КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/prirodniy_rozum_i_vroda_roxolani_geroini_povisti.dhtml

	Природний розум I врода Роксолани героÏнI повIстI Назарука Роксолана У Стамбулi бiлi стiни найбiльшоï мечетi перед гробницею-тьорбе жiнки з Украïни, яку у свiтi знають як Хуррем, Роксолана , Хосенi. На великiй мiськiй дiлянцi височить мечеть, збудована Роксоланою на мiсцi Аврет-базару, де колись продавали в рабство людей, поряд з нею — притулок для обездолених. Недалеко вiд восьмигранноï гробницi Сулеймана Великого — усипальниця Роксолани, уквiтчана дорогоцiнними камiнцями. Екскурсоводи стверджують, що Хуррем єдина жiнка-султанша в Османськiй iмперiï. Хто ж вона, Роксолана? Чому саме ïï ось уже бiльше чотирьохсот рокiв пам'ятають i шанують? Чому саме ïй присвячують науковi дослiдження, про неï пишуть i оповiданнях, повiстях, романах, ïï портрети й сьогоднi прикрашають музеï (у Нацiональному музеï у Львовi знаходиться портрет Роксолани — робота iталiйського майстра XV ст.).
 Роксоляна (Роксолана) — повiсть iсторична. Розпочинається вона розповiддю про пiдготовку до весiлля Настi Лiсовськоï, дочки о. Луки Лiсовсько-го, i Степана, сина львiвського купця. Та, як говорить народне прислiв'я — Не знаєш ранком, що буде ввечерi. На мiстечко напали турки i взяли в полон чоловiкiв i жiнок. Серед них була й Настуся… На невiльничих базарах дiвчину тричi перепродавали i така, мабуть, воля Божа — вона потрапила до гарему Сулеймана. Тут полонянка виконувала рiзну роботу, носила воду для миття кам'яних сходiв, тiпала килими, сидiла як сторожа в передпокоях. Саме тодi, як говорить автор, надiйшов пам'ятний день i таємнича година ïï долi. Стоячи бiля дверей султанськоï одалiски, вона не мала права пiднiмати очi не вели* чезнiшого з найвеличнiших, а все ж не втрималася — i один раз, один-єдиний раз боязко глянула на того, кого так пристрасно чекала дружина.
 Дiвчина-християнка вразила Сулеймана своєю красою, а пiзнiше й розумом. Вона добре розумiлася на Коранi (цьому навчив ïï побожний учитель Адбуллаг), говорила з падишахом смiливо, переконливо. Знала, що згiдно з Кораном чоловiк не може силою взяти дiвчину, бо то великий грiх. Слова дiвчини сколихнули душу Султана. З ним ще нiхто так не говорив, окрiм рiдноï матерi. Та не тiльки змiст слiв зацiкавив його, але й свобiдна форма, i вже перший акорд ïï, першi слова: вiчна правда, рiвнiсть перед Богом. Ще не маючи волi, будучи невiльницею, Хуррем у розмовi з Сулєйманом на його запитання, що ти робила б, якби сповнилося твоє бажання, вiдповiла: Я будувала б, будувала багато… наперед збудувала б велику iмарет (кухню для убогих), …велику дарешттiру (лiкарню) …каравансерай для подорожнiх i чужинцiв. Сулеиман вiдзначив про себе: ця дiвчина маж не лише великий розум, але й дуже добре серце, вона не забуває людей з краïни, з котроï потрапила до Туреччини. З часом Ель Хуррем отримала волю, прийняла iслам, стала дружиною Сулеймана Великого, народила трьох дiтей: Вона блистiла умов i веселiстю, безогляднiстю i милосердям. Молода дружина падишаха швидко набула визнання. Згадаймо роздiли повiстi, присвяченi обрiзанню першого сина. Представник посольств з Венецiï, курдiйськi емiри просять послухання у Роксолани, хоч i були допущенi на цю урочистiсть за дозволом султана. До Хуррем, яка ходила без заслони, часто заходили чужi люди, майстри, ученi й поети, муляри й будiвницi, кожного вона приймала, i кожен з низ дивувався ïï розмов i зацiкавленням. Навiть проповiдники Корану просили Султан Величавий, володар трьох частин свiту, прислухався до просьб i порад Ель Хуррем. I влада його iз любовi великоï переходила в руки його жiнки. У народi кажуть, коли влади багато, то горе поряд ходить. Так сталося i в життi Роксолани. За певних обставин вона запахла кров'ю. Ви скажете, що заради рiдноï дитини можна йти на злочин. Це iстина, але й убивство iншоï людини — великий грiх. Визир говорив правду, та й сама Хуррем знала, що охрестила сила… Що керувало могутньою дружиною Сулеймана в той момент, коли вона говорила неправду про вiзира. Хiба лише думка про сина?
 Важливим епiзодом для характеристики Роксолани буде розповiдь автора про другий джiгат Сулеймана. У вiдповiдальний момент вона переконала мужа не йти в наступ проти нiмцiв. Своï дiï пояснила так: Султан може бути переможеним i померкне його зоря, а ще жоден iз синiв не годен усiсти на престолi султанiв, нi пiднести меча проти бунту.
 Хочу сказати кiлька слiв про зовнiшню красу Роксолани. У примiтцi до повiстi Роксолана читаємо, що iталiйський художник, який бачив султаншу, такi спомини: …та панi, по народностi русинка, не була гарна, але приємна. Та кожен має своє поняття про красу. Портрет, що знаходиться у Львiвському нацiональному музеï, вказує, що вона була дуже гарна: делiкатна, дуже скромна i дуже спокiйна з вигляду, — така спокiйна, що успокоює навiть погляд на ïï портрет. Автор повiстi часто згадує очi Роксолани, а очi, звiсно, — дзеркало душi. Вони були синi, часом випромiнювали ласку, а iнодi — в них мигтiла чаша чорноï отруï. Прикрашало дiвчину й волосся: воно було золотисте i сяяло так, що аж очi заслiплювало. Сулейман запримiтив, що личко в невiльницi бiленьке як снiг з таким вiдтiнком, як у першого пуп'янка рози, а таке лагiдне, як у його матерi, що все боïться за нього. I все ж Роксолана зiйшла на незвичайну висоту завдяки винятковiй силi характеру, мудростi, знанням, набутим наполегливою працею i чи не останню чергу — жiночiй принадностi.
 Думаю, що образ Роксолани, мiсце цiєï жiнки в iсторiï тiєï епохи потребують додаткового дослiдження, бо секрет ïï успiху не вiдкритий i досi.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/prirodniy_rozum_i_vroda_roxolani_geroini_povisti.dhtml