КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvori_kotljarevskogo.dhtml Твори Котляревського Творчiсть класика новоï укр. лiт ри I.П.Котляревського належить до тих вiчноживих явищ, про якi кожна епоха складає своє судження, не вичерпуючи при цьому багатства i глибини ïх змiсту. Його славнозвiстна поєма Єнеïда i пєса Наталка Полтавка яскраво й багатогранно вiдобразили дух народу, його нацiональну своєрiднiсть, поетичну вдачу. Твори Котляревського увiбрали багатовiковi традицiï украïнськоï i свiтовоï культури, на рубежi новоï iсторичноï й лiтературноï епохи знамеенували перехiд до нового типу художньоï творчостi , до реалiзму та народностi. Вихiд поеми Єнеïда став епохальним явищем в iсторiï украïнськоï культури, визначною подiєю в духовному життi народу. В ïï основу автор поклав сюжет класичноï поеми римського поета Вергiлiя, однак однак написав цiлком самобутнiй,оригiнальний твiр. Вергiлiєва Єнеïда поема героïчна, в якiй утверджувалося божественне походження римських iмператорiв. Iван Котляревський, використавши фабульну ,переосмислив цю патетичну тему. З пiд його майстерного пера вийшла весела бурлесна розповiдь, вражаюча своєю дотепнiстю, витонченiстю спостережень у зображеннi украïнського побуту другоï половини 18 ст. У Котляревського все сонячне, земне, люди дiють у конкретних обставинах. Саме у свiтлi цього багатогранного життя олiмпiйцi виглядають кумедно, а ïхнi справи огиднi. В образах троянцiв латинян, сицилiйцiв та олiмпiйських вершителiв автор зобразив яскравi типи представникiв рiзних суспiльних верств, змалювавши картини украïнськоï дiйсностi свого часу. В полi зору письменника: — паразитичне iснування помiщицького стану, продажна бюрократiя i панiвство, халтурний рiд. Перед читачем проходять пани i пiдпанки, що людям льготи не давали i ставили ïх за скотiв, чиновники рiзних рангiв, суддi хануги, якi по правдi не судили. Всi вони засуджуються автором на вiчнi муки, а мiсце ïхнє в пеклi. Третя частина поеми, в якiй змальованi картини пекла, вже давно стала класикою сатиричного жанру в укр. лiт рi. Але вiдзначимо, що Котляревський осмiює не стiльки соцiальне зло, скiльки моральну недосконалiсть суспiльства. Крiзь рядки поеми звучить гуманiстичний заклик до морально етичного очищення цього суспiльства, гумор письменника шукає позитивного у такiй, навiть заперечуванiй дiйсностi. Особливо цiкавить його моральне обличчя творцiв слова, якi повиннi б бути кращими синами народу, але: Судiли там скучнi Писарчуки Так само дiстається й жорстоким крiпосникам: у пеклi ïх мордовали i жарили зо всiх бокiв, залiзним пруттям пiдганяли. Не меньш до льноï картини завдає перо автора сучасному Олiмпу, де пiд виглядом мiфологiчних можновладцiв дiють представники верхiвки суспiльства. Там панують здирство i хабарництво, розпуста. Священнi вiйни, часто зумовленi самодурством богiв, завдають страждання простому люду: вiйна в правових ризах тут; За нею , смерть, увiччя. Небеснi боги Зевс, Юлона i земнi Дiдола, Латин намагаються не звiра людську кров пролити. Вони страхом сковують людей. Але письменник впевнений: якщо страх перемогти, то на свiтi стане свiтлiше. Згадаємо, як Єлей, замiсть побожного схилення перед владарями, зухвало звертається до всемогутнього громовержця Зевса: Гей ти, проклятий стригано! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю Поет разом зi своïми героями беруть богiв посмiх, розвинчують до ульним смiхом. Автор постiйно присутнiй на сторiнках поеми. За кожним героєм нiби просвiчує мудра усмiшка письменника. Його гуманiстичний iдеал знаходить вiдбиття у знаменитому афоризмi: Мужича правда єсть колюча, а панська на всi боки гнуча. Так само сильним є наявний у поемi просвiтительский iдеал, що особливо виявився у зображеннi Енея i троянцiв. У ïхнiх образах поет розкрив духовну велич народу утвердив високi моральнi якостi нацiонального характеру. Вiдзначемо, що Котляревський поєднує у розповiдi елементи буфо ади i громадськоï сатири, бурле та героïчноï романтики. Таку ж еволюцiю витримують i героï твору. Завзято троянцi кашла, пiдкреслює автор, — не струсять його гвалту i носа хоть кому утруть. Козацька вдача виявляється у повеiнцi троянцiв. Це веселi, дотепнi й смiливi люди, здатнi здатнi винести на своïх плечах найбiльший тягар заради iнтересiв Батькiвщини. Для цих i осмалених, як гиря ланцiв найсвятiше бойове товариство, побратимство i вiрнiсть дружбi. Особливо помiтне захоплення автора своïм головним героєм Енеєм. Вiн не тiльки ватажок троянськоï компанiï привi по всiх садомах, Еней пройнятий почуттям власноï гiдностi та гордостi за свою громаду. Як мудрий i розважливий батько троянцiв, припиняє непотрiбнi колотнечi, i навiть вороги змушенi поважати його. Отак вiдгайдушнi в Енеïдi перетворюються на справжнiх героïв. Боги вседержителi є мiзерними порiвняно з героями якими автор пишається. Iван Котляревський постiйно звертається до iсторичного минулого Украïни, звеличуючи попереднi подвиги народу. Просто i мужньо юнаки Низ i Еврал вiддають життя, коли цього вимагає Вiтчизна. Саме любов до неï кличе на подвиг, пробуджує високi почуття. Всiєю своєю поемою Котляревський стверджує цю iстину: Любов к отчизнi де гегоï Там сила вража не устоïть, Там градь сильнiша од гармат. Лiризм i задушевнiсть характернi для цих рядкiв, твiр увесь пройнятий людським духом. Поет не приховує, що песимiзм i мiнорний тон там не властивi для нього. Вiн прагне бути ближчим до реального життя, i в цьому бачить смисл поетичноï творчостi. Це новаторське розумiння ролi митця у суспiльствi виявляється у протиславленнi своєï музи традицiйним старим колонам. Для цього вони схожi на сварливу, жеманну панну , а поет мрiє про iншу: Я музу кличу не такую: Веселу, гарну, молодую; Старих нехай брика I поема наповнена життям. Щедрою рукою майстра розкидано в нiй влучнi афоризми, кмiтливi спостереження, барвистi деталi. Комiзм образiв i ситуацiй посилюється комiзмом власне мовним. Великою заслугою Котляревського є, звичайно, те, що вiн перший серед укр. письменникiв дошевченнiвського перiоду звернувся до невичерпних багатств народноï мови. Це i соковитi епiтети (смiливий, дужий, нев люжий), i влучнi порiвняння (Еней з Дiдоною возились, як з оселедцем старий кiт), i грубуватi слiвця тощо. Однак атор залишається в межах художього такту, одаючи жартiвливий змiст у бадьору форму динамiчного. Значення Енеïди для укр. лiт глибинне. Вона вiдкрила цiлий нацiональний свiт з його неповторимою iсторiєю, побутом, барвистою мовою. Вона довела здатнiсть укр. розмовноï мови до творення високохудожньоï лiтератури. Письменник створив свiт, наповнений достовiрними життєвими деталями, багатобарвний i полiфонiчний. Вплив його самобутнього таланту позначився на худ. спадщинi Шевченка, Карпенка Карого i багатьох поколiнь укр. письменства. Пророчими виявились слова вдячного Кобзаря: Будеш, батьку, панувати; Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє Тебе не забудуть! URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvori_kotljarevskogo.dhtml