КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/roman_pro_lisa.dhtml

	Роман про Лиса Роман про Лиса — ставиться до сатиричного тваринi епосу середньовiччя. Оповiдання про витiвки зухвалого нахаби Лиса здавна чи iснують не у всiх лiтературах миру, численнi версiï й перекладання цього сюжету вiнчає поема Ґете Рейнеке Лис (1793).
 Перша велика обробка казок про Лиса, що одержав германське iм'я Рейнеке (Ренар), що згодом стало у французькiй мовi загальним найменуванням лисицi, сходить до кiнця XII — початку XIII в., коли в Європi спостерiгається пiдйом мiськоï культури, що сприяє розвитку сатиричного напрямку в лiтературi. Про пригоди хитромудрого Лиса (почасти родинного героям фаблiо й шванкiв) починають складати невеликi вiршованi оповiдання. Автор однiєï з таких поем, якийсь Пьер iз Сен-Клу, дав всьому циклу назва Роман про Ренаре (близько 1175). Це добуток, що складається з 26 окремих повiстей, називаних галузями, створено поруч авторiв, як правило, безвiсних. Хоча мiж галузями немає сюжетноï спiльностi, крiм того що скрiзь дiє пiдступний метр Ренар, вони складаються в певну єднiсть, створювана послiдовним уподiбненням тваринного миру миру феодальному. Характери персонажiв не перетерплюють змiн i мають постiйнi функцiï, отчого створюється враження маскараду:
 на звiрiв у точностi переносяться чини й типи феодального суспiльства, на звiрине життя — риси феодального побуту. Основний конфлiкт роману — суперництво лисиця Ренара й вовка Изенгрина, у якому беруть участь рiзнi представники тваринного миру, вiд лева до равлика, — завершення не одержує, тому корпус текстiв легко доповнюється новими епiзодами.
 Навiть смерть Лиса виявляється мнимоï, вiн не гине й продовжує своï витiвки. Роман буяє яскравими побутовими деталями, дiя його протiкає те при королiвському дворi, то в монастирi, то в лицарському замку. Звiрина держава управляється iмператором Львом, iменованим Нобль (Шляхетний), iмператрицю кличуть Фьера (Горда), ïхнi васали — похмурий i жадiбний вовк Изен- Грiн, його вiтряна дружина ерсан (Гризента), лукавий кiт Тибер, ненажера й телепень ведмiдь Брюн (Вiдлюдько), дурний i боягузливий баран Белин, войовничий хвалько пiвень Шантеклер, добросердий борсук Гринбер, осiв Бернар, що носить титул архiєпископа звiриного царства. Серед цiєï рiзношерстоï компанiï лисиць Ренар є втiленням не тiльки хитростi, спритностi й смiливостi, але й беззаконня, розбою й насильства. Поводження Ренара — своєрiдна модель поводження людини, що живе в суспiльствi, де сильний завжди прав. Граючи на слабостях своïх ближнiх, Ренар знущається з них: обiцяючи ведмедевi мед, а котовi мишей, вiн заманює ïх у пастку, звiдки вони вириваються ледве живi. Роман про Лиса, що виник у перiод розквiту лицарськоï лiтератури, багато в чому є пародiєю на останню, про що свiдчить винесене в заголовок слово роман — оповiдання про пригоди доблесних i любовних. Учасниками ж пригод стають звiрi, найчастiше дурнi й жорстокi, чиï вчинки далекi вiд лицарських. Лев вiдправляється в похiд на язичникiв i залишає замiсть себе метра Ренара; Лис швиденько складає пiдроблений лист про загибель Лева, щоб на законних пiдставах опанувати його дружиною;
 новоявленi хрестоносцi — заєць Боягуз, коник i iншi — перемагають невiрних скорпiонiв;
 язичник верблюд здається в полон, i Лев наказує здерти з його живцем шкiру, що васали його з радiстю виконують. Роман про Лиса має яскраво виражену сатиричну антиклерикальну спрямованiсть. Поряд з гiдними осмiяння фiгурами священикiв, звiрi самi пародiюють церковнi дiйства й обряди: вовк смиренно приймає чернечий постриг вiд Лиса, осел читає проповiдi. Образ Ренара в порiвняннi з iншими персонажами, за яких раз i назавжди закрiплюється певна характеристика, незмiрно складнiше.
 По сутi, вiн єдиний, до кого нiколи не застосуємо епiтет дурний. Лис, обложений Львом у своєму замку Малпертуи, — свавiльний феодал; Лисиць, що прив'язала хвости сплячих звiрiв до дерев, — бешкетник-школяр; голодний Лис, що рится в пошуках ïжi, — пригноблений трудiвник. Лис висмiює всiх, хто намагається покарати його або призвати до покори: могутнього Лева, свого вiчного ворога Изенгрина. Залишити хитруна з носом може тiльки яка- небудь дрiбна звiринка начебто синички. Сильнiше ж Лисиця простий селянин, що зiрко стерегет своє добро вiд хижакiв, його одного боïться метр Ренар. У цьому вiдбивається лежача в основi роману народна мудрiсть, що засуджує жадiбнiсть i кровожерливiсть панiв, пiд якими би личинами вони не ховалися


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/roman_pro_lisa.dhtml