КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/princip_voli_v_chuhonceva.dhtml

	Принцип волI в Чухонцева Можливо, найбiльше пластично виразно цей ефект втрати, знайдена Чухонцевим формула волi-залежностi, втiлена у вiршi …I дверi потемки звичну штовхнули… (1975). У дивному снi лiричний герой попадає на скорботний схiд, де бачить своïх померлого батька й матiр. Однак краïна смертi з'являється разюче живий. Стiл, за яким сидять померлi, ломиться вiд страв, описаних з акмеïстичною соковитiстю: i я оглянув стiл з вином, де круглий лук сочився в холодцi, i маслянился мозковий горошок….На особi матерi проступає страх повернутися назад, у життя: начебто жити загрожувало ïй — а ïй так не хотiлося йти назад… Батько таємниче вiдповiдає на слова сина про те, що вони всього лише примари й не можуть бути разом з ним: Не говори, чого не можеш знати — / почув я, довiдаєшся — здригнешся. А померлi виглядають справдi щасливою сiм'єю там, за порогом смертi: Вони сидiли як одна сiм'я, / в одних лiтах батьки й сини… Насиченiсть образа смертi знаками життя, натяки батька на те, що теперiшня смерть вiдбувається при життi, а справжнє життя починається пiсля смертi, — все це втягує читачiв у ситуацiю втрати цiнностi життя — ця ситуацiя не описується, не аналiзується, а передається суггестивно через атмосферу сюрреалiстичного бачення. Зiштовхуючись iз ситуацiєю, коли смерть виглядає бiльше ценностно значимоï, чим протилежна ïй життя, герой Чухонцева, вiдповiдно до його поетичноï логiки, можливо, уперше почуває цiннiсть свого iснування й вiдповiдальнiсть за те, що вiн може протиставити смертi — тобто, iншими словами, знаходить волю як вiдповiдальнiсть через знання смертi як граничного развоплощения. Формула развоплощенье — це шлях волi тут стає ґрунтом для радикальноï екзистенцiальноï переоцiнки:
 Ока пiдняв — а поруч нiкого,
 нi матерi з батьком, нi поминанья,
 лише я один, так життя моя при менi,
 так гострий холодок на самому днi -
 сознанье смертi або смерть сознанья.
 И прожитому я пiдвiв риску, життя роздiлило на цю й на ту,
 i напiвжиття досвiд пiдсумувало:
 те життя було безтурботно й легке,
 легка, безтурботна, молода, гiрка,
 а цього життя я ще не прожив.
 Принцип волi/залежностi через втрату в Чухонцева поширюється й на культурну iсторiю. Так, у вiршi 1996 року А в сусiдньому селi народилися молодi баби… вiдтвориться ситуацiя повноï втрати iсторичноï й культурноï пам'ятi народу: пам'ять стесало, як руки… Але саме в цiй ситуацiï втрати й развоплощения приходить момент волi творчостi й парадоксального вiдродження втрачених цiнностей, причому саме як чистих цiнностей, як чогось иррационально значимого, хоча й незрозумiло чому й чим значимого: От розжитися пiдеш сирком вiдкидним i такого / понаслухаєшся — Гильфер-Динг би заслухатися мiг. / Нiчого-Те не вмерло, я вам скажу, якщо Слово / об полицю iз заплачки окликне — який там сир! / А як пiсню зав'ють,- i з вилами вийдуть столетья, / i таким полихнет, що земля пiд ногами горить, / будинок забудеш i сон, i цвiтуть на полях междометья, / а спробуй прочитати — чи те марення, чи те чистий санскрит.
 Звичайно, такий шлях волi вбивчий для лiричного героя, що за кожний гран волi платить втратою чогось дорогого й близького, при тiм що бiль вiд цiєï втрати зростає з кожним новим кроком. Але це шлях, що практично втiлює iдею вiдповiдального зв'язку iз втраченою культурною традицiєю й вiдновлює цю пам'ять цiною непiдробленого болю. Сам же поетичний хiд: iррацiональне вiдродження втраченого iз крапки абсолютний i граничний раз-втiлення — стане однiєï з найважливiших стратегiй художньоï свiдомостi в мистецтвi 1990-х рокiв


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/princip_voli_v_chuhonceva.dhtml