КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/SKLADNE_SLOVOVJIVANNA/nadiatisa_spodivatisa.dhtml

	НадIятися, сподIватися orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=21134
 НадIятися, сподIватися.  Надiятися вживається в двох прямих значеннях. Це насамперед
 мати надiю, тобто очiкувати на щось радiсне, приємне i бути
 впевненим у можливостi його здiйснення. Варто було в найскрутнiшi
 часи воєнних невдач, розминувшись у розбурханому морi
 народному, втративши всякий звязок мiж собою, все-таки надiятись
 без листiв. Варто було перемлiти, переридати тi задушливi ночi
 на мокрiй вiд слiз госпiтальнiй подушцi (О. Гончар). З вiрою, з
 запалом неофiта розгортав передо мною Солонина план своєï
 дiяльностi на селi, …а я слухав i чув, як спочиває
 моє серце, як менi хочеться разом з ним i вiрити, i
 надiятись (М. Коцюбинський).
 Друге пряме значення дiєслова надiятися покладатися на когось, щось. Лiд треба ламати, i менi здавалося, що я вже це роблю, а виявляється, що нi. Я не з того боку почав. Надiявся сам на себе, а сам багато не зробиш (Г. Тютюнник).
 Iнодi в контекстi слово надiятися виражає цi два значення одночасно. Наприклад:
 Чого ви прагнете, грабiжники з пустель? Чого ви лiзете в радянський наш город? Чи не надiєтесь, що славний наш народ Подасть вам хлiб i сiль на золотiй тарелi? О, по-належному ми зустрiчаєм орди Гостей, не кликаних у край наш на ралець! (М. Рильський).
 У словi сподiватися дуже сильно вiдчувається семантичний струмiнь чекання, який має рiзнi забарвлення. Передусiм очiкування, поєднане з позитивними емоцiями в звязку з переконанiстю в здiйсненнi мрiй.
 Сподiвалися Шевченка Сей год на Вкраïну, А дiждалися
 побачить Його домовину (Пiснi та романси украïнських поетiв).
 Це мороз його заковує. Головою у снiг, лiктем у снiг, обидвi руки пiд себе, i боком, боком на шлях, бо його мати вдома виглядає, Марта сподiвається його, йому жити, працювати треба… (М. Стельмах).
 На фонi семантики чекання у словi сподiватися може бути i забарвлення значенням припускати (передбачати, пiдозрювати) з двома вiдтiнками побоювання, наприклад: Вона сподiвалася (тобто чекала з побоюванням) гiршого. О, та вiд тебе й цього свинства сподiватися можна (А. Головко).
 Я все виглядала, Чи не шле за рушниками… I не сподiвалась, Що вiн мене, дурну, дурить (Т. Шевченко).
 Другий вiдтiнок забарвлення слова сподiватися значенням припускати (на фонi семантики чекання) усвiдомлювати без побоювання. Але ось щось помiтив Юхим, пiдступив ближче до тину. Придивився в сутiнях до Катрi i голосом, що Катря нiколи й не сподiвалася в ньому такоï теплоти, спитав: Ти плакала, Катре? (А. Головко). …Вiн [Тедальдо] попрощався з нею i пiшов у тюрму до Альдобрандiна, що вже видимоï смертi сподiвався, на рятунок анiже не надiючись (Д. Боккаччо, Декамерон, пер. М. Лукаша). Становий здивованим поглядом змiрив Семена вiд голови до пят, наче не сподiвався такоï упертостi (М. Коцюбинський).
 З усього сказаного видно, що надiятися i сподiватися мають семантично спiльнi моменти: здатнiсть виражати значення очiкувати на щось позитивне, радiсне i бути впевненим у можливостi його здiйснення, тобто те, що виражає слово надiятися в першому значеннi. I в контекстi, який зумовлює вживання слова саме в такому значеннi, можна поставити будь-яке з них. Виходячи з цього, деякi мовцi вважають цi слова взагалi синонiмiчними i починають вживати ïх паралельно в усiх випадках. Тим часом, оскiльки другi значення в них рiзнi, виникають стилiстичнi помилки.
 По-перше, не варто вживати надiятися, коли йдеться про негативне, наприклад: Вiн нiколи не надiявся, що смерть настане так скоро; Вона нiколи не надiялася, що ïï син виявить себе таким боягузом. В обох наведених прикладах слiд було вжити дiєслово сподiватися, а не надiятися.
 По-друге, не можна вживати дiєслово сподiватися в значеннi покладатися на когось, щось. Наприклад, у реченнi Автор сподiвався на редактора i сам не дуже дбав про стилiстичне оформлення рукопису (запис усноï мови) i в подiбних реченнях треба вживати дiєслово надiятися.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/SKLADNE_SLOVOVJIVANNA/nadiatisa_spodivatisa.dhtml