КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/volodimir_vinnichenko.dhtml

	Володимир Винниченко (1880 — 1951) Бути украïнцем — це значить бути постiйно в станi
 доказування свого права на iснування.
 (В. Винниченко).

 Володимир Кирилович Винниченко — прозаïк, драматург,
 публiцист, активний дiяч ук

 раïнськоï соцiал-демократiï, у 1917 1918 рр. —
 один з лiдерiв Украïнськоï Народноï Рес

 публiки, автор багатьох декларацiй та унiверсалiв УНР.

 Постать Винниченка — протирiчна, парадоксальна. До кiнця 20-х рокiв XX ст. його iм'я голосно звучало в Украïнi, а потiм було викреслене, спаплюжене.
 Вiн зумiв поєднати художнiй досвiд класики з iнтенсивним засвоєнням естетичних iдей свого часу. Йому належать численнi твори рiзноманiтних епiчних жанрiв, проблемно-фiлософськi п'єси, публiцистичнi та мемуарнi твори.
 У 1909 р. Михайло Коцюбинський писав: Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрiзь йдуть розмови, як тiльки рiч торкається лiтератури? Знов про Винниченка.
 Леся Украïнка писала про молодого Винниченка: Безталанний не може випадково виявити те, чого у нього нема. Тiльки талант мiг створити такi живi постатi, цi природнi дiалоги i, особливо, цю широку яскраву картину.
 Бiографiчнi вiдомостi
 28 липня 1880 р. народився Володимир Кирилович Винниченко в Єлисаветградi в родинi безземельного селянина-наймита.
 Навчався спочатку в початковiй школi, згодом — у чоловiчiй класичнiй гiмназiï та зла-топiльськiй гiмназiï.
 1900 р. — вступив на юридичний факультет Киïвського унiверситету.
 1901 р. — створює таємну студентську органiзацiю Студентська громада. Винниченка виключають з унiверситету через неблагонадIйнiсть (був членом Революцiйноï украïнськоï партiï, написав революцiйну поему).
 1901 р. — написав перше оповiдання Народний дiяч i поему Повiя, якi надсилає до

 Лiтературно-наукового вiсника, але цi твори зразу не були опублiкованi.
 Проводить революцiйну агiтацiю на Полтавщинi.
 Забирають у солдати, вiн тiкає, кiлька разiв переходив кордон iз забороненою революцiйною лiтературою.
 1902 р. заарештовано, бiльше року перебував у камерi.
 1902 р. — незважаючи на складнi життєвi обставини, Винниченко заявив себе як лiтератор: публiкує повiсть Сила i краса (згодом вiдома пiд назвою Краса i сила).
 1906 р. у Києвi вийшла перша збiрка творiв В. Винниченка Краса i сила, до якоï

 увiйшли сiм оповiдань (Краса I сила, Заручини, Контрасти, Голота, Бiля
 маши

 ни та iн-)- З 1906 р. активно працює на лiтературнiй нивi: пише
 психологiчнi драми (Дизгар-монiя, Брехня, Закон, Натусь, Грiх, Базар,
 Дочка жандарма, Молода кров, Великий Молох, Чорна Пантера i Бiлий
 Ведмiдь), романи (Чеснiсть з собою, Рiвновага, Божки, Хочу, Заповiт
 батькiв, Записки Кирпатого Мефiстофеля), багато оповiдань та iн.
 1907 1914 рр, — живе в Галичинi, Австрiï, Швейцарiï, Нiмеччинi, Iталiï.

 . 3 1911 по 1951 р. В. Винниченко вiв щоденник.
 Пiд час Першоï свiтовоï вiйни повернувся в Украïну, де перебував у нелегальному стаВОВИЩI.
 1916 р. — за редакцiєю В. Винниченка у Москвi видається журнал Промiнь.
 1916 р. Винниченко став одним з органiзаторiв i керiвникiв Центральноï Ради, згодом головою першого украïнського уряду — Генерального Секретарiату, одним iз керiвникiв Директорiï (нового уряду УНР).
 1913 р. - Пише драму Мiж двох сил, у якiй висвiтлив причини загибелi УНР, показав своє занепокоєння братовбивчою вiйною.
 1919 р. написання тритомноï мемуарно-публiцистичноï працi Вiдродження нацiï, у якiй аналiзує перипетiï зi становлення украïнськоï державностi,
 Протягом 1920 р. публiкував велику кiлькiсть статей про складнi шляхи украïнськоï революцiï в тижневику Нова доба.
 1921 1924 рр. робота над соцiально-утопiчним романом Сонячна машина.
 1921 1923 рр. — цикл оповiдань Намисто.
 1923 р. — роман На той бiк, де змальованi подiï громадянськоï вiйни.
 1924 1928 рр. 23-томне видання творiв В. Винниченка.

 1930 — 1932 рр. 28-томне видання.
 1932 р. пише роман Слово за тобою, Сталiне (видано посмертно у 1971 р. в Нью-Йорку).
 .1933 р. — написання роману Нова заповiдь, де висвiтленi сподiвання письменника на встановлення соцiальноï справедливостi.
 У 1933 р., коли письменник у листi до Полiтбюро ЦК КП(б)У звинуватив компартiйнi верхи в органiзацiï селянського голодомору, знищеннi украïнськоï науки й культури, його творчiсть була пiддана гонiнням: книжки вилученi з бiблiотек i знищенi, твори перестали вивчатися у школi, iм'я письменника замовчувалося.
 1934 р. — В. Винниченко купив хутiр бiля Канн, де прожив до кiнця життя. 6 Березня 1951 р. — помер, його прах покоïться на цвинтарi Мужена. Огляд творчостi
 Творча спадщина В. Винниченка налiчує бiльше 50 оповiдань, 15 романiв i повiстей, близько 20 п'єс, публiцистичнi, мемуарнi твори.
 Одним з головних принципiв творчостi Винниченка є його незмiнне прагнення до життєвоï правди, Iз позицiï активного полiтичного дiяча вiн вiдверто змальовує життя украïнського суспiльства доби першоï росiйськоï революцiï.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/volodimir_vinnichenko.dhtml