КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/energetichni_resursi_svitovogo_okeanu.dhtml

	ЕнергетичнI ресурси СвIтового Океану План
 1. Вступ
 2. Мiнеральнi ресурси Океану
 3. Енергетичнi ресурси Океану
 3.1. Термальна енергiя
 3.2. Енергiя припливiв
 3.2.1. ПЕС Ранс
 3.3. Енергiя хвиль
 3.3.1. Установки iз пневматичним перетворювачем
 3.3.2. Хвильова енергетична установка Каймей
 3.3.3. Норвезька промислова хвильова станцiя
 3.3.4. Англiйський Молюськ
 3.3.5. Хвильовий плiт Коккерела
 3.3.5. Утоку Солтера
 3.4. Енергiя вiтру
 3.5. Енергiя плинiв
 3.5.1. Система Кориолис
 3.6. Солона енергiя
 3.6.1. Схема роботи гидроосмотичеськой електростанцiï
 3.6.2. Схема роботи пiдводний гидроосмотичеськой станцiï
 4. Висновок
 Проблема забезпечення електричною енергiєю багатьох галузей свiтового господарства, постiйно зростаючих потреб бiльш нiж пятимиллиардного населення Землi стає зараз усе бiльше насущною.
 Основу сучасноï свiтовоï енергетики становлять тепло — i гiдроелектростанцiï. Однак ïхнiй розвиток стримується поруч факторiв. Вартiсть вугiлля, нафти й газу, на яких працюють тепловi станцiï, росте, а природнi ресурси цих видiв палива ськорочуються. До того ж багато краïн не мають у своєму розпорядженнi власнi паливнi ресурси або випробовують у них недолiк. Гiдроенергетичнi ресурси в розвинених краïнах використовуються практично повнiстю: бiльшiсть рiчкових дiлянок, придатних для гiдротехнiчного будiвництва, уже освоєнi. Вихiд з положення, що створилося, бачився в розвитку атомноï енергетики. На кiнець 1989 року у свiтi побудоване й працювало бiльше 400 атомних електростанцiй (АЕС) . Однак сьогоднi АЕС уже не вважаються джерелом дешевою й екологiчно чистою енергiєю. Паливом для АЕС служить уранова руда — дороге й труднодобиваемое сировина, запаси якого обмеженi. До того ж будiвництво й експлуатацiя АЕС сполученi з бiльшими труднощами й витратами. Лише деякi краïни зараз продовжують будiвництво нових АЕС. Серйозним гальмом для подальшого розвитку атомноï енергетики є проблеми забруднення навколишнього середовища.
 Iз середини нашого столiття почалося вивчення енергетичних ресурсiв океану, що ставляться до поновлюваних джерел енергiï .
 Океан — гiгантський акумулятор i трансформатор сонячноï енергiï, преутвореноï в енергiю плинiв, тепла й вiтрiв. Енергiя припливiв — результат дiï приливообразующих сил Мiсяця й Сонця. Енергетичнi ресурси океану являють бiльшу цiннiсть як поновлюванi й практично невичерпнi. Досвiд експлуатацiï вже дiючих систем океанськоï енергетики показує, що вони не приносять якого-небудь вiдчутного збитку океанському середовищу. При проектуваннi майбутнiх систем океанськоï енергетики ретельно дослiджується ïхнiй вплив на екологiю.
 Мiнеральнi ресурси
 Океан служить джерелом багатих мiнеральних ресурсiв. Вони роздiляються на хiмiчнi елементи, розчиненi у водi, кориснi копалини, що втримуються пiд морським дном, як у континентальних шельфах, так i за ïхнiми межами; кориснi копалини на поверхнi дна. Бiльше 90% загальноï вартостi мiнеральноï сировини дає нафта й газ.
 Загальна нафтогазова площа в межах шельфу оцiнюється в 13 млн. кв. км (бiля його площi) .
 Найбiльш великi райони видобутку нафти й газу з морського дна — Перська й Мексиканська затоки. Почато промисловий видобуток газу й нафти iз дна Пiвнiчного моря.
 Шельф багатий i поверхневi поклади, представленими численними розсипами на днi, що мiстять металевi руди, а так само неметалiчнi копалини.
 На великих площах океану виявленi богатие покладу железномарганцевих конкрецiй — своєрiдних багатокомпонентних руд, що мiстять так само нiкель, кобальт, мiдь i iн. У той же час дослiдження дозволяють розраховувати на виявлення великих покладiв рiзних металiв у конкретних породах, що залягають пiд дном океану.
 Термальна енергiя
 Iдея використання тепловоï енергiï, накопиченою тропiчними й субтропiчними водами океану, була запропонована ще наприкiнцi Х1Х у. Першi спроби ïï реалiзацiï були зробленi в 30-х рр. нашого столiття й показали перспективнiсть цiєï iдеï. В 70-е рр. ряд краïн приступився до проектування й будiвництва досвiдчених океанських теплових електростанцiй (ОТЕС) , що представляють собою ськладнi великогабаритнi спорудження. ОТЕС можуть розмiщатися на березi або перебувати в океанi (на якiрних системах або у вiльному дрейфi) . Робота ОТЕС заснована на принципi, використовуваному в паровiй машинi (див. мал. 1) . Казан, заповнений фреоном або амiаком — рiдинами з низькими температурами кипiння, обмивається теплими поверхневими водами. пара, Що Утвориться, обертає турбiну, пов'язану з електрогенератором. Вiдпрацьована пара прохолоджується водою з нижележащих холодних шарiв i, конденсуючись у рiдину, насосами знову подається в казан. Розрахункова потужнiсть проектованих ОТЕС становить 250 — 400 Мвт.
 Ученими Тихоокеанського океанологiчного iнституту АН СРСР було запропоновано й реалiзується оригiнальна iдея одержання електроенергiï на основi рiзницi температур пiдлiдноï води й повiтря, що становить в арктичних районах 26 њ С и бiльше.
 У порiвняннi iз традицiйними тепловими й атомними електростанцiями ОТЕС оцiнюються фахiвцями як бiльш економiчно ефективнi й практично не забруднююче океанське середовище. Недавнє вiдкриття гiдротермальних джерел на днi Тихого океану народжують привабливу iдею створення пiдводних ОТЕС, що працюють на рiзницi температур джерел i навколишнiх вод. Найбiльш привабливими для розмiщення ОТЕС є тропiчнi й арктичнi широти (див. мал. 2 i мал. 3) .
 Енергiя припливiв
 Використання енергiï припливiв почалося вже в Х1 в. для роботи млинiв i лiсопилок на берегах Бiлого й Пiвнiчного морiв. Дотепер подiбнi спорудження служать жителям ряду прибережних краïн. Зараз дослiдження зi створення приливних електростанцiй (ПЕС) ведуться в багатьох краïнах миру (див. таблицю1 i карту1) .
 Два рази 3 на добу в те саме час рiвень океану те пiднiмається, то опуськається. Це гравiтацiйнi сили Мiсяця й Сонця притягають до себе маси води. Удалинi вiд берега коливання рiвня води не перевищують 1 м, але в самого берега вони можуть досягати 13 м, як, наприклад, у Пенжинськой губi на Охотське море.
 Приливнi електростанцiï працюють по наступному принципi: в устя рiки або затоцi будується гребля, у корпусi якоï встановленi гiдроагрегати. За греблею створюється приливний басейн, що наповнюється приливним плином, що проходить через турбiни. При вiдливi потiк води спрямовується з басейну в море, обертаючи турбiни у зворотному напрямку. Уважається економiчно доцiльним будiвництво ПЕС у районах iз приливними коливаннями рiвня моря не менш 4 м. Проектна потужнiсть ПЕС залежить вiд характеру припливу в районi будiвництва станцiï, вiд обсягу й площi приливного басейну, вiд числа турбiн, установлених у тiлi греблi.
 У деяких проектах передбаченi двох- i бiльше басейновi схеми ПЕС iз метою вирiвнювання вироблення електроенергiï.
 Зi створенням особливих, капсульних турбiн, що дiють в обох напрямках, вiдкрилися новi можливостi пiдвищення ефективностi ПЕС за умови ïхнього включення в єдину енергетичну систему регiону або краïни.
 При збiгу часу припливу або вiдливу з перiодом найбiльшого споживання енергiï ПЕС працює в турбiнному режимi, а при збiгу часу припливу або вiдливу з найменшим споживанням енергiï турбiни ПЕС або вiдключають, або вони працюють у насосному режимi, наповнюючи басейн вище рiвня припливу або откачивая воду з басейну.
 В 1968 р. на узбережжя Баренцева моря в Кислiй губi споруджена перша в нашiй краïнi дослiдно-промислова ПЕС. У будинку електростанцiï розмiщено 2 гiдроагрегати потужнiстю 400 кВт.
 Десятилiтнiй досвiд експлуатацiï першоï ПЕС дозволив приступитися до ськладання проектiв Мезенськой ПЕС на Бiлому морi, Пенжинськой (див. мал. 4) i Тугурськой на Охотське море.
 Використання великих сил припливiв i вiдливiв Свiтового океану, навiть самих океанських хвиль — цiкава проблема. До рiшення ïï ще тiльки приступають. Отут багато чого має бути вивчати, винаходити, конструювати.
 ПЕС РАНС
 В 1966 р. у Францiï на рiцi Ранс побудована перша у свiтi приливна електростанцiя, 24 гiдроагрегата якоï виробляють у середньому за рiк 502 млн. кВт. година електроенергiï. Для цiєï станцiï розроблений приливний капсульний агрегат, що дозволяє здiйснювати три прямi й три зворотних режими роботи: як генератор, як насос i як водопропуськний отвiр, що забезпечує ефективну експлуатацiю ПЕС. По оцiнках фахiвцiв, ПЕС Ранс економiчно виправдана. Рiчнi витрати експлуатацiï нижче, нiж на гiдроелектростанцiях, i становлять 4% капiтальних вкладень.
 Енергiя хвиль
 Iдея одержання електроенергiï вiд морських хвиль була викладена ще в 1935 р. радянським ученим К. Е. Цiолковським.
 В основi роботи хвильових енергетичних станцiй лежить вплив хвиль на робочi органи, виконанi у виглядi поплавцiв, маятникiв, лопат, оболонок i т. п. Механiчна енергiя ïхнiх перемiщень за допомогою електрогенераторiв перетвориться в електричну.
 У цей час волноенергетичеськие установки використовуються для енергоживлення автономних буïв, маякiв, наукових приладiв. Попутно великi хвильовi станцiï можуть бути використанi для волнозащити морських бурових платформ, вiдкритих рейдiв, марикультурних господарств. Почалося промислове використання хвильовоï енергiï. У свiтi вже близько 400 маякiв i навiгацiйних буïв одержують харчування вiд хвильових установок. В Iндiï вiд хвильовоï енергiï працює плавучий маяк порту Мадрас. У Норвегiï з 1985 р. дiє перша у свiтi промислова хвильова станцiя потужнiстю 850 кВт.
 Створення хвильових електростанцiй визначається оптимальним вибором акваторiï океану зi стiйким запасом хвильовоï енергiï, ефективною конструкцiєю станцiï, у яку убудованi пристроï згладжування нерiвномiрного режиму хвилювання. Уважається, що ефективно хвильовi станцiï можуть працювати при використаннi потужностi близько 80 кВт/м. Досвiд експлуатацiï iснуючих установок показав, що вироблювана ними електроенергiя поки в 2-3 рази дорожче традицiйноï, але в майбутньому очiкується значне зниження ïï вартостi.
 Установки iз пневматичним перетворювачем
 У хвильових установках iз пневматичними перетворювачами пiд дiєю хвиль повiтряний потiк перiодично змiнює свiй напрямок на зворотне. Для цих умов i розроблена турбiна Уеллса, ротор якоï має випрямляющим дiю, зберiгаючи незмiнним напрямок свого обертання при змiнi напрямку повiтряного потоку, отже, пiдтримується незмiнним i напрямок обертання генератора. Турбiна знайшла широке застосування в рiзних волноенергетичеських установках.
