КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/na_prikladi_porivnjalnoi_haracteristiki_obraziv.dhtml

	На прикладI порIвняльноÏ характеристики образIв Фамусова й Молчалина Тема бюрократiï — одна з наскрiзних тем росiйськоï лiтератури не тiльки XIX, але й XX столiть. Не втратила вона актуальностi й у нашi днi. Чиновницько-бюрократичний апарат держави, перетерплюючи ряд iсторичних змiн, не тiльки не зменшується, але постiйно розширюється, а сама бюрократiя перетворюється в якусь самодостатню систему, що працює у власних iнтересах. От чому так актуальна проблема бюрократiï, поставлена ще в добутках росiйськоï класичноï лiтератури XIX столiття — у творчостi Гоголя, Салтикова-Щедрiна, Товстого, Чехова. У джерел ïï коштує комедiя Грибоєдова Горi вiд розуму, створена ще в 1824 роцi
 Цей добуток воiстину новаторське — i по проблематицi, i по стилi. Уперше в росiйськоï драматургiï було поставлене завдання показати не образи-маски, що вiдповiдають традицiйним амплуа комедiй класицизму, а живi, реальнi типи людей — сучасникiв Грибоєдова. Портрети, i тiльки портрети входять до складу комедiï й трагедiï, — заявляв автор Горi вiд розуму, — у них однак є риси, властивi многим iншим особам, а iншi — всьому роду людському настiльки, наскiльки кожний людина схожа на всiх своïх двоногих побратимiв. Карикатур ненавиджу, у моïй картинi нi однiєï не знайдеш.
 Це принципове положення автора комедiï дозволяє правильно оцiнити всiх ïï героïв, зрозумiти специфiку ïхнiх характерiв i значення не тiльки в цьому добутку, але й у бiльше широкому контекстi — як певних людських типiв, властивих аж нiяк не тiльки тiй епосi, коли розвертається дiя комедiï. Хоча, зрозумiло, риси часу вiдбилися як в основному суспiльно-полiтичному конфлiктi п'єси, обставинах, у яких дiють ïï героï, так i в рисах образiв-персонажiв, але значення останнiх виходить далеко за межi свого часу
 Саме iз цього погляду можна розглянути проблему бюрократiï в Горi вiд розуму. Адже серед основних героïв цiєï комедiï, принаймнi, два являють собою рiзнi типи чиновникiв, що iснували в Росiï тоï епохи. Це Фамусов, високопоставлений московський чиновник, i Молчалин — його пiдлеглий, дрiбний службовець. Обоє вони протипоставленi Чацкому, одна з найважливiших сторiн iдейноï програми якого складається в боротьбi iз засиллям бюрократiï
 З iншого боку, важливо розглянути цих двох представникiв чиновництва з погляду центральноï проблеми комедiï — протистояння столiття нинiшнього i столiття минулого. Адже Фамусов не тiльки за вiком старше Молчалина. Вiн — уже сформована людина, кар'єра якого успiшно вiдбулася. Молчалин же не тiльки молодий, але й перебуває на самому початку свого просування по службовим сходам. Може, Грибоєдов хотiв показати в ньому новий тип росiйського чиновника, що вiдмовився вiд тих принципiв, якi були характернi для поколiння батькiв?
