КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/dobutok_za_dramoy_ivana_kochergi_svechkina_vesillja.dhtml

	Добуток за драмою Iвана Кочерги Свечкина весIлля Дзенькав меч Ярослава в битвах з печенiгами, водив Iгор полицi на половцiв, столiття татарськоï неволi винiс наш народ, i зберiг свою душу. I от прийшли й у Киïв литовськi князi. Змучений вiковим ярмом, знекровлений i знесилений народ не змiг вiдразу дати ïм вiдсiч, не змiг — але й не скорився
 КиÏв 1506 року. Це вже не оспiвано в Ярославовi Мудрому свiтле, казкове мiсто, що сiяє золотом i вогнями. Киïв похмурим i темний, тому що людям забороненоi навiть свiчi свiтити — аби тiльки, мов, не зжечь мiсто, а насправдi для того, щоб вiдчули ремiсники, труженники — чорнi люди, що вони — холопи, темнi, безправнi й неспроможнi. Однак народ не примирився нi з тьмою, нi з неволею. У п'єсi Свечкина весiлля И. Кочерга показує, як з боротьби за право на свiтло розгорiлася пожежа народного повстання. Розгнiваний ремiсничий Подiл протестує проти насильства й приниження гнiвними вигуками: Гнобителi! Кати!, Не дочекається вiн, щоб ми йому робили!, Досить уже наруги цього терпите!, Нехай свiтло дасть!. А проводир i улюбленець цеховикiв Iван Свiчка твердо вирiшує, що б те не було — одержати киянам право на свiтло:
 Немає! Досить уже!Життя не пошкодую,А привiлею нашi повернусяА не вiддасть добром, то вiзьмемо силомiць.Об заграву шляхетного ïхнього замка,Тодi засвiтимо нашi каганцi!  ДО СвIчки й його побратимам-цеховикам приставлений воєвода, князь Ольшанский, литовський лицар. Який же темний i лиховiсний ïхнiй мир, нехай i осяяний безлiччю свiч! Iван Свiчка смiло висловлює воєводi протест проти заборони свiтла на Подолi й свавiлля його слуг, а потiм при сприяннi Гiльзи — дружини воєводи — здобуває князiвську грамоту про скасування темного закону i передає його киянам. Тепер князiвська грамота привiлей у руках ремiсникiв, i всi цехи готовлять урочисто вiдзначити шлюб Iвана з Меланкой. На честь Меланки й Свiчки Ми цеху засвiтимо свiчки! А якщо хтось знову посмiтить перечити цьому, те:
 Грудьми й мечем — вiд вiтру й людейКлянемося наше свiтло обороняти! А коли на мирний свято цеховикiв свавiльно уривається збройний загiн i Ольшанский заарештовує Iвана Свiчку, цеховики переконуються, що миром не домогтися справедливостi… СвIчка — не прихильник кровопролиття й спочатку намагається переконати своïх ворогiв у неправотi, i переконавшись, що мирнi акцiï не допоможуть, Iван Свiчка призиває весь трудовий Подiл до збройноï боротьби, щоб силомiць затвердити правду в життi:
 А тепер на приступ! До зброï всi! До волi! До борiння! I за ним вiдправляються на бiй з ненависними гнобителями всi ремiсники, тому що вiрять йому, поважають його свiтлий розум i шляхетнi розриви. А цей юнак до слiз торкає своєю шляхетнiстю. Коли йому пропонують волю замiсть на князiвську грамоту, Свiчка вiдповiдає:
 И в самiй справi, край? Звiльниш мене, та й квити?Погано ж ти вважаєш, воєвода,Коли життя за грамоту даєшА хто менi поверне ту надiюПошана той, що я колись берiг…У моïй душi до того ж привiлеюколи йому загрожують страшною карою, вiн мужньо заявляєЯ не боюся нi смертi, нi катуванняИ все-таки тобi не погасити свiтла,Що з тьми столiть i через стiльки бурПронiс народ вiдважний i вiльний Iван СвIчка переконана: не тепер, те в майбутньому украïнський народ запалить свою свiчку волi. Але за цю волю варто боротися, тому що
 … свiчки мирноï не поверне краïна,що в боротьбi ïï не засвiтила… ЯкI пророчI слова… Довгий шлях i важкий пройшла наша Украïна , як наречена Iвана Свiчки Меланка , щоб зберегти свiй вогник прагнення до волi, щоб у важких мученнях вибороти свою незалежнiсть i зберегти неï. I хочеться вiрити, що той вогник буде горiти ясно й висвiтлювати нашу дорогу, i зiгрiвати нашi серця, i виконувати нашi помисли й дiï.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/dobutok_za_dramoy_ivana_kochergi_svechkina_vesillja.dhtml