КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/koli_didus_miy_buv_malenkiy.dhtml

	Коли дIдусь мIй був маленький Мiй дiдусь дуже мене любить, а я вiдповiдаю тим самим. Скiльки себе пам'ятаю, дiд завжди поруч зi мною. Чи читає книжку, чи зi мною на прогулянцi, чи розповiдає про своє дитинство. У родинi дiд був старшим сином i як першу дитину його пестили. Дитячих Iграшок було мало, з ними поводилися дуже обережно, бiльша частина iграшок була саморобна. Дворовi хлопцi, з якими дружив дiд, були надзвичайно швидкi й рухливi, давали гратися своïми iграшками, не бились. I раптом почалася Велика ВIтчизняна вIйна. Було тодi моєму дiду тiльки шiсть рокiв. Хоча вiн i був ще маленьким, але добре запам'ятав той час. Його батько, мiй прадiд, пiшов на фронт у першi днi вiйни 1941 року, був два рази поранений, вiдзначений нагородами. А мати мого дiдуся за професiєю була медсестрою, пiшла працювати у прифронтовий польовий шпиталь i дiда зiбрала з собою. За всi роки вiйни мiй дiдусь надивився на страждання бiйцiв, бачив ïхню смерть, голодував, був пiд обстрiлом. ВIйна вIдIбрала дитинство не тiльки в мого дiда, але й у багатьох дiтей. Тому дiдусь мене навчає берегти мир, дорожити ним.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/koli_didus_miy_buv_malenkiy.dhtml