КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/rojevopahuche_probudjennja_abukasima.dhtml

	РОЖЕВО-ПАХУЧЕ ПРОБУДЖЕННЯ АБУ-КАСИМА, ГIРКИЙ ПЛАЧ ЙОГО I РIШЕННЯ СПАЛИТИ КАПЦI У ОГНI Не злякавсь так Нона того,
 Як його з човна сухого
 В морську кинули глибiнь;
 Не в таке впав остовпiння
 Беда, як мертве камiння
 Прорекло йому: Амiнь!
 Не такий фiлiстимлянiв
 Страх напав, як стовп той грянув,
 Що звалив слiпий Самсон,
 Як злякався Абу-Касим,
 Коли брязком-стуком разом
 Вдарило йому на сон
 Боже правий! Боже правий?
 Чи то сон такий лукавий,
 Чи кругом валиться свiт?
 Так, прокинувшись, бурчав вiн,
 Соннi очi протирав вiн,
 Щоб довкола поглядiть
 Поглядає горе! горе!
 У покоï наче море
 Запахуще розлилось.
 А в тiм морi серед хати,
 Мов остров якийсь заклятий,
 Бовванiє чорне щось.
 Чи то казка? Чи то сниться?
 Щоб зовсiм протверезиться,
 Вiн потяг себе за нiс.
 Нi, не сплю! I ось вже днiє.
 Та який се холод вiє
 Крiзь вiконце? Що за бiс?
 Вiн зриваєсь, з лiжка сходить,
 По тiм морi босо бродить
 По самiсiнькi кiстки;
 Раптом скрикнув, мов безумний,
 Впав на лiжко, мов до трумни,
 Зрозумiв усi звiстки.
 Вiн пiзнав те чорне диво,
 Що близь лiжка гордiвливо
 У олiйку розляглось:
 Не остров се в океанi,
 Його капцi окаяннi
 Повернули к ньому ось.
 Як пiзнав ïх дiд нещасний,
 То йому вiдразу ясний
 Став весь звязок загадок:
 Шиба збита, бутля збита
 I та рiчка скрiзь розлита
 Весь покiй в олiйку мок!
 Боже! За що ж стiльки кари?
 У пiдлозi всюди шпари,
 Весь олiйок пропаде!
 Скрикнув Касим, серед хати
 Скочив, щоб олiй збирати,
 Але де збирати, де?
 Поки там найшов боклагу,
 Вже старого скупиндрягу
 Кара повна досягла:
 Весь олiйок втiк у шпари,
 Окрiм запашноï пари,
 Дошка голая була.
 Став наш Касим, страту баче
 I сердечне, ревне плаче,
 Бороду на собi рве;
 Кiлько раз на капцi гляне,
 Ïх клене, щодуху стане,
 А лютує, аж реве. Капцi, капцi, каро божа!
 Що за демон з Тiгру ложа,
 З дна рiчного вас добув?
 На мою тяжку руïну
 В нещасливую годину
 У вiкно менi шпурнув!
 Чом не довершив вже злоби
 I менi вас, до хороби,
 Не шпурнув на лоб старий,
 Щоб я свiту бiльш не бачив,
 I не кляв, i не собачив
 З горя так, що боже крий!
 Що ж я буду, бiдний, дiяв?
 Всi надiï, бач, розвiяв
 Лютий ворог в один мах!
 Через капцi проклятущi,
 Наробив з олiйку гущi,
 Сотню пястрiв виссав прах!
 Капцi, капцi, бузувiри!
 До якоï ж ви ще мiри
 Дiйдете в завзяттi злiм?
 Краще б кров мою ви пили,
 Анiж бутлю сю розбили!
 Щоб розбив вас божий грiм!
 Але капцi серед хати
 Розляглися, як магнати,
 Чорнi, мокрi та важкi,
 Вид ïх бридкий, безугарний,
 Та за теє запах гарний,
 Бо в олiйку по пряжки!
 Вид сей Касимова скрута.
 Пiднiмалась злоба люта
 В його серцi против них.
 Стiйте, клятi шлапацюги!
 За всi шкоди i наруги
 Я на вас пiмщуся вмиг!
 Моïх рук ви не втечете,
 Марно, гидко пропадете,
 Як собаки навiснi!
 Як жидiв, тих кровопiйцiв,
 Єретикiв-боговбiйцiв,
 Я спалю вас у вогнi!
 Сю завзяту постанову
 Й грiшную ïï основу
 Абу-Касим проскрипiв,
 Потiм капцi взяв за чуби,
 Щоб задвигать ïх до груби,
 Та враз став, мов остовпiв.
 Мокрi, клятi! Що робити?
 Як же ïх менi спалити?
 Адже треба сажень дров,
 Поки шкiра ся розмокла
 Висхне щоб тут нагле здохла!
 Значить, кошт i страта знов!
 Винесу хiба на кришу,
 Там на пару день ïх лишу,
 Най собi на сонцi схнуть,
 А тодi на славу божу
 Дiдьче те насiння вложу
 У огонь та й к чорту в путь!
 Так собi розмiркувавши
 I на палку капцi взявши,
 Касим ïх на дах понiс.
 Верг там, та не бачив того,
 Як смiявсь i кпився з нього
 Злий збиточник, клятий бiс.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/rojevopahuche_probudjennja_abukasima.dhtml