КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/motivi_liriki_vasil_simonenko.dhtml

	Мотиви лIрики. Василь Симоненко Серед поколiння укр. лiтераторiв, якi вийшли з оталеного вiйною дитинства, прожили скруту повоєних рокiв i з готовнiстю вiдгукнулись на першi веснянi вiтри 60 х, свiтла i трагiчна постать Василя Симоненка займає особливе мiсце. Читаючи Симоненка, легко вловлюємо внутрiшню спорiдненiсть його поезiй з творами iнших шiстдесятникiв (I.Драча, Лiни Костенко). У вiршах тих рокiв переплетенi глибокий лiризм з фiлософським сприйняттям навколишньоï дiсностi, присутнi рiзкi контрасти у зображеннi вiчних проблем: добра i зла, любовi i зради, життя i смертi. З творiв В.С. постає образ сучасноï молодоï людини, цiлеспрямованоï i благородноï у своïх пориваннях до високiх iдеалiв.
 Вiн помер у 28 рокiв, нiби здiйснюючи власне юнацьке пророцтво, що В тридцять смертi в очi подивлюсь. Жити й творити з таким передчуттям трагiчно i складно, особливо для молодоï людини, у якоï всi почуття загостренi, з глибини зболеноï душi. Як одкровення, прозвучав один iз вiршiв його збiрки Земне тяжiння (1963р.):
 Ти знаєш, що ти людина?..
 Усмiшка твоя єдина,
 Мука твоя єдина,
 Очi твоï однi.
 На просте i складне питання, давно вже вiдоме читачевi, автор дає свою вiдповiдь: треба бути достойним цього звання, жити спiшити треба. Для поета цiннiсть кожноï людськоï особистостi безперечна, i в цьому суперечливому свiтi, на його думку, потрiбно зберiгати свою iндивiдуальнiсть. Тодi людина залишиться у памятi iнших, не пiдуть в землю без слiда без iменi, святi гордi дiти ïï (Дiд умер). В.С. з його гострим вiдчуттям iстини розумiв i викривав протилежний тип людей, браконьєрiв i геростратiв, готових пропити i прогуляти спадщину рiдного народу (Гнiвнi сонети, Герострат). Марними є тi хвилини i роки, якi не присвяченi служiнню землi, бротьби iз самим собою, своïми вадами i грiхами (На бiлих конях пронеслись роки, Проходять днi): Будь проклят той, хто дав умiння мислить. Звернемо увагу на назви збiрок — Тиша i грiм, Земне тяжiння. Це своєрiднi метафори, в яких закладене авторське розумiння смислу людського буття, глибока фiлософiчнiсть поезiï Симоненка.
 Поет єдиний з долею рiдноï землi, своєï великоï i малоï батькiвщини. У цьому головний змiст поезiï В.Симоненка, ïï лейтмотив, саме про це його найкращi твори: Украïнi, Шум полiв, Чую, земле, твоє дихання. Вiн вiрить, що укр. нацiя пiсля страшних голодоморiв i геноциду посяде гiдне мiсце серед цивiлiзованих народiв планети. Таке поєднання космiчностi й особливих вiдчуттiв дуже характерне для багатьох поезiй митця (47 й рiк, Де зараз ви, кати моï народу?). У його вiршах Украïна майбутнього асоцiюється з могутнiми кораблями, метафоричний образ океану рiдного народу став одним iз основних у творчостi поета. Непiдробна глибока народнiсть органiчно притаманна його поезiï, це не випадково шевченковськi iнтонацiï, мотиви народноï пiснi так часто вiдлунюють у вiршах Симоненка. Прекрасним зразком такого авторського переосмислення традицiйних мотивiв стала одна з кращiх поезiй Лебедi материнства. Вiрш наповнений багатьма народнопiсенними образами символами: лебедi рожевi, тихi зорi, мавки чорнобровi, бiлява хата. Такi ж традицiйнi фольклорнi епiтети додають емоцiйностi вiршованим рядкам. Автор використовує характерний мотив дороги, з якоï мати чекає своïх синiв:
 За тобою завжди будуть мандрувати
 Очi материнськi i бiлява хата.
 Для поета немає питання, що вибрати: Батькiвщина для нього поза будь-яким вибором:
 Можна все на свiтi вибирати, сину,
 Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.
 Поезiя Симоненка нас врiжає експериментами зi словом — все досить традицiйне. Головне в нiй внутрiшня краса, iстиннiсть почуттiв, iнтелектуальна наповненнiсть рядка. Поет вiрить у виразовi можливостi слова, мови як засобу вiдстоювання власних iдеалiв, громадянськоï позицiï. У вiршах Моя мова , Муза i редиска, Та мушу я йти висловлено кредо поетового життя завжди чесно дивитись людям в обличчя. Але йдеться i про суто мистецьку проблему: повинен поет ховатися у своïй поезiï, тренуватися у доборi метафор та епiтетiв чи служити народовi своєю творчiстю. Для Симоненка такого питання не iснує


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/motivi_liriki_vasil_simonenko.dhtml