 У свiй час Гончарiв у критичному етюдi Мильон роздирань, присвяченому комедiï Грибоєдова, вiдзначив: У групi двадцяти осiб вiдбилася, як промiнь свiтла в краплi води, вся колишня Москва, ïï малюнок, тодiшнiй ïï дух, iсторичний момент i вдачi. Дiйсно, перед нами проходить цiлий ряд живих, повнокровних людських характерiв i типiв, що вiдбивають риси людей тоï епохи. Вони перебувають у своєму звичному середовищi й займаються типовими для цього кола справами
 Саме комедiя Грибоєдова дала назву цьому колу осiб — фамусовское суспiльство. У п'єсi його становлять домашнє коло московського пана, великого чиновника, багатоï й знатноï людини Фамусова й гостi, що з'ïхалися до нього в будинок на бал. У це суспiльство не входить iз дiючих осiб тiльки Чацкий i пари згадуються в реплiках внесценических персонажiв — брат Скалозуба й князь Федiр, Племiнник своячки Фамусова, впливовоï московськоï дами Хлестовой. Саме вони протиставляються по своïх поглядах, переконанням, способу життя фамусовскому суспiльству як якiйсь єдностi, заснованому насамперед на консерватизмi своïх позицiй. Це i є так званий столiття минулий, що протистоïть тим, хто представляє столiття нинiшнiй, тобто нову, прогресивно настроєну частину суспiльства, що прагне до змiн. Зiткнення цих двох столiть i становить основу суспiльно-полiтичного конфлiкту комедiï, що вiдбиває реальне положення суспiльства тiєï епохи
 Очевидно, що незважаючи на рiзницю у вiцi (Молчалин ледве старше Чацкого, а Фамусов годиться йому в батьки) обоє нашi героя є представниками того самого кола, а тому ïм властивi загальнi для фамусовского суспiльства риси. Як i прийнято в цьому середовищi, обоє вони вище всього цiнують багатство й чини. От з яким замилуванням розповiдає Молчалин про якусь важливу московську даму:
 Тетяна Юрiïвна!!! Вiдома, — притiм
 Чиновние й посадовi -
 Всi ïй друзi й всi рiднi…
 Цiлком вiдповiдає такiй думцi оцiнка Фамусовим Скалозуба як можливого нареченого для його дочки:
 Вiдома людина, солiдний, И знакiв тьму отличья нахапав;
 Не по лiтам i чин завидний,
 Не нинi завтра генерал
 Так у цьому суспiльствi заведене здавна: …У нас вуж здавна ведеться, що по батьку й синовi честь. З батьками у самого Фамусова все в порядку: недарма вiн з такою повагою згадує покiйного дядька Максима Петровича й приводить його в приклад Чацкому. Цей важливий вельможа Єкатерининськоï епохи домiгся бiльших висот у життi в результатi курйозу: упав на сходах, а iмператрицю це розвеселило. I тодi вiн, як блазень, ще раз спецiально повторив це падiння, за що й був подарований. Самому Фамусову немає необхiдностi так принижуватися — вiн уже досяг ступенiв вiдомих, але от Молчалин явно готовий пiти по цiй уторованiй дорiжцi. У нього теж завiт батька, що тiльки перебуває набагато нижче за рангом:
 Менi заповiв батько:
 По-перше догоджати всiм людям без изъятья;
 Хазяïновi, де доведется жити,
 Начальниковi, з ким буду я служити,
 Слузi його, що чистить плаття,
 Швейцаровi, двiрниковi, для избежанья зла,
 Собацi двiрника, щоб ласкаво була
 Звичайно, як говориться, планка нижче, але критерiï всi тi ж, i немудро, що затятий супротивник такоï системи догiдництва й пiдлабузництва Чацкий, переконаний: Мовчали дiйде до ступенiв вiдомих, / Адже нинi люблять безсловесних. Недарма навiть прiзвище в цього героя — Молчалин.
 Але задамося питанням: чи не так все це далеко вiд нас, чи настiльки вiддалений той, грибоедовский, столiття минулий, де Молчалини блаженствують на свiтi, вiд нашого часу? Взагалi-Те, минулим столiттям всю цю устояну систему життєвих норм i правил поведiнки називає Чацкий, а ми-те знаємо, що вiн багато в чому романтик, iдеалiст. Мабуть, Чацкий трохи поквапився у своïх прогнозах. Хiба й зараз кар'єризм i догiдництво рiдко зустрiчаються серед нашого сучасного чиновництва? На жаль, свiже переказ, так вiриться iз працею.
 Але, може бути, всi не так уже й погано. Сучасний американський психологи Дейл Корнеги в книзi Як завойовувати друзiв розглядає багато випадкiв з життя рiзних людей, у тому числi й епiзоди, присвяченi вiдносинам з начальством. При цьому вiн дає якiсь правила поведiнки, спiлкування з людьми, якi повиннi сприяти успiхи в життi. Дивно, але цi правила, виведенi закордонним психологом в умовах зовсiм iншоï дiйсностi — Америки XX столiття, — з точнiстю виконує Молчалин — молодий чиновник з комедiï Грибоєдова про Москву XIX столiття. Корнеги, наприклад, розповiдає випадок, коли одна людина повнiстю завоювала прихильнiсть iншого, похваливши його собак. Як отут не згадати нашого Молчалина: Ваш шпiц, чарiвний шпiц, не бiльше наперстка, — говорить вiн впливовоï й шанованоï в цьому суспiльствi Хлестовой, — Я гладив всi його; як шовкова шерстка!
