КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/narodni_opovidannja_buvalshini.dhtml

	НароднI оповIдання. Бувальщини Народнi оповiдання жанр неказковоï прози, дуже близький до переказiв. Це розповiдi про подiï сучасного чи вiдносно недавнього часу, учасником або очевидцем яких був сам оповiдач, а тому ïм властива форма оповiдi вiд першоï особи, особлива емоцiйнiсть i докладнiсть викладу, а також чiтко виявляється власна оцiнка оповiдача зображуваних подiй.
 Просторово-часовою дистанцiєю та внутрiшньою позицiєю оповiдача народнi оповiдання вiдрiзняються вiд переказiв; спiльною рисою цих жанрiв є те, що вони поширюються у межах, до яких дiйшов резонанс подiï. Якщо оповiдання вiдкрiплюється вiд мiсця подiï, набуває вiдносноï самостiйностi, то воно трансформується в iнший фольклорний жанр. Досить сильна взаємоперехiднiсть жанрiв викликає ряд ускладнень для класифiкацiï текстiв, якi займають промiжне мiсце (особливо мiж переказом i оповiданням). Тривалий час цi жанри у фольклористицi чiтко не розмежовувались, для ïх означення використовувались рiзнi термiни: бесiди, розказки, оповiдi, оповiдки, iсторiï, бувальщини i т. п. Крiм неказковоï прози сюди долучались побутовi та новелiстичнi казки. Ф. Колесса називав ïх новелами, визначаючи цей жанр як оповiдання, основане на побутовому пiдкладi, без примiтки чудовного первня, часом пройняте тенденцiєю соцiальною, рiдше соцiально- полiтичною або церковно-конфесiйною; вiн зараховував до ïх числа мандрiвнi оповiдi (як напр., поширенi уснi оповiдання з Декамерона Дж. Боккаччо). Пiзнiше у вiтчизнянiй фольклористицi чiткiше було сформульовано основнi атрибути жанру.
 Народнi оповiдання образнi розповiдi про найрiзноманiтнiшi подiï та випадки iз поточного життя, що ведуться вiд iменi учасника чи очевидця цих подiй. Згодом поняття оповiдання розширилося за рахунок спогадiв (чи меморатiв, за мiжнародною термiнологiєю).
 У науцi закрiпилась думка, що до сучасних оповiдань належать передусiм особистi спогади або розповiдi про подiï i факти, якi мали мiсце в життi рiдних, односельцiв, знайомих оповiдача. Сюжет оповiдання будується здебiльшого на одному епiзодi чи мiстить ланцюг епiзодiв (у спогадi), об´єднаних тематично й асоцiативно. Предметом зображення можуть виступати як побутовi, щоденнi справи, так i значнi подiï, що зачiпають iнтереси певного колективу, району, регiону та всього народу. Тобто кожну, драматично чи емоцiйно розказану оповiдь, яка мiстить певнi узагальнення i точку зору самого оповiдача, можна вважати зразком народного оповiдання.
 Проте у фольклористицi довго велась дискусiя, чи вивчати такi Уснi оповiдi як явище фольклору, а тим бiльше, чи видiляти ïх як окремий жанр. Наприклад, Л. Ємельянов заперечував ïх художню природу i вважав лише продуктом бiльш-менш осмисленоï роботи людського мовлення317. С. Азбелєв вiдстоював ту ж позицiю: Так званi оповiдання не можуть бути вiднесенi до фольклору, оскiльки не становлять фактiв суспiльноï свiдомостi.
 У процесi дискусiï було простежено природу оповiдань i виявлено ряд специфiчних рис, властивих творам фольклору: уснiсть побутування, мiнливiсть та iмпровiзованiсть, використання традицiйних зображальних форм i засобiв мовлення, певна колективнiсть творення в процесi поширення; а також сумiжнi з фольклорними жанрами функцiï iнформативну, виховну, моралiзацiйну. Звичайно, було б помилкою зарахувати усi уснi оповiдi до словесностi народу, а тим бiльше розглядати ïх у системi народноï прози. До них вiдбираються твори з певним сюжетно-композицiйним оформленням, iдейно-тематичним узагальненням, естетична дiя яких не поступається естетицi чистих фольклорних жанрiв. Ще I. Франко наголошував на ролi оповiдачiв, видiляючи категорiю тих, що вмiють поєднати iнформативнiсть з естетичною функцiєю оповiдi. Осмислення талановитими оповiдачами баченого й пережитого, вирiзнення iз життєвого потоку найхарактернiших подiй i фактiв переводять уснi оповiдання-спогади у розряд явищ суспiльноï свiдомостi й iдеологiï, що бiльш чи менш повно вiдбивають життя, свiтогляд, психологiю колективу, ширше народу…. Вiн наголошував також на важливостi вивчення колоритноï мови оповiдань: Народнi оповiдання не менш важливi i з погляду лiнгвiстичного; ïхня мова є мовою народу незiпсованого, дуже близька до чистого свого першоджерела….
