КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/formi_zaljagannja_girskih_porid_i_sposobi_ihnogo.dhtml

	Форми залягання гIрських порIд I способи Ïхнього зображення на геологIчних I тектонIчних картах I розрIзах 1. ВВЕДЕННЯ
 Курсовий проект пiдводить пiдсумки вивчення найважливiшоï частини курсу структурноï геологiï, присвяченоï формам залягання гiрських порiд i способам ïхнього зображення на геологiчних i тектонiчних картах i розрiзах. Вiн сприяє розвитку вмiння вiльного читання геологiчних карт i використання зiбраного матерiалу для рiзнобiчного теоретичного аналiзу. Основна мета курсовоï роботи закрiпити знання по структурнiй геологiï й розвити придбанi навички аналiзу геологiчноï карти й карти тектонiчноï структури. Робота переслiдує також мета навчити використовувати данi геологiчноï карти для цiлого ряду узагальнень. Для аналiзу геологiчних карт необхiдно вмiти визначати вiкову послiдовнiсть осадових, метаморфiчних i магматичних гiрських порiд i встановити форми ïхнього залягання; виявити й визначити види поверхонь незгод, проаналiзувати ïхнє значення для геологiчноï iсторiï даноï територiï; видiлити найбiльш характернi формацiï гiрських порiд i проаналiзувати ïхнiй зв'язок з тектонiчною структурою й геологiчною iсторiєю; з урахуванням вiку, ськладу й потужностей видiлюваних стратиграфичеських пiдроздiлiв i ïхнiх змiн по простяганню, а також на основi аналiзу тектонiчноï структури встановити головнi структурнi елементи району й дати його тектонiчне районування; умiти визначити ськлад i вiк магматичних утворень, а також установити, до якоï тектонiчноï епохи ставляться магматичнi комплекси дослiджуваноï територiï; умiти описати тектонiчну структуру й намiтити головнi етапи ïï формування; проаналiзувати геологiчну iсторiю району й зробити основнi висновки про закономiрностi й взаємозв'язки найважливiших геологiчних подiй, залучаючи знання, отриманi з курсiв iсторичноï й структурноï геологiï. При рiшеннi поставлених питань використовується ряд методiв: аналiз геологiчних границь на картi, геологiчний^-геологiчний-iсторико-геологiчний i палеотектоничеськие методи, аналiз послiдовностi нашарування, метод аналiзу перерв i незгод, метод вивчення фацiй, метод вивчення потужностей, формацiйний аналiз i iншi методи. Для рiшення перерахованих вище завдань аналiзується навчальна геологiчна карта (18, виконана в масштабi 1: 200000. Рельєф зображений горизонталями, проведеними через 20 метрiв, що дозволяє в такому дрiбному масштабi досить докладно вивчити рельєф даноï територiï.
 Площа дослiджуваноï територiï становить 1245 км2.
 2. РЕЛЬЄФ I РIЧКОВА МЕРЕЖА
 На територiï даного району видiляють один тип рельєфу — рiвнинний.
 Максимальна абсолютна оцiнка — близько 413 м. Мiнiмальна абсолютна оцiнка — близько 280 м. Вiдносне перевищення в середньому становить -133 м. Рiвнинний рельєф займає всю територiю карти. Рельєф присвячений до виходiв порiд протерозойського, кембрiйського, ордовикського, кам'яновугiльного, пермського а також неогенового вiкiв. Вододiли орографичеськи вираженi не дуже добре, у виглядi невисоких височин, перетинання схилiв яких утворять неясно вираженi вододiльнi лiнiï. Основнi напрямки вододiлiв проходять у пiвнiчно-заходу на пiвдень по простяганню порiд. На дослiджуванiй площi рiка Кзилсу протiкає з пiвнiчно-заходу на пiвдень, крiм того ця ж рiка Кзилсу з'являється в пiвденно-схiдному кутi карти (район мiста Айсари) За формою розташування в планi рiка i ïï припливи утворять пiр'ястий малюнок, а головнi припливи в цiлому створюють паралельний малюнок. Припливи протiкають у пiвнiчно-схiдному й пiвденно-захiдному напрямках. По спiввiдношенню з геологiчною будовою району головна долина рiки Кзилсу є й неструктурн i структурно-структурно- обумовленою одночасно й належить до поздовжнього типу рiчкових долин, головнi припливи — до поперечного типу, а другоряднi — до дiагонального типу. Судячи з перевищення, що становить приблизно 20 м на 8-12 км, рiка Кзилсу належить до рiвнинного типу. У долинi рiки i ïï припливiв формуються алювiальнi вiдкладення представленi дрiбно — i среднеобломочним матерiалом, що дає пiдставу припуськати про невисоку швидкiсть руху потоку, крiм того в аллювии зустрiчається торф, що дозволяє судити про заболочування в умовах рiвнинного рельєфу.
 3. СТРАТИГРАФIЯ
 На дослiджуванiй територiï одержали поширення породи протерозойськой, кембрiйськоï, ордовикськой, девонськоï, кам'яновугiльноï, пермськоï а також неогеновоï систем.
 3.1. ПРОТЕРОЗОЙСЬКАЯ СИСТЕМА
 Виходи порiд даноï системи розташованi в пiвнiчно-схiднiй частинi карти, крiм того протерозойськие вiдкладення оголюються в середньому плинi припливу Улькаяк, що в 6 км вiд селища Теколи, виходячи з пiд бiльше молодих порiд невеликою дiлянкою, як видно, