КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/misce_suchasnoi_molodi_u_rozbudovi_ukraini.dhtml

	МIсце сучасноÏ молодI у розбудовI УкраÏни Я вважаю, що нам, сучасним старшокласникам, випала виняткова доля: початок нашого дорослого життя спiвпадає з початком третього тисячолiття. На перший погляд, це незвичайно й цiкаво, адже не кожному поколiнню так щастить. Та це лише на перший погляд, бо знаю, що в серцi кожного з нас зачаïлась тривога, насторожене очiкування: що чекає мене попереду, у дорослому життi?
 Думаю, не помилюсь, коли скажу, що кожний старшокласник вже бiльш-менш визначив своє майбутнє (чи то сам, чи то за допомогою дорослих). Та якi б плани ми не укладали щодо особистого життя, всi вони, зєднанi воєдино, скерованi на головне служiння своïй краïнi, сприяння ïï змiцненню, розквiту, ïï звеличення у свiтових масштабах. Я твердо в цьому переконаний i вважаю саме це головним покликанням i призначенням моïх однолiткiв.
 Та сьогоднi в молодiжному середовищi складається дуже дивна ситуацiя. Є нiби два свiти: один (напевне, його можна назвати елiтним) чогось прагне, чогось навчається; iнший свiт занепаду. Вони не мають спiльних точок дотику i навiть не намагаються ïх шукати. Вони зберiгають дистанцiю, лишаючись кожен сам по собi. А було б природно, коли б перший, маючи бiльший потенцiал, вiв за собою другий, тих, хто часто-густо залишається десь на задвiрках подiй, якi вiдбуваються у суспiльствi, допомагав долати ïм депресивнi настроï та спонукав до вiри в себе i свiй завтрашнiй день. На жаль, цього немає, i залишаються на протилежних полюсах активна i освiчена частина молодi Украïни, а поруч iз ними, але на iншому полюсi складнi пiдлiтки, наркомани, пяницi.
 Зрозумiло, така ситуацiя аж нiяк не сприяє розквiту Украïни, що десятирiччя тому обрала шлях незалежностi. Але якщо тодi сьогоднiшнi випускники вперше сiдали за парти i мало замислювалися над суспiльними подiями у своïй Украïнi, то тепер ми не маємо права бути байдужими до ïï майбутнього. А значить i до своєï суспiльноï позицiï.
 Нещодавно я прочитав, що за останнi три роки кiлькiсть молодiжних органiзацiй зросла в чотири рази i що Украïна має нинi найсильнiший з усiх краïн СНД молодiжний рух. Так, за нами майбутнє!
 Украïна нам довiряє свою долю, покладається на нашi знання, сили i любов. Знання, якi, я думаю, згодом переллються у досвiд, ми набуваємо щодня. Сили у нас є. А любов до рiдноï краïни це споконвiчна риса нашого нацiонального характеру. З нею у нас дитина народжується, виховується, служить своєму народовi i вмирає усе життя супроводжує украïнця любов до своєï Батькiвщини. Тiльки вона, ця любов, допомогла украïнськiй нацiï вистояти на нелегкому шляху до незалежностi. I, гадаю, саме ця щира синовня любов до Украïни допоможе нам, молодим, обрати єдино правильну життєву позицiю i вивести свою державу на гiдне мiсце серед кращих держав свiту.
 Роздавав Бог скарби усiм краïнам, але забув Украïну. Пiдiйшла вона до нього та спитала: А що ж менi даси, батьку? Замислився Бог, адже роздав уже всi своï скарби, i сказав: Нехай буде пiсня I стала пiсня частиною життя Украïни… Не менше значення мали для украïнського народу й думи . Бо в пiснях i думах уся наша духовна мiць, наша iсторiя , наше майбутнє. Вiзьмемо Думу про Самiйла Кiшку. В нiй розповiдається про втечу народного героя, захисника Вiтчизни, Самiйла Кiшки з турецькоï неволi. В його образi втiленi кращi риси справжнього козака: смiливiсть, сила, кмiтливiсть, волелюбнiсть, якi мають бути взiрцевими для нащадкiв.
 Дума Хмельницький i Барабаш розкриває образ великого украïнця мудрого гетьмана, талановитого полководця, полумяного патрiота Богдана Хмельницького, протиставляючи йому образ зрадника Барабаша.
 Дума про Марусю Богуславку змальовує образ справжньоï украïнськоï дiвчини нiжноï, красивоï, але водночас сильноï, смiливоï, здатноï на самопожертву задля врятування своïх спiввiтчизникiв.
 Дума Свiт великий, край далекий, та нiде прожити описує трагiчнi сторiнки нашоï iсторiï, показуючи тугу й бiль украïнського народу через зруйнування Запорозькоï Сiчi:
 А вже ж москаль Запорожжя кругом облягав А вже ж москаль, а вже москаль Сiч обступав А москалi не дрiмали, запал обдирали, А московськiï старшини церкву грабували.
 Тепер поговоримо про пiсню. Багато вiкiв вона супроводжувала украïнцiв протягом усього життя. Новонароджена дитина чула першу в життi й, мабуть, найкращу i найнiжнiшу пiсню материнську колискову. Пiдростаючи, вона сама починала спiвати пiснi: навеснi веснянки, влiтку купальськi, взимку колядки, щедрiвки тощо. Потiм приходило перше кохання , а з ним лiричнi, задушевнi пiснi. Далi весiлля, яке, звичайно, не обходилося без пiсень весiльних. Родинне життя приносило новi радощi й клопоти, якi виливалися у родинно-побутових пiснях. I так до самоï смертi: у радостi й у горi, крiзь смiх i крiзь сльози пiсня була поруч iз людиною.
 Неперевершенi пiснi створив украïнський народ про своïх героïв запорозьких козакiв. Кращi ïхнi риси мужнiсть, хоробрiсть, вiрнiсть рiдному народовi вiдтворено в образi легендарного Байди.
 Пiснi й думи це наша iсторiя, традицiï, втiлення народноï мудростi, духовностi, моральностi. Тому ми маємо цiнувати ïх, вчитися з них бути гiдними синами i доньками своєï Батькiвщини й передавати цi безцiннi скарби наступним поколiнням.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/misce_suchasnoi_molodi_u_rozbudovi_ukraini.dhtml