КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/jaka_na_miy_pogljad_rol_diesliv_u_movlenni.dhtml

	Яка, на мIй погляд, роль дIєслIв у мовленнI Органiзувати бесiду з учнями, довiдаємося, про що або про кого говориться в цьому текстi. Вiдповiддю пiсля первинного читання може бути слово дзвiночки. Так, мова йде про квiти, але якщо уважно вчитатися, то головну роль у цьому текстi грає людина, що скакає на конi й топче цi квiти. Таким чином, ми з'ясували, що предметом мовлення є квiти, а основною темою розмови — людин i його переживання
 Але на уроцi росiйськоï мови основне наше завдання — визначення язикових значень i ïхньоï ролi в значеннєвiй органiзацiï тексту. Тому наступним етапом роботи є видiлення слiв, що називають предмети, якi роблять яку-небудь дiю (користуючись загальноприйнятою термiнологiєю — шукаємо пiдмет), пiдкреслюємо ïхньою однiєю рисою. Випишемо цi слова: дзвiночки, кiнь, я (людина). Визначивши лексичне значення кожного iз цих слiв, тим самим ми опишемо предмет (з погляду лiнгвiстики) або побудуємо сенсорний образ (з погляду психолiнгвiстики). Дзвiночки — трав'яниста рослина з лiловими або темно-блакитними квiтками, схожими за формою на маленькi дзвони. Кiнь — це кiнь.
 Я — людина, оповiдач, вiд чийого iм'я ведеться оповiдання. Тепер оборотний увага, якими словами автор характеризує дiï цих предметiв: дзвiночки — дивляться, дзенькають, качають головою, клянуть; кiнь — несе, топче, б'є; людина — радий не топтати, радий промчатися, не може удержати, летить, здiймає, не знає. У бесiдi з'ясовуємо, чи можуть дзвiночки дивитися, погойдувати головою, лаяти кого-небудь. Виявляється, не можуть; автор переносить на неживi предмети дiï людини. Дзенькати можуть дзвiночки, але тiльки не квiти, квiти на вiтрi можуть шелестiти, погойдуватися. Ми уявили собi квiти, коли описували значення слова дзвiночки, далi наша “картинка” розширюється, ми бачимо, що квiти — живi, вони можуть дiяти як людина, вони звертаються до людини, тiльки нiчого не говорять уголос. Ми тiльки що охарактеризували предмет, але не з боку його якостi, а з погляду того, що вiн умiє робити. Продовжимо цю роботу далi. Кiнь несе, тобто мчиться, топче квiти, ударяє по них своïм копитом. Ми можемо уявити собi молодого жвавого скакуна, що несеться по полю. На конi сидить людина, вона й радий би зупинити коня, але не може цього зробити, не може удержати вуздою бiг неприборканий, людина звертається до квiтiв, природi, щоб вона його пощадила, простила, тому що вiн нiчого не може поробити, це не в його силах. Людина неспроможна перед природою, не може зрозумiти що вiдбувається, не може зупинити бiг, от тiльки чого? Звичайно, з конем наш герой мiг би впоратися, видимо, тут мова йде про iншому. Але не будемо заглиблюватися в герменевтический аналiз тексту й описувати картину навколишнього свiту очами А. К. Толстого, перед нами коштує конкретне лiнгвiстичне завдання. Ми охарактеризували предмети з погляду ïх дiï
 Наступним етапом роботи вчителi на уроцi буде органiзацiя рефлективноï дiяльностi учнiв. Учнi, згадуючи послiдовнiсть своïх дiй на уроцi, повиннi зрозумiти, за рахунок чого розширилося ïхнє первинне подання, що вони для цього зробили. Аналiз слiв, що називають дiï видiлених нами предметiв мовлення, дозволив одержати характеристику цих предметiв з погляду вироблених ними дiй Ми можемо видiлити нове знання, отримане учнями на цьому уроцi. Вивчаючи тему “Iм'я прикметник”, ми говорили про те, що слова цiєï частини мови позначають ознаку предмета, називають особливостi, властивому саме цьому предмету. Сьогоднi ми довiдалися, що предмет може характеризуватися й з погляду його дiï. Тому що частиною мови, що називає дiя предмета, є дiєслово, можна зробити висновок, що граматичним значенням цiєï частини мови буде назва процесуальноï ознаки предмета. Вертаємося до нашого пiдручника, тепер нам стає зрозумiла й друга фраза про характеристику предмета дiєсловом. Далi ми продовжуємо знайомитися зi статтею пiдручника й звертаємо увагу на перерахування назв рiзних дiй дiєслова. Задамо собi питання, яким предметам властиво та або iнша дiя, який предмет воно характеризує. З'ясовуємо, що бiльшiсть дiєслiв характеризує дiяльнiсть людини, його стан. Дiï, що називають перемiщення й положення в просторi, можуть бути властивi як людинi, так i всiм iншим iстотам i предметам на землi: дощ iде, лiтак летить, дерево коштує, колода лежить i iн. При переосмисленнi дiï, властивi людинi, можуть характеризувати й неживий предмет
 Таким чином, ми не просто з'ясували, яке граматичне значення дiєслова, а ще постаралися зрозумiти, як людина бачить навколишнiй свiт, якими характеристиками надiляє вiн предмети навколо себе. Ми розкрили змiст використання автором дiєслiв вречи.
 Наступним важливим етапом уроку є створення комунiкативноï ситуацiï, де автором висловлення стає сам учень. Вiн пише свiй текст на тему: “Яка, на мiй погляд, роль дiєслiв у мовленнi?”, “З якою метою автор використовує дiєслова у вiршi” або “Що я зрозумiв сьогоднi на уроцi”, “Що нового я довiдався сьогоднi”. У цей момент вiдбувається розмова учня iз самим собою. Вiн навчається внутрiшньому монологу й культурi оформлення власних думок. Запис або проказування свого тексту допомагає починаючому авторовi глянути на власний добуток отчужденно, як на ще один текст, що вимагає розумiння. Це саме та частина уроку, коли вiдбувається навчання, з одного боку, навичкам спiлкування iз самим собою, коли важливим стає момент вiдстеження власного росту, особистiсноï змiни, а з iншого боку, умiнням лiнгвiстично точно передавати власну думку, щоб бути понятим
 Звичайно, глибина сприйняття тексту залежить вiд вiку учня, ступеня його загального розвитку, придбаних навичок аналiзу мовного висловлення. Але навчання в тiм i полягає, щоб привчити школярiв уважно ставитися до слiв, до свого власного мовлення


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/jaka_na_miy_pogljad_rol_diesliv_u_movlenni.dhtml