 Хвильова енергетична установка Каймей 
 Хвильова енергетична установка Каймей (Морське свiтло) сама потужна дiюча енергетична установка iз пневматичними перетворювачами побудована в Японiï в 1976 р. Вона використовує хвилювання висотою до 6 10 м. На баржi довжиною 80 м, шириною 12 м, висотою в носовiй частинi 7 м, у кормовий 2,3 м, водотоннажнiстю 500 т установленi 22 повiтрянi камери, вiдкритi знизу; кожна пара камер працює на одну турбiну Уеллса. Загальна потужнiсть установки 1000 кВт. Першi випробування були проведенi в 1978 1979 р. бiля мiста Цуруока. Енергiя передавалася на берег по пiдводному кабелi довжиною близько 3 км,  
 Норвезька промислова хвильова станцiя
 В 1985 р. у Норвегiï в 46 км до пiвнiчно-заходу вiд мiста Берген побудований промислова хвильова станцiя, що ськладається iз двох установок. Перша установка на островi Тофтесталлен працювала по пневматичному принципi. Вона являла собою залiзобетонну камеру, заглубленную в ськелi; над нею була встановлена сталева вежа висотою 12,3 мм i дiаметром 3,6 м. Вхiднi в камеру хвилi створювали змiна обсягу повiтря. Виникаючий потiк через систему клапанiв приводив в обертання турбiну й пов'язаний з нею генератор потужнiстю 500 кВт, рiчний виробiток становив 1,2 млн. кВт. ч. Зимовим штормом наприкiнцi 1988 р. вежа станцiï була зруйнована. Розробляється проект новоï вежi iз залiзобетону.
 Конструкцiя другоï установки ськладається з конусоподiбного каналу в ущелину довжиною близько 170 м з бетонними стiнками висотою 15 м i шириною в пiдставi 55 м, що входить у резервуар мiж островами, вiддiлений вiд моря дамбами, i греблi з енергетичною установкою. Хвилi, проходячи по сужающемуся каналi, збiльшують свою висоту з 1,1 до 15 м i вливаються в резервуар площею 5500 кв. м, рiвень якого на 3 м вище рiвнi моря. З резервуара вода проходить через низьконапiрнi гiдротурбiни потужнiстю 350 кВт. Станцiя щорiчно робить до 2 млн. кВт. ч електроенергiï.
 Англiйський Молюськ
 У Великобританiï розробляється оригiнальна конструкцiя хвильовоï енергетичноï установки типу молюськ, у якiй як робочi органи використовуються м'якi оболонки — камери, у яких перебуває повiтря пiд тиськом, трохи бiльшим атмосферного. Накатом хвиль камери стиськуються, утвориться замкнутий повiтряний потiк з камер у каркас установки й назад. На шляху потоку встановленi повiтрянi турбiни Уеллса з електрогенераторами.
 Зараз створюється досвiдчена плавуча установка з 6 камер, укрiплених на каркасi довжиною 120 м i висотою 8 м. Очiкувана потужнiсть 500 кВт. Подальшi розробки показали, що найбiльший ефект дає розташування камер по колу. У Шотландiï на озерi Лох-Несс була випробувана установка, що ськладається з 12 камер i 8 турбiн, укрiплених на каркасi дiаметром 60 м i висотою 7 м. Теоретична потужнiсть такоï установки до 1200 кВт.
 Хвильовий плiт Коккерела Уперше конструкцiя хвильового плота була
 запатентована в СРСР ще в 1926 р. В 1978 р. у Великобританiï
 проводилися випробування досвiдчених моделей океанських
 електростанцiй, в основi яких лежить аналогiчне рiшення. Хвильовий
 плiт Коккерела ськладається iз шарнiрно з'єднаних секцiй,
 перемiщення яких вiдносно один одного передається насосам з
 електрогенераторами. Вся конструкцiя втримується на мiсцi
 якорями. Трисекцiйний хвильовий плiт Коккерела довжиною 100 м,
 шириною 50 м i висотою 10 м може дати потужнiсть до 2 тис. кВт.
 У СРСР модель хвильового плота випробовувалася в 700-х рр. на Чорному морi. Вона мала довжину 12 м, ширину поплавцiв 0,4 м. На хвилях висотою 0,5 м i довжиною 10 — 15 м установка розвивала потужнiсть 150 кВт.
 Утоку Солтера 
 Проект, вiдомий за назвою утоку Солтера, являє собою перетворювач хвильовоï енергiï (див. мал. 5) . Робочою конструкцiєю є поплавець (утоку) , профiль якого розрахований за законами гiдродинамiки. У проектi передбачається монтаж великоï кiлькостi великих поплавцiв, послiдовно укрiплених на загальному валу. Пiд дiєю хвиль поплавцi починають рухатися й вертаються у вихiдне положення силою власноï ваги. При цьому приводяться в дiю насоси усерединi вала, заповненого спецiально пiдготовленою водою. Через систему труб рiзного дiаметра створюється рiзниця тиську, що приводить у рух турбiни, установленi мiж поплавцями й пiднятi над поверхнею моря. Вироблювана електроенергiя передається по пiдводному кабелi. Для бiльше ефективного розподiлу навантажень на валу варто встановлювати 20 — 30 поплавцiв.
 В 1978 р. була випробувана модель установки довжиною 50 м, що ськладалася з 20-ти поплавцiв дiаметром 1 м. Вироблена потужнiсть ськлали 10 кВт.
 Розроблено проект могутнiшоï установки з 20 — 30 поплавцiв дiаметром 15 м, укрiплених на валу, довжиною 1200 м. Передбачувана потужнiсть установки 45 тис. кВт.
 Подiбнi системи встановленi в захiдних берегiв Британських островiв, можуть забезпечити потреби Великобританiï в електроенергiï.
 Енергiя вiтру
 Використання енергiï вiтру має багатовiкову iсторiю. Iдея перетворення енергiï вiтру в електричну виникла наприкiнцi Х1Хв.
 У СРСР перша вiтрова електростанцiя (ВЕС) потужнiстю 100 кВт була побудована в 1931 р. у мiста Ялта в Криму. Тодi це була найбiльша ВЕС у свiтi. Середньорiчне вироблення станцiï становило 270 Мвт. годину. В 1942 р. станцiя була зруйнована.
 У перiод енергетичноï кризи 70-х рр. iнтерес до використання енергiï зрiс. Почалася розробка ВЕС як для прибережноï зони, так i для вiдкритого океану. Океанськi ВЕС здатнi виробляти енергiï бiльше, нiж розташованi на сушi, оськiльки вiтри над океаном бiльше сильнi й постiйнi.
 Будiвництво ВЕС малоï потужностi (вiд сотень ватiв до десяткiв кiловатiв) для енергопостачання приморських селищ, маякiв, опрiснювачiв морськоï води вважається вигiдним при середньорiчнiй швидкостi вiтру 3, 5-4 м/с. Зведення ВЕС великоï потужностi (вiд сотень кiловатiв до сотень мегаватiв) для передачi електроенергiï в енергосистему краïни виправдана там, де середньорiчна швидкiсть вiтру перевищує 5, 5-6 м/с. (Потужнiсть, яку можна одержати з 1 кв. м поперечного перерiза повiтряного потоку, пропорцiйна швидкостi вiтру в третьому ступенi) . Так, у Данiï — однiєï iз провiдних краïн миру в областi вiтроенергетики дiє вже близько 2500 вiтрових установок загальною потужнiстю 200 Мвт.
 На тихоокеанському узбережжi США в Калiфорнiï, де швидкiсть вiтру 13 м/с i бiльше спостерiгається в продовження бiльше 5 тис, год у роцi, працює вже кiлька тисяч вiтрових установок великоï потужностi. ВЕС рiзноï потужностi дiють у Норвегiï, Нiдерландах, Швецiï, Iталiï, Китаï, Росiï й iнших краïнах.
 У зв'язку з мiнливiстю вiтру по швидкостi й напрямку велика увага придiляється створенню вiтроустановок, що працюють iз iншими джерелами енергiï. Енергiю великих океанських ВЕС передбачається використовувати при виробництвi водню з океанськоï води або при видобутку корисних копалин iз дна океану.
 Ще наприкiнцi Х1Х у. вiтряноï електродвигун використовувався Ф. Нансеном на суднi Фрам для забезпечення учасникiв полярноï експедицiï свiтлом i теплом пiд час дрейфу в льодах.
 У Данiï на пiвостровi Ютландiя в бухтi Ебельтофт iз 1985 р. дiють шiстнадцять ВЕС потужнiстю 55 кВт кожна й одна ВЕС потужнiстю 100 кВт. Щорiчно вони виробляють 2800-3000 Мвт. ч.
 Iснує проект прибережноï електростанцiï, що використовує енергiю вiтру й прибою одночасно (див. мал. 6) .
 Енергiя плинiв
 Найбiльш потужнi плини океану — потенцiйне джерело енергiï(див. карту1) . Сучасний рiвень технiки дозволяє витягати енергiю плинiв при швидкостi потоку бiльше 1 м/с. При цьому потужнiсть вiд 1 кв. м поперечного перерiза потоку становить близько 1 кВт. Перспективним представляється використання таких потужних плинiв, як Гольфстрiм i Куросио, що несуть вiдповiдно 83 i 55 млн. куб. м/с води зi швидкiстю до 2 м/с, i Флоридського плину (30 млн. куб. м/с, швидкiсть до 1,8 м/с) .
 Для океанськоï енергетики становлять iнтерес плину в протоках Гiбралтарському, Ла-Манш, Курильських. Однак створення океанських електростанцiй на енергiï плинiв зв'язано поки з рядом технiчних труднощiв, насамперед зi створенням енергетичних установок бiльших розмiрiв, що представляють погрозу судноплавству.
 Система Кориолис
 Програма Кориолис передбачає установку у Флоридськом протоцi в 30 км на схiд мiста Майами 242 турбiн iз двома робочими колiсьми дiаметром 168 м, що обертаються в протилежних напрямках. Пари робочих колiс розмiщається усерединi полою камери з алюмiнiю, що забезпечує плавучiсть турбiни. Для пiдвищення ефективностi лопати колiс передбачається зробити досить гнучкими. Вся система Кориолис загальною довжиною 60 км буде орiєнтована по основному потоцi; ширина ïï при розташуваннi турбiн в 22 ряду по 11 турбiн у кожному ськладе 30 км. Агрегати передбачається вiдбуксирувати до мiсця установки й заглубить на 30 м, щоб не перешкоджати судноплавству.
 Корисна потужнiсть кожноï турбiни з урахуванням витрат на експлуатацiю й втрат при передачi на берег ськладе 43 Мвт, що дозволить задовольнити потреби штату Флориди (США) на 10%.
 Перший досвiдчений зразок подiбноï турбiни дiаметром 1,5 м був випробуваний у Флоридськом протоцi.
 Розроблений також проект турбiни з робочим колесом дiаметром 12 м i потужнiстю 400 кВт.
 Солона енергiя
 Солона вода океанiв i морiв таïть у собi величезнi незасвоєнi запаси енергiï, що може бути ефективно перетворена в iншi форми енергiï в районах з бiльшими градiєнтами солоностi, якими є устя найбiльших рiк миру, таких як Амазонка, Парана, Конго й iн. Осмотичеськое тиськ, що виникає при змiшаннi прiсних рiчкових вод iз солоними, пропорцiйно рiзницi в концентрацiях солей у цих водах. У середньому цей тиськ становить 24 атм., а при впаданнi рiки Йордан у Мертве море 500 атм. Як джерело осмотичеськой енергiï передбачається також використовувати солянi куполи, укладенi в товщi океанського дна. Розрахунки показали, що при використаннi енергiï, отриманоï при розчиненнi солi середнього по запасах нафти соляного купола, можна одержати не менше енергiï, чим при використаннi нафти, що втримується в ньому.
 Роботи з перетворення солоноï енергiï в електричну перебувають у стадiï проектiв i досвiдчених установок. Серед пропонованих варiантiв становлять iнтерес гидроосмотичеськие пристрою з напiвпроникними мембранами. У них вiдбувається усмоктування розчинника через мембрану в розчин. Як розчинники й розчинiв використовуються прiсна вода — морська вода або морська вода — розсiл. Останнiй одержують при розчиненнi вiдкладень соляного купола. Схема роботи гидроосмотичеськой електростанцiï
 У гидроосмотичеськой камерi розсiл iз соляного купола змiшується з морською водою. Звiдси минаюча через напiвпроникну мембрану вода пiд тиськом надходить на турбiну, з'єднану з електрогенератором (див. мал. 7) .
 Схема роботи пiдводний гидроосмотичеськой станцiï
 Пiдводна гидроосмотичеськая гiдроелектростанцiя розмiщається на глибинi бiльше 100 м. Прiсна вода подається до гiдротурбiни по трубопроводу. Пiсля турбiни вона откачивается в море осмотичеськими насосами у виглядi блокiв напiвпроникних мембран залишки рiчковоï води з домiшками й розчиненими солями вiддаляються промивним насосом (див. мал. 8) .
 Морськi водоростi як джерело енергiï
 У бiомасi водоростей, що перебувають в океанi, полягає величезна кiлькiсть енергiï. Передбачається використовувати для переробки на паливо як прибережнi водоростi, так i фiтопланктон. Як основнi способи переробки розглядаються сбраживание вуглеводiв водоростей у спирти й ферментацiя бiльших кiлькостей водоростей без доступу повiтря для виробництва метану. Розробляється також технологiя переробки фiтопланктону для виробництва рiдкого палива. Цю технологiю передбачається сполучити з експлуатацiєю океанських термальних електростанцiй. Пiдiгрiтi глибиннi води яких будуть забезпечувати процес розведення фiтопланктону теплом i живильними речовинами.
 Комплекс Биосоляр 
 У проектi комплексу Биосоляр обґрунтовується можливiсть безперервного розведення мiкроводоростi хлорелла в спецiальних контейнерах, що плавають по поверхнi вiдкритоï водойми. Комплекс включає систему зв'язаних гнучкими трубопроводами плаваючих контейнерiв на березi або морськiй платформi встаткування для переробки водоростей. Контейнери, що грають роль культиваторiв, являють собою плоськi нiздрюватi поплавцi з армованого полиетилена, вiдкритi зверху для доступу повiтря й сонячного свiтла. Трубопроводами вони пов'язанi з вiдстiйником i регенератором. У вiдстiйник откачивается частина продукцiï для синтезу, а з регенератора в контейнери надходять живильнi речовини — залишок вiд анаеробной переробки в метантенке. Одержуваний у ньому бiогаз мiстить метан i вуглекислий газ (див. мал. 9) .
 Пропонуються й зовсiм екзотичнi проекти. В одному з них розглядається, наприклад, можливiсть установки електростанцiï прямо на айсбергу. Холод, необхiдний для роботи станцiï, можна одержувати вiд льоду, а отримана енергiя використовується для пересування гiгантськоï брили замороженоï прiсноï води в тi мiсця земноï кулi, де ïï дуже мало, наприклад у краïни Близького Сходу.
 Iншi вченi пропонують використовувати отриману енергiю для органiзацiï морських ферм, що роблять продукти харчування.
 Погляди вчених постiйно звертаються до невичерпного джерела енергiï — океану.
 Океан, що випестував колись саме життя на Землi, ще не раз послужить людинi добрим помiчником.
 Грецька армiя була розбита. Переслiдуванi вiйськами перського царя Артаксеркса П, що втратили вiру у свiй порятунок, залишки ïï загонiв брели через пустелю. Але от на обрiï заблищало море. Море, де ïх чекали кораблi. Море, за яким лежала ïхня улюблена батькiвщина Море, по якому можна було пiти вiд перськоï армiï. I проводир грекiв Ксенофонт, як говорить переказ, викликнув: Море, море! Воно врятує нас! Близька година, що коли бурхливо росте людство зверне своï повнi надiï погляди до моря й теж викликне: Море врятує нас! Море забезпечить нам достаток продуктiв харчування. Море дасть нашоï промисловостi будь-яка необхiдна мiнеральна сировина. Море постачить нас невичерпними джерелами енергiï. Море стане мiсцем нашого перебування!
 Список лIтератури  
 Людина й океан. Громiв Ф. Н Горщикiв С. Г. С. — П., ВМФ, 1996 р. — 318 с. Енергiя, столiття двадцять перший. Володин В. В., Хазановський П. М. Дитяча лiтература, 1989 р. — 142 с. Бiльша радянська енциклопедiя (в 30-ти томах) т. 18 — 633 с. Енциклопедичний словник юного технiка. Сост. Зубкiв Б. В., М. ; Педагогiка, 1988 р. — 464 с. Енциклопедiя для дiтей. М., Аванта +, 1994 р. — 640 с.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/energetichni_resursi_svitovogo_okeanu.dhtml