КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/koljada_na_kray_svitu.dhtml

	Коляда на краю свIту Автобус Тернопiль-Мала Березовиця, яким я повертався з обласного центру додому, бiля Орiона рiзко загальмував. Я, ледь стримуючи невдоволення, змушений був розпрощатися iз солодкою напiвдрiмотою.
 Поки через дверi ЛАЗа заходило багато людей, бiля мене присiв iз дитинства знайомий односелець майже ровесник. Завели розмову, тож було вже не до сонних марень.
 Автобус, здригнувшись, покотився сiрою стрiчкою дороги, створюючи затишну, майже домашню атмосферу для розмови. Я помiтив: про що б не розмовляли хлопцi, рано чи пiзно бесiда пiде про службу в армiï…
 …На край свiту у прямому й переносному значеннях закинула доля Тараса. Хабаровськ аж нiяк не за городами. Усе чуже i люди, i мова . Було, правда, кiлька хлопцiв iз Захiдноï Украïни усе ж легше.
 Наш герой був водiєм. Пiдходить якось до прапорщика мiсцевий житель i просить перевезти вантаж додому. Пiд'ïхали до обiйстя. Не мiсцевi тут живуть, подумав солдат. Вiн уже був знайомий iз побутом росiян, ïхнiм способом iснування.
 Назустрiч вийшла бабця i каже до чоловiка:
 А де ти, Микольцю, так довго був?
 Тарас завмер. Чи не почулося? Чи можливо тут, на краю землi, вiд старенькоï почути украïнську мову? Пiдiйшов ближче.
 Добридень, бабцю! привiтався. Старенька занiмiла. Здивованi очi пильно вдивлялися в хлопця. Старечi, укритi глибокими зморшками губи намагалися щось сказати.
 Сину! скрикнула безсило.
 Виселена разом iз сiм'єю в далекому 1946 роцi жорстоким сталiнським режимом з рiдного Золочева всього лише за те, що щиро любила свiй край, вона вперше за довгi сорок лiт почула вiд незнайомоï людини рiдне украïнське слово.
 А потiм були обiйми, поцiлунки й гiркi-гiркi сльози. Сльози радостi й печалi. Адже всього є вдосталь i хату iз синами збудували — велику, галицьку, i в хатi все є, i господарство завели, i сусiди- украïнцi поруч живуть, теж переселенцi, лише земля не та, чужа земля, чужа-чужаниця*
 Тарас подружився з родиною, частенько навiдувався iз сол-датами- земляками на свiже молоко. А коли настали Рiздвянi свята, хлопцi прийшли колядувати.
 Нова радiсть стала, яка не бувала: Над вертепом звiзда ясна свiту засiяла. Де Христос родився, з Дiви воплотився, Як чоловiк, пеленами убого повився. Ангели спiвають, славу возвiщають, Як на небi, так i на землi мир провозглашають… лунало над вiчними хабаровськими болотами, над далеким чужинським краєм, грiючи серця украïнцiв, якi, дiзнавшись про вiзит хлопцiв, за десять i навiть за двадцять кiлометрiв примчали з усiх околиць.
 …Над вертепом звiзда ясна свiту засiяла…. I горiтиме вона в кожному куточку Всесвiту, де б'ється хоча б одне серце, сповнене чистою любов'ю до матiнки-Украïни.
 …Я дописую цi рядки й знову поспiшаю на автостанцiю. Кого зустрiну сьогоднi?
 400 слiв За. I. Ковалем


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/koljada_na_kray_svitu.dhtml