 Згiдно з критерiями жанровоï класифiкацiï неказковоï прози К. В. Чистова, оповiданням властивi такi жанровi ознаки:
 1)  вiдносно недавнiй або теперiшнiй час: зображенi подiï не
 виходять хронологiчно за межi того, що мiг бачити або учасником чого
 мiг бути оповiдач;
 2)  строга прикрiпленiсть до локальноï iсторичноï,
 суспiльноï, побутовоï реальностi; тому властива
 конкретнiсть, докладнiсть, документальнiсть викладу; 3) 
 вiдсутнiсть надприродних персонажiв та подiй; життя описується з
 акцентом на буденних реалiях дiйсностi без романтичного забарвлення;
 Оповiдач перебуває на внутрiшнiй щодо зображуваного позицiï (тобто учасник подiй) або на внутрiшнiй щодо зображуваного, але зовнiшнiй щодо iнших персонажiв подiй (тобто очевидець подiй); тому оповiдi притаманна емоцiйнiсть викладу, велика асоцiативнiсть у пiдборi епiзодiв, висловлена оцiнка оповiдача. При переважаннi iнформативноï функцiï оповiдання завжди мають певну дидактичну настанову, що частково зближує ïх з притчами, байками.
 Класифiкацiя народних оповiдань питання досить складне i до сьогоднi ще не вирiшене. Велика строкатiсть i тематична розмаïтiсть текстiв зумовлює труднощi у визначеннi принципiв класифiкацiï. Навiть найповнiше сучасне академiчне видання Народнi оповiдання (К.: Наук, думка, 1983) не пропонує чiткоï класифiкацiï текстiв, крiм штучного подiлу, запровадженого в радянськiй науцi на Оповiдання дорадянського часу та Оповiдання радянськоï доби. Тут непослiдовно використовується хронологiчний i тематичний принципи класифiкацiï.
 На сьогоднi, коли вiдкинуто всi iдеологiчнi нашарування минулого, потрiбно переглянути iснуючi принципи подiлу та створити нову класифiкацiю. Як одну з можливих, пропонуємо класифiкацiю на основi тематично-хронологiчного принципу.
 3.  Iсторичнi оповiдання (до них можна зараховувати твори,
 подiï яких вiдбуваються не ранiше козацькоï доби з прямими
 родичами чи конкретними односельцями оповiдача, в iншому випадку
 подiбнi твори вiдносяться до переказiв): 1) оповiдi доби козаччини; 2)
 оповiдi доби нацiонально-визвольних рухiв 1718 cт. (Колiïвщина,
 Гайдамаччина, опришкiвський рух); 3) оповiдання про нацiонально-
 визвольнi рухи першоï половини 20 cm. (Сiчовi стрiльцi, УГА,
 УПА,); 4) оповiдання перiоду встановлення на украïнських землях
 радянськоï влади (громадянська вiйна , колективiзацiя, неп,
 голодомор, II свiтова вiйна); 5) оповiдання пiслявоєнноï
 доби (сталiнсько-брежнєвськi репресiï, хрущовська вiдлига,
 дисидентський рух, вiйна в Афганiстанi); 6) сучаснi подiï
 (перебудова, розпад СРСР, студентськi страйки 90-х рокiв, встановлення
 незалежностi).
 4.  Су спiльно-побутовi оповiдання: 1) заробiтчанськi (наймитськi,
 робiтничi); 2) емiгрантськi; 3) солдатськi (рекрутськi, вояцькi); 4)
 церковно-клерикальнi; 5) з життя iнтелiґенцiï; 6) тюремно-
 таборовi; 7) студентськi; 8) туристськi та iн.
 5.  Родинно-побутовi: 1) про кохання , дошлюбнi взаємини; 2)
 родинне життя; 3) фатальнi випадки, життя неповних сiмей (вдiвство,
 сирiтство, розлучення).
 Кожна з вищеназваних груп має свою специфiку, умови i середовище побутування. Нерiдко в текстах оповiдань спiвiснують риси рiзних груп (напр., елементи iсторичнi та суспiльно-побутовi або ж суспiльно- побутовi та родиннi), але подiбний тематичний синтез спостерiгається i в iнших жанрах фольклору, тому вони класифiкуються за домiнантною ознакою.
 У сучаснiй народнiй творчостi побутують уснi оповiдання про видатних людей державних дiячiв, письменникiв, акторiв (поширенi й оповiдi локального масштабу). Нерiдко в ранг народних оповiдань входять не пережитi чи побаченi оповiдачем подiï, а прочитанi в газетi, почутi по радiо тощо. Передаючись з уст в уста, вони обростають новими фактами, доповнюються здогадками, припущеннями, набуваючи рис фольклорних творiв. Отже, жанр народних оповiдань побутує i тепер досить iнтенсивно i є продуктивною фольклорною формою неказковоï прози.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/narodni_opovidannja_buvalshini.dhtml