 По логiцi Корнеги виходить, що така людина, як Молчалин , — iдеал сучасного чиновника й бiзнесмена. Його основнi якостi — помiрнiсть i акуратнiсть — у сполученнi iз чiпким практичним розумом i вмiнням розташовувати до себе людей (зрозумiло, iз зовсiм певною метою), — от те, що потрiбно для досягнення успiху в сучасному американському суспiльствi, якщо вiрити Корнеги. Так що наше вiтчизняне ноу-хау, вироблене ще в позаминулому столiттi, виявляється, користується успiхом
 И дiйсно, серед всiх iнших пiдлеглих Фамусова саме Молчалин вiдрiзняється дiловими якостями:
 Один Молчалин менi не свiй,
 И те потiм, що дiловий
 Що запитаєш iз iнших чиновникiв, серед яких усе бiльше сестринi, своячки дитинки? Але хтось адже повинен займатися справами? Адже не для того ж Фамусов став бiльшим начальником, щоб возитися з паперами:
 Звичай мiй такий
 Пiдписано, так iз плечей геть.
 По поданнях цього суспiльства, чин i багатство для того й iснують, щоб награжденья брати й весело пожити — от iдеал, до якого поки ще прагне Молчалин i якого вже досяг Фамусов. Причому стартова позицiя у Молчалина не дуже гарна: вiн iз провiнцiï, не знатний, не багатий, а за Фамусовим i знатний рiд, i достатня кiлькiсть крiпакiв — душ тисячки двi родових, а те й поболее.
 Не забудемо, все вiдбувається в умовах крiпосницькоï Росiï, порядки якоï непорушнi й для Фамусова, i для Молчалина, i для всiх iнших представникiв цього суспiльства. Це основа основ ïх ситого, спокiйного життя, наповненоï лише плiтками, обiдами, вечерями й танцями. Але не всiм повезло народитися в сiм'ï богатого власника злиденних мужикiв. I от Молчалину потрiбно виявити особливi якостi, щоб пробитися на верх i теж одержати можливiсть, як i Фамусов, у свiй час спокiйно насолоджуватися життям. Отодi-те хтось iншоï буде бiгати з паперами, улагоджувати справи впливових осiб, гладити ïх мосьок Так що очевидно: Молчалину призначено стати коли- небудь новим Фамусовим- адже в них загальнi iдеали, подiбнi цiлi й завдання. I навряд чи ïх варто вважати зовсiм рiзними поколiннями росiйських чиновникiв. Мабуть, тiльки методи у них трохи вiдрiзняються: Молчалин змушений бути бiльше енергiйним, дiловим, мобiльним, як сказали б ми зараз. Але це не стiльки риса нового поколiння чиновникiв у Росiï, скiльки результат iншого соцiального статусу. Народися Фамусов у бiднiй i незнатнiй дворянськiй сiм'ï, може бути, i йому довелося б стати дiловим.
 Але зате як схожа ця парочка — солiдний Фамусов i молодий, дiловитий Молчалин — на наших чиновникiв! Навiть преклонiння перед всiм iноземним начебто передалося нашоï бюрократiï в спадщину вiд них же. Правда, у мовi тепер бiльшого панує не смешенье французького з нижегородським, а англiйського з новоязом сучасного чиновництва. Але причина та ж: вiдсутнiсть власноï культури. Турботливий батько Фамусов, звичайно ж, найняв для дочки й учителiв- iноземцiв, i книжки дозволив читати, але для нього самого єдине читання — це його календар iз записами важливих подiй, як то: обiд, що помiняє погребенье, а за ним крестини в лiкарки. У Мовчазна теж є свiй заповiтний зошит, куди вiн списує новенькi пiсеньки
 Але щира культура й освiта для всiх у цьому суспiльствi явище вкрай небезпечне. Адже, на думку Фамусова, -
 Ученье — от чуму, ученiсть — от причина,
 Що нинi, пущi, чим коли,
 Божевiльних розвелося людей, i справ, i думок
 Божевiльний у вустах людей фамусовского суспiльства означає iнакомислячий Здається, що ми зараз далеко пiшли вiд часiв гонiнь на всяке iнакомислення але чи не так вуж у нас все благополучно з культурою й освiтою? А може, i для сучасного чиновника не нiчого небезпечнiше, нiж розумний, утворений, вiльно мисляча людина? Адже як тодi Фамусовим удасться пiдтримувати свiй авторитет якщо всi почнуть служити справi, а не особам? Як дiйти до ступенiв вiдомих Молчалину, якщо крiм умiння догоджати й тихенько вичiкувати зручного моменту для просування по службi в нього нiчого за душею немає.
 Може бути, наступить коли-небудь такий момент, коли нарештi-те зостариться ця вiчна пара — Фамусов i Молчалин — i пiде нарештi в минуле. I тодi вже комусь буде сокрушенно викликнути
 Ах! Боже мiй! Що стане говорити
 Княгиня Марья Алексевна!


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/na_prikladi_porivnjalnoi_haracteristiki_obraziv.dhtml