КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/opis_personajiv_obraz_geroichnoi_lydini_v.dhtml

	Опис персонажIв: Образ героÏчноÏ людини в оповIданнI "Баба Изергиль&QUOT Центральним образом романтичних добуткiв М. Горького раннього перiоду є образ героïчноï людини, готового до самовiдданого подвигу в iм'я блага народу. До цих добуткiв ставиться оповiдання “Баба Изергиль”, яким письменник прагнув розбудити в людях дiюче вiдношення кжизни.
 Сюжет побудований на спогадах баби Изергиль о. свого життя й розказаних нею легендах про Ларре й Данко.
 У легендi повествуется про смiливого й гарного юнака Данко. Вiн щасливий, що живе серед людей, тому що любить, ïх бiльше себе. Данко мужнiй i безстрашний, його тягне до подвигу шляхетна мета — бути корисним народу. Коли охоплене страхом, знесилене мандрами по непрохiдному лiсi плем'я вже хотiли йти до ворога й ринести йому в дарунок свою волю, з'явився Данко. У його очах свiтилися енергiя й живий вогонь, народ повiрив у нього й пiшов за ним. Але стомленi важким шляхом, люди знову впали духом, перестали вiрити Данко, i в той момент, коли озлоблена юрба стала щiльнiше оточувати його, щоб убити, Данко вирвав серце зi своïх грудей. “Iдемо! — крикнув Данко й кинувся вперед, високо тримаючи палаюче серце й висвiтлюючи ïм шлях людям. Вони пiшли за ним, зачарованi… I Данко вивiв ïх з темного лiсу на сонячну, вiльну землю. Данко проникнуть справжньою любов'ю до людей, готовнiстю до самопожертви. Образ Данко втiлює в собi iдеал людини — гуманiста й особистiсть великоï духовноï краси
 Позитивному образу Данко Горький протиставляє негативний образ Ларри — образ себелюба й егоïста. Вiн уважає себе першим на землi, а на iнших людей дивиться, як на жалюгiдних рабiв. На питання, чому вiн убив дiвчину, Ларра вiдповiдає: “Хiба ви користуєтеся тiльки своïм? Я бачу, що кожна людина має тiльки мовлення, руки й ноги.., а володiє вiн тваринами, жiнками, землею… i многим ще”. За доконане ïм злочин плем'я засудило Ларру на вiчну самiтнiсть. Життя поза суспiльством породжує в Ларре почуття невимовноï туги. “У його очах, — говорить Изергиль, — було стiльки туги, що можна було б отруïти нею всiх людей миру”. Ларра був приречений на самiтнiсть i щастям уважав для себе лише смерть
 Iдейний змiст оповiдання доповнюється образом баби Изергиль. Ïï спогаду про свiй життєвий шлях — теж своєрiдна легенда про смiливу й горду жiнку. Баба Изергиль над усе цiнує волю. Вона з гордiстю заявляє, що нiколи не була рабою. Изергиль iз замилуванням говорить про любов до подвигу: “Коли людина любить подвиги, вiн завжди вмiє ïх зробити й знайде, де це можна”.
 В оповiданнi “Баба Изергиль” Горький малює винятковi характери, звеличує гордих i сильних духом людей, для яких воля вище всього
 Оповiдання Баба Изергиль ставиться до раннiх романтичних добуткiв А. М. Горького. Письменник уважав цю роботу найкрасивiшоï й стрункоï у своïй творчостi . Я не вiдразу зрозумiла, чому вiн так ïï охарактеризував, але пiсля уважного вивчення ця думка стала близька й менi. I от чому.
 За формою цей добуток являє собою три новели, з'єднанi мiж собою загальною iдеєю
 Перше, починаюче оповiдання, — легенда про Ларре, синi жiнки й орла. Вiн прийшов у мир людей жорстоким i егоïстичним. Усi дивилися з подивом на сина орла й бачили, що вiн нiчим не краще ïх, тiльки ока його були холоднi й гордi, як у царя птахiв. I розмовляли з ним, а вiн вiдповiдав, якщо хотiв, або мовчав, а коли прийшли найстаршi плем'я, вiн говорив з ними, як з рiвними собi. Це образило ïх… Всi новi й новi риси його самолюбного характеру розкриваються перед нами. Яскраве пiдтвердження сказаному мною — епiзод, у якому Ларра без особливих коливань убиває дiвчину, що не побажала бути з ним. Вона вiдiпхнула його, та й пiшла ладь, а вiн ударив ïï й, коли вона впала, устав ногою на ïï груди, так, що з ïï вуст кров бризнула до неба, дiвчина, зiтхнувши, звилася змiєю й умерла. Але вiн не залишився без покарання. Розплата наступила. Юнак був проклятий людьми, якi назвали його знедоленим i небесами. Вiн прирiк себе на вiчнi борошна, i, коли Ларра захотiв умерти, земля не приймала його: …вiн упав на землю й довго бився головою об неï. Але земля вiдсторонялася вiд нього. У третiй новелi, що так само, як i перша, є легендою, Горький оповiдає про Данко, людинi, що вибрала самопожертву своïм життєвим боргом Дiя — основний стан романтичного героя. I Данко дiяв, рятуючи знесилених людей, якi вже не могли продовжувати свiй шлях через лiс, у якому дерева сплiтали …корявi, довгi руки… у густу мережу, намагаючись зупинити… ïх. I тодi вiн взяв на себе роль Провидiння. Данко змiг вивести людей, лише пожертвувавши своïм серцем, що висвiтлювало рятiвний шлях. Що зроблю я для людей?! — сильнiше грому крикнув Данко. I раптом вiн розiрвав руками собi груди й вирвали з ïï своє серце й високо пiдняв його над головою. Воно палало так яскраво, як сонце…. Цiною власного життя ця людина звiльнила людей, якi пiшли за ним. …Кров била гарячим струменем з розiрваних грудей Данко. Зиркнув уперед себе на широчiнь степу гордий смiливець… А потiм упав i — умер. Але тi, на жаль, виявилися невдячними. Люди ж, радiснi й повнi надiй, не помiтили смертi його й не бачили, що ще палає поруч iз трупом Данко його смiливе серце. Тiльки одна обережна людина помiтила це й, боячись чогось, наступив на горде серце ногою… I от воно, розсипавшись в iскри, згасло…
 Героï першоï й третьоï новел є по характерах протилежними. один одному. I в цьому протиставленнi втримується глибока горьковская думка: показана^ що змiст людського життя — служiння людям, готовнiсть у будь-який момент вiддати своє життя навколишнiм
 Остаточно розiбратися в образах Ларри й Данко допомагає друга новела, у якiй повествуется про бабу Изер-гиль.
 Норовлива й горда замолоду, у старостi вона настiльки постарiла, що при кожному ïï русi …можна було чекати, що суха… шкiра розiрветься вся, розвалиться шматками….
 Але ця жiнка, на вiдмiну вiд головних героïв легенд, включених в оповiдання, — реальна героïня. Це пiдтверджується тим, що вона чiтко вказувала на час i мiсце тих або iнших подiй, якi вiдбувалися сней.
 Изергиль була й залишилася, я вважаю, жiнкою гордоï. Я була щаслива… нiколи не зустрiчалася пiсля з тими, котрих колись любила. Це негарнi зустрiчi…
 Вона любила багатьох, але ïï почуття не було осяяно щиросердечним свiтлом, хоча Изергиль жила тим, що почувала, i так, як пiдказувало ïй серце
 Через все оповiдання проходить думка: в iм'я чого живе людина? В iм'я себе? В iм'я людей? Вiдповiсти на це питання допомагає образ серця. Адже серце — це саме той метафоричний образ, що поєднує всi три новели в єдине цiле. Саме його образ органiчно завершує оповiдання й допомагає найбiльше повно розкрити iдею, закладену в оповiданнi Горьким: осуд iндивiдуалiзму й твердження героïчного подвигу в iм'я волi й щастя народу
 Отже, дiйсно, Баба Изергиль виявилася по композицiï найкрасивiшим i струнким добутком у творчостi А. М. Горького. I я повнiстю згодна iз цим його думкою


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/opis_personajiv_obraz_geroichnoi_lydini_v.dhtml