КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/sklad_ukrainskoi_lexiki_z_pogljadu_ii.dhtml

	Склад украÏнськоÏ лексики з погляду ÏÏ походження Питома украïнська лексика становить кiлька iсторичних ярусiв:
 Слова iндоєвропейського походження: 1) астрономiчнi об'єкти, явища природи, воднi простори: небо, земля; 2) назви рослин , ïх частин: дерево, льон;3) назви тварин: звiр, вовк;4) назви спорiдненостi: отець, мати; 5) назви органiв i частин людськi о тiла та органiзму тварин: череп, мозок; 6) назви житла, знарядь працi, харчування, засобiв пересування: дiм, сiль;7) назви дiй станiв, життєвих процесiв: жити, стояти; 8) назви на позначення господарськоï дiяльностi: копати, колоти; 9) назви якостей: рудий, короткий; 10) назви чисел: один, тисяча. Слова праслов'янського походження: Праслов'янський глоттогенез визначають два чинники:
 1)становлення граматичноï (морфологiчноï i синтаксичноï)
 системи; 2) становлення власноï лексичноï системи: бiлявий,
 бiлизна, бiлило, бiлиця, бiлок, бiлити. Власне украïнськi слова:
 1) назви осiб чоловiчоï статi, утворенi за допомогою суфiкса
 — iй-: вередiй, плаксiй; 2) множиннi назви на — ощ-i:
 веселощi, жалощi; 4) назви на — ук-/-юк-: ковальчук, циганюк; 5)
 назви осiб жiночоï статi зi значенням дочка того…:
 сотникiвна, царiвна; 6) особовi назви — складнi iменники:
 вернигора, вирвихвiст; 7) назви недорослих iстот: голубеня, левеня; 8)
 предметнi назви, оформленi за аналогiєю до недорослих iстот:
 бровенята, грошенята; 9) назви зi значенням iнтенсивностi: стрiлянина,
 бiганина тощо. Запозичення зi слов'янських мов:
 Старослов'янськоï: фонетичнi старослов'янiзми: 1) звукосполучення
 ра, ла, ре: (град, древо); 2)ра на початку слова (раб; 3) сполучення
 приголосних [жд] (вождь, страждати); 4) початковий [j] перед наступним
 [о] та [у] (єдиний, юродивий);словотвiрнi старослов'янiзми: 1)
 префiкси воз-/ вос-; пре-; пред — (вознести, премудрий,
 предтеча); 2) iменниковi суфiкси: — тель-, — знь-, ~ств-.
 — ин-, — те — (молитва, приязнь); 3) прикметниковi
 суфiкси — ащ-, — ущ — (путящий); 4) складнi слова з
 основами благо-, добро-, зловеле — {благовiрний).З
 польськоï мови (лексичнi полонiзми): хлопець, квапитись. З
 росiйськоï (з другоï половини XVII ст.): завод, рудник,
 указ. Запозичення з несловянських мов: грецькоï(ангел,
 макрокосмос),латинськоï (агiтацiя, оратор),французькоï
 (балет, бригада, пальто), iталiйськоï (бандура,
 макарони),англiйськоï (комп'ютер, бiзнес),тюркизми (базар, козак,
 судак, балик)
 Фразеологiя — це роздiл мовозн-ва, у якому вивч-ся лексично- неподiльнi поєднання слiв, фраз-на сис-ма мови в ïï сучас. функц-нi i з погляду iстор. розвитку. Залежно вiд аспекту предмета i ïï завдань — вивчення фраз. складу, фраз. подiл- ся на: — синхронну (дослiдж. фун-ня фраз-мiв у СУМ);- дiахронiчну (вивч. етимологiю, походж-ня фраз-мiв).Окремо слiд видiлити фразеографiю теорiю i практику укладання фр. словникiв. фразеологiєю також називають сук-ть фраз-iв (фраземiка).Становлення i розвиток укр. фраз- iï повяз. З дiяльнiстю О. Потебнi i Срезневського. У наш час ïï теорет. засади сформованi у працях Булаховського, Скрипника, Удовиченка та iн. Окрема одиниця фраз. системи наз-ся фразеологiзмом. Фразеологiзм сталий вислiв, значення якого сприймається як цiле i втрачається при аналiзi компонентiв. Ознакою, яка вiдрiзняє фр-м вiд слова є кiлькакомпонентний склад: врiзати дуба. Розрiзняють: а) фраз. зрощення це сталi словосп-ня, що функ-ть як немотивованi i непохiднi одиницi, тому що у ïх значеннi вiдсутнiй звязок навiть потенцiйний iз значенням окремих компонентiв: собаку зïсти набути досвiду; перемивати кiстки обмовляти. б) фраз. єдностi це фразеол-ми, яким також властива синтакс. неподiльнiсть, але ïх цiлiсна семантика перебуває у певн. мотивац. звязку iз значенням компоненту: не нюхати пороху не бути на вiйнi; прикусити язика змовкнути; дихати на ладан бути перед смертю; брати бика за роги дiяти рiшуче; накивати пятами втекти; в) фр. сполучення фраз-ми, утворюванi поєднанням копонентiв, один з яких хар-ся вiльним, а другий звязаним значенням: брати до серця близько сприймати; смiх бере хочеться смiятися;Ознаки фраз. сполучень > у фраз. спол. синтакс. зв-ки вiдповiдають живим грам. нормам, але вiдтвор. у структурi готових, закрiплених узуальним вживанням фраз. одиниць; г) фр. вислови це стiйкi звороти мови, якi семантично не дiляться i склад. зi слiв iз вiльним значенням, але в процесi мовлення вiдтвор-ся як сталi мовнi одиницi. До фр. висловiв належать: прислiв.,приказки, крилатi вислови та нороднi порiвняння. Методика вивчення фраз-гiï в школi. Робота над збагаченням словникового запасу учнiв. Завдання курсу фр- гiï в школi. 1) Дати поняття, що таке фразеологiчнi одиницi, чiтко довести, що це єднiсть, оформлена з кiлькох слiв.2) фр-ми мають спiльне зi словом, навички порiвнювання. робити з мухи слона — перебiльшуватиСпiльне: подiбно до слiв фр-ми не створюються у мовi, а iснують як готовi одиницi. Як i до слова є синонiми, антонiми тощо. Вiдмiннiсть в будовi (фр-ми це кiлька слiв), значення фр-му це не сума лексичних значень цих слiв, лексичне значення у фр-мiв у бiльшостi супроводжується емоц.-експрес. забарвленням, образною хар-ю; до фр-мiв належать приказки, iдiоми, прислiвя тощо. У процесi вивчення фр- мiв основна увага на те, щоб формувати вмiння учнiв вiдрiзняти фр-нi одиницi вiд вiльних словосполучень, домогтися усвiдомлення ïх значень, стилiстичноï ролi i поступово вводити до словн. запасу учнiв. Фр-ми слiд використовувати як дидактичний матерiал до всiх урокiв. Система голосних фонем украïнськоï мови, iсторичнi коментарi до ïх утворення. Методика викладання фонетики в школi
 Голосних фонем в УМ 6. Голоснi фонеми творяться лише тоном. Струмiнь повiтря на своєму шляху не зустрiчає перешкод. Активним мовним органом є язик. За положенням язика в горизонтальному положеннi розрiзняємо мiсце творення (переднього |i и е|, середнього, заднього ряду |у о а|), за вертикальним положенням спосiб творення (високе |i и у|, середнє |е о|, низьке |а| пiднесення). За участю губ розрiзняються лабiалiзованi |о у|i нелабiалiзованi |i и е а| голоснi. Щодо напруження мовних органiв є сильнонапруженi |i|, слабконапруженi |у| i ненапруженi голоснi|и е о а|.Практичнi вмiння щодо фонетики:
 2) розрiзняти на слух кiлькiсть звукiв, голоснi, приголоснi та ïх
 класифiкувати. Видiляти будь-який звук в словi i правильно його
 вимовлятиЧленувати на склади i правильно ставити наголосПорiвнювати
 звуковий склад паронiмiчних слiв i пояснювати спiввiдношення звукiв i
 букв. Проводити звуко-буквенний аналiз. Методи i прийоми вивчення
 фонетики:
 3) загальнодидактичнi принципи залишаються. Методичнi принципи (за
 Текучовим): а) опора на мовний слух учня; б) опора на живу вимовну
 сторону учнiв;в) опора на мовну i слухову память;г) зiставлення i
 протиставленя звуковоï i писемноï мови;д) чiтке
 розмежування звукiв i букв. Теоретичнi методи: — звязний виклад
 вчителя, бесiда, спостереження i аналiз мовних явищ, робота з
 пiдручником;Практичнi методи: тренувальнi вправи


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/sklad_ukrainskoi_lexiki_z_pogljadu_ii.dhtml