера кохання пiдкреслюється мiкрообразами, наприклад, такими елементами як iмiтацiя спiву солов´я, зображення квiтучого саду, звучання скрипки i т. п., детальними описами зовнiшностi, зiзнанням у коханнi i т. iн. Такими є романси В чарах кохання (слова К. Бiлиловського), Взяв би я бандуру (слова М. Петренка), Зiрна лiтня нiчка (автор невiдомий), Коли на крилах ночi, Смiються плачуть солов´ï (слова 0. Олеся) та iн.
 Друга велика тематична група романси медитативно-фiлософського характеру. Образною структурою та способом осмислення дiйсностi вони тяжiють до лiтературних елегiй. Основними тут виступають мотиви долi, самотностi й безталання, пошукiв сенсу земного життя, прагнення вирватись iз тенет сiроï буденщини i т. п. Ця група спорiднена iз суспiльно-побутовою лiрикою, де зустрiчаються подiбнi мотиви. Характерною рисою цих романсiв є фiлософiчнiсть. Пошуки сенсу буття виявляються у роздумах про час i вiчнiсть, що пiдкреслюється мотивом проминання життя, безповоротнiстю втраченоï молодостi (Журба Л. Глiбова). Висловлюється прагнення вирватись поза межi видимого простору, полинути в небеса, де можна вiдчути справжню волю (Дивлюсь я на небо М. Петренка), звучать мотиви неспокою, неприкаяностi в життi, самотностi (Нi родини нема, нi дружини, Сама я сама та iн.) Поширений мотив жiночоï недолi (Така ïï доля, Нащо менi чорнi брови, Ой одна я, одна Т. Шевченка, Нi, мамо, не можна нелюба любить Є. Гребiнки та iн.). ïм властивий драматизм, психологiчна заглибленiсть, мiнорний лад.
 Окрему невелику групу становлять романси, побудованi на основi мотиву смертi. У них звучить розпач i безнадiя, викликанi важкою недугою або нещасливим коханням. Сповненi глибокого трагiчного звучання, вони ще бiльше драматизуються прийомом сповiдальностi чи висловленням заповiтного бажання помираючого, акими є романси Скажи, чому не цвiте бiльше май, Втiш мене, занедужала я, Ой принесiть менi пролiскiв з лiсу:
 Ой принесiть менi пролiскiв з лiсу  Знаю я, знаю: цiєю весною
 Синiх та нiжних, як неба блакить,  Тiло моє у труну покладуть,
 Годi дурити! Одкрийте завiсу,                Хрест забiлiє тодi надi мною…
 Знаю я, знаю: менi вже не жить!  Пролiскiв, пролiскiв хай принесуть…
 А також романс А. Александрова  Я бачив, як вiтер березу зломив:
 ..Л бачив, як серну пiдстрелив  Я бачив: метелик поранений млiв,
 Стрiлець:  Крильце перебите на сонцi вiн грiв;
 Звалилася, бiдна, прийшов ïй кiнець;  Ще трошки прожити на думцi Боротися з смертю було ïй не в мiч,        було,
 Одначе боролась, поки зайшла нiч.  I, може, й прожив би, та сонце зайшло..
 Близьким до цих пiсень є жанровий рiзновид жорстокого романсу, побудованого за зразком балади на основi сюжету про смерть чи вбивство (найчастiше закоханоï чи зведеноï дiвчини). Популярнi в росiйському мiщанському побутi, вони не набули значного поширення в украïнськiй пiсенно-музичнiй культурi. Однак знаходимо ряд текстiв сентиментальних надривних романсiв з гiпертрофованими почуттями й украïнською мовою. Наприклад, На захiд сонце вже схилилось, Як лиш сонце зiйде, Пропала надiя, забилося серце, Рибалка молоденький:
 … У мачухи i син був… i часто вiн дурив
 Дiвчаток молоденьких, а сам ïх не любив.
 З ним раз ми якось вийшли на берег цей крутий,
 Дивилися на хвилi, на мiсяць золотий.
 Тут вiн мого кохання у мене запрохав,
 Я слухать не схотiла, а вiн: Уб´ю!.. сказав.
 Сказав… i зразу в груди загнав менi свiй нiж,
 Та нiччю бiля рiчки мене сховав тодi ж…
 Серед жанрових ознак романсу впадають у вiчi формотворчi компоненти. Як i лiричнi пiснi романси характеризуються ускладненiстю побудови строфи (поряд з катренами зустрiчаються п´ятирядковi, шестирядковi строфи), ускладненими римами. Крiм поширених в уснiй народнiй творчостi дводольних розмiрiв: ямба i хорея, часто зустрiчаються i складнiшi тридольнi: дактиль (Нiч яка мiсячна), амфiбрахiй (Дивлюсь я на небо), анапест (Нi родини нема, нi дружини). Нерiдко трапляються i змiшанi вiршовi розмiри (Чорнiï брови, карiï очi). Проте завжди зберiгається чiтка ритмiчнiсть. Якщо лiричнiй пiснi не завжди властива перiодична повторюванiсть наголосiв i однорiднiсть метричного рисунка, то в романсах дуже точне силаботонiчне вiршування з рiвномiрними стопами i чiткими ритмiчними акцентами. Це спричинено обов´язковiстю iнструментального супроводу.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/hudojnotematichni_osoblivosti_janru_romansu.dhtml