КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/pisni_pivdennih_slovjan.dhtml

	ПIснI пIвденних слов'ян Пiвденними слов'янами називають народи, що населяють Балканський пiвострiв,- болгар, македонцiв, сербiв, хорватiв, словенцiв. Духовний мир южнославянских народiв, ïхнього подання про життя й смерть, про свiт. у якому вони живуть, звичаï, рiзнi iсторичнi подiï знайшли вiдбиття в народнiй творчостi. Южнославянская народна поезiя багата й рiзноманiтна в жанровому вiдношеннi.
 Поряд з пiснями, баладами, легендами, що iснують у фольклорi iнших слов'янських народiв, вона включає й оригiнальнi, самобутнi зразки усноï творчостi: у болгарському фольклорi це особливого роду мiфологiчнi пiснi, у сербському й хорватському — так званий бечарец, назва якого йде, мабуть, вiд бечар — хлопець, гуляка. У пiснях пiвденних слов'ян звичайно видiляються наступнi основнi жанри: обрядова поезiя, героïчний епос, лiричнi жанри. Зразки обрядовоï поезiï, як i самi обряди, дiляться на два типи: календарнi й сiмейнi. Календарнi обряди i ïхня поезiя складаються iз чотирьох циклiв вiдповiдно чотирьом порам року. Найбiльш багатi iз цих циклiв зимовий i осiннiй: у цей час виконується бiльше обрядiв i пiсень i форми ïх бiльше рiзноманiтнi.
 Найважливiшим моментом обряду й поезiï зимового циклу було колядування. У стародавностi воно було пов'язане з культом сонця, що народжується, а пiсля прийняття слов'янами християнства свято Коляди збiгся з Рiздвом Христовим. У всiх слов'ян, у тому числi й пiвденних, колядки мiстять у собi насамперед побажання статку й щастя. Лiтнi обряди були пов'язанi iз сiльськогосподарськими роботами; одночасно в них звучали теми любовi й одруження. Заключним календарним колом обрядiв були осiннi обряди, пов'язанi зi збиранням урожаю.
 Бiльшу групу пiсень пiвденних слов'ян становить сiмейна обрядова поезiя, пов'язана з важливими сiмейними подiями: народженням, одруженням i смертю людини. Весiльний обряд у пiвденних слов'ян також супроводжувався багатьма пiснями, якi можна роздiлити на три групи: пiснi, що пояснюють хiд обряду й исполняемие тому в певнi його моменти, пiснi нареченоï й величальних пiсень, що прославляють учасникiв весiлля. У похоронний обряд у пiвденних слов'ян входили голосiння (тужбалице), що представляють собою плачi по померлим
 У фольклорi пiвденних слов'ян винятково багато представленi вiршованi епiчнi жанри. До них ставляться болгарськi, македонськi, сербськi й хорватськi юнацкие (богатирськi) пiснi;
 болгарськi, сербськi, македонськi, хорватськi гайдуцкие пiснi; iсторичнi балади, що iснують у всiх пiвденних слов'ян. Епос пiвденних слов'ян зложився частиною до турецького завоювання Болгарiï й Сербiï, частиною — пiд час його. У болгарському епосi два основних цикли — пiснi про Момчиле й пiснi про Марко-Короля. Момчил, правитель Перитеория в Родопах, що погибший у битвi з турками, виспiвується як борець проти турецькоï навали. Другий цикл пiсень — пiснi про Марко, що був правителем Захiдноï Македонiï, а з 1367 р.- сербським королем. Образ Марко докладно розроблений i в болгарському, i в сербському епосi. Марко представлений у пiснях як проста людина, орач, у чому позначається селянське трактування образа; одночасно вiн виступає як патрiот, смiло сражающийся з ворогами, що звiльняє полонених. Переломним моментом в iсторiï сербського народу i його держави була Косовская битва (28 червня 1389 р.), коли серби зазнали важкоï поразки вiд туркiв. Головною темою пiсень, що складалися пiсля ïï, стала загибель сербських героïв i сербськоï держави У сербському епосi видiляють кiлька циклiв: докосовский цикл — пiснi про представникiв династiï Неманичей, що правили Сербiєю з 1168 по 1371 р.; косовский — пiснi про битву на Косовом поле; цикл про короля Марко, сучаснику Косовской битви; цикл про Бранковичах i Якшичах, що керували Сербiєю пiсля ïï завоювання турками. Крiм того, iснує великий цикл мусульманських пiсень, складених у Боснiï й Герцеговинi, так званий цикл пiсень про Муйо й Халиле. На вiдмiну вiд пiсень, створених християнським населенням Сербiï й Боснiï, у пiснях мусульман головнi героï — мусульманськi богатирi, якi перемагають суперникiв, що були героями-переможцями в християнських пiснях.
 У юнацких пiснях iнiцiатива боротьби в захист народу, як i сам героïчний подвиг, належить звичайно окремiй особистостi, що видається юнаку-патрiотовi (королевич Марко, Милош Обилич), хоча нерiдко поруч iз ними дiє й дружина. Гайдуцкие пiснi й пiснi про ускоках, що оповiдають про боротьбу з турками, — вид героïчного епосу бiльше пiзнього походження, нiж юнацкие пiснi. Вiд юнацких пiсень гайдуцкие вiдрiзняються бiльшою iсторичною конкретнiстю, бiльше розвиненими соцiальними конфлiктами, бiльшоï трагiчнiстю
 Iсторичнi пiснi є у фольклорi всiх южнославянских народiв. Цi пiснi своïми темами й образами героïв пов'язанi з iсторичними переказами. Найважливiша тема iсторичних пiсень болгар — падiння Болгарського царства, життя народу в умовах турецького рабства, боротьба за звiльнення. Особливе мiсце в цих пiснях займає тема приходу в Болгарiю росiйських вiйськ пiд час вiйни з Туреччиною в 1676-1678 гг. Є пiснi про рiзнi подiï: про облогу Плевена, про звiльнення Болгарiï. Пiзнiше в iсторичних пiснях з'являлися новi сюжети. Своï цикли iсторичних пiсень є й у сербiв, хорватiв, словенцiв. У них вiдтворюються подiï нацiональноï iсторiï, хоча є й пiснi, що мають загальнi сюжети. Найбiльш самобутнiми вважаються словенськi iсторичнi пiснi Так, досить своєрiднi пiснi про сарацинiв; у цих пiснях, iмовiрно, вiдбилися подiï IX-XI вв., коли сарацини захопили узбережжя Середземного моря. В iсторичних пiснях словенцiв iснує також цикл пiсень про туркiв. Серед пiсень про боротьбу з турками видiляються пiснi про короля Матияже, тобто про угорського короля Матии Корвине ( 1448-1490), що прославився своïми перемогами над турками, що гнiтили тодi всю середню й пiвденну Європу
 Багато в пiвденних слов'ян i балад, називаних у народi пiснями. Фольклористи звичайно видiляють у них чотири тематичних цикли: сiмейнi, любовнi, iсторичнi й соцiальнi балади До любовних балад ставиться, наприклад, балада Брат i сестра, у якiй розлученi на багато рокiв брат i сестра, зустрiвшись, не довiдаються один одного й стають чоловiком i дружиною, а довiдавшись, що вони рiднi, кiнчають життя самогубством. До iсторичних балад належать тi добутки, у яких знайшли вiдбиття iсторичнi умови життя южнославянских народiв. Прикладом можуть служити такi добутки, як болгарськi балади Три рабинi i Яничарiв тужить за будинком.
 Iз соцiальних балад дуже характернi словенськi так званi тачанские балади — балади про гноблення. У них вiдбилася боротьба проти феодалiв, якi жорстоко гнiтили й експлуатували словенських селян. Поширенi в пiвденних слов'ян i малi лiричнi форми. Це пiснi рiзного змiсту: любовноï, соцiальноï, трудовоï, критичний^-критичнi-соцiально- критичнi, пiснi про рiзнi стани й професiï. Окрему групу представляють побутовi пiснi: любовнi, сiмейнi. танечнi й хороводнi. У пiвденних слов'ян любовнi й сiмейнi пiснi виконували й складали головним чином жiнки. Сiмейнi пiснi, основна тема яких — важке життя замужньоï жiнки в чужiй сiм'ï, мають, як правило, драматичний характер. У южнославянских народiв широко представленi хороводнi й танечнi пiснi. У болгар i македонцiв, сербiв, хорватiв i словенцiв дуже популярне хоро й коло. Цi пiснi мають характер коротких приспiвок.
 Пiснi пiвденних слов'ян здавна привертали увагу вчених, поетiв, критикiв. Ïхнiм вивченням займалися Ґете , Пушкiн , Гердер, Гумбольдт, Мериме, Вальтер Скотт, А. Востоков. Епос южнославянских народiв має безсумнiвну iсторико-лiтературну й художню цiннiсть i є гiдним внеском у скарбницю свiтовоï лiтератури


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/pisni_pivdennih_slovjan.dhtml