КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/jak_skalozub_stav_polkovnikom.dhtml

	Як Скалозуб став полковником И дiйсно Скалозуб став полковником не воюючи, а просто так. Служити Скалозуб початкiв з 1809 року — мирного року. А коли Скалозуб говорить:
 У тринадцятому роцi ми вирiзнилися iз братом
 У тринадцятому єгерському, а пiсля в сорок п'ятому.
 Хоча тринадцятий i сорок п'ятий єгерськi полки в нiяких боях участь не приймали. Отже Скалозуб з його братом вирiзнилися тiльки на паперi
 А коли Фамусов запитує в Скалозуба про орден, Скалозуб вiдповiдає:
 За третє серпня, засiли ми в траншею:
 Йому даний з бантом, менi на шию.
 За свiдченням же iсторикiв 13 серпня 1813 року було оголошене перемир'я, i нiяких боïв не вiдбувалося. I знову орден Володимира й орден Ганни дали Скалозубовi iз братом просто так. Скалозуб просувається по службi за рахунок товаришiв, сам волiючи теплi мiсця:
 … Те старших виключать iнших,
 Iншi дивишся, перебитi.
 Скалозуб досить молодий, але мiтить уже в генерали. Вiн знає багато шляхiв одержання чинiв, i про це не соромиться говорити: Так, щоб чини добути, є багато каналiв
 Про ïх як щирий фiлософ я звужу…
 Скалозуб говорить, що судить як фiлософ де — би й за що — би одержати чини. Тобто Скалозуб навiть зiзнається, що чини дiсталися йому просто так.
 По — моєму, Скалозуб — хитра, нехай i обмежена, особистiсть. Скалозуб здатний до будь-якому пiдмазуванню що б лише йому дали чина. Скалозуб занадто любить себе. Скалозуб тiльки й хоче просування по службi. Якщо чесно, йому бiльше нiчого не потрiбно в цьому життi
 Найстрашнiше, що iз часiв Грибоєдова нiчого не змiнилося. Тепер таких же Скалозубiв, ще бiльш цинiчн i тупих, розвелося дуже багато…
 Один з найважливiших порокiв фамусовского суспiльства, проти якого повстає Чацкий , — крiпосне право. Це жахаюча соцiальна несправедливiсть, коли арапка-дiвка так собачка значать приблизно те саме, коли людей, якi не раз рятували й честь, i життя хазяïна, мiняють на борзi три собак, коли дiтей вiдривають вiд батькiв для участi в крiпосному балетi, а потiм розпродають за борги. Селяни абсолютно безправнi стосовно своïх власникiв: ïх можуть продати, програти в карти, подарувати. Дворяни ж мають владу, що вiдповiдає ïхньому багатству, i можуть творити все, що завгодно, безкарно, тому що захист вiд суду в друзях знайшли, у спорiдненнi. Вони грабiжництвом багатi, адже фактично вони наживаються за рахунок своïх селян, нiчого не роблячи, хiба що розливаються в бенкетах i марнотратствi.
 Служба для представникiв фамусовского суспiльства — це неприємний тягар, за допомогою якоï можна нажитися. Вони служать не для блага Росiï, а для поповнення гаманця й придбання корисних знайомств. Звичай ïх такоï: пiдписано, так iз плечей геть. До того ж, на службу надходять не завдяки особистим якостям, а завдяки сiмейному спорiдненню (При менi служащие чужi дуже рiдкi, — заявляє Фамусов).
 Члени фамусовского суспiльства не визнають книг: Верб чтеньи пуття-вiд невеликий. Власне кажучи, вони й не розумiють змiсту книг (приклад тому — вiдкликання Загорецкого про байки). Вони вважають ученiсть причиною появи величезного числа божевiльних. До числа ïх ставляться: племiнник княгинi Тугоуховской, що чинiв не хоче знати, двоюрiдний брат Скалозуба (Чин випливав йому: вiн службу раптом залишив, у селi книги стало читати) i, звичайно, Чацкий. Деякi члени фамусовского суспiльства навiть намагаються вимагати присяг, щоб грамотi нiхто не знав i не вчився. А вчителiв презирливо називають побродягами. Вони бояться освiти, тому що воно внесло б змiни в застiйне життя
 Зате фамусовское суспiльство слiпо наслiдує французькоï культури, переймаючи його поверхневi атрибути. Так, французик з Бордоiль, приïхавши в Росiю, нi звуку росiйського, нi росiйськоï особи не зустрiв. Росiя начебто стала провiнцiєю Францiï: така ж користь у дам, такi ж убрання. Навiть говорити сталi в основному французькою мовою, забуваючи свiй рiдний
 Фамусовское суспiльство чимсь нагадує павука, що затягує у своï мережi людей i змушує жити за своïми законами. Так, наприклад, Платон Михайлович ще в недавнiм минулому служив у полицю, носився на борзому конi, не боячись вiтру, тепер здоров'ям дуже слабшав, як уважає його дружина. Єдине його заняття — повторювати дует на флейтi, на самотi. Вiн навiть не може по своєму бажанню виïхати в село: його дружина занадто любить бали й прийоми. Вiн начебто живе в неволi. Старшi з дитинства вчать, як треба жити. Приклад тому — завiти батька Молчалина. Молоде поколiння починає дивитися на мир так само, як i старшi: Не те, щоб новизни вводили, — нiколи. Члени фамусовского суспiльства не можуть мати власну думку: Можна ль проти всiх! Так Репетилов, довiдавшись, що це занадто гласно, погоджується з тим, що Чацкий збожеволiв. Та й хвилює всiх тiльки те, що стане говорити княгиня Марья Алексевна. Друг до друга ж вони байдужi. Довiдавшись про падiння Молчалина з коня, Скалозуб цiкавиться тiльки тим, як трiснувся вiн, грудьми або в бiк.
 Комедiя написана в 1824 роцi, за рiк до повстання декабристiв. Пороки суспiльства, показанi в комедiï, вiдбивають його стан напередоднi повстання й проливають свiтло на причини останнього. Вiдстале суспiльство столiття минулого не бажає визнати змiни, що вiдбуваються у свiтi, воно непримиренно до вiльного життя. Зiткнення неминуче…


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/jak_skalozub_stav_polkovnikom.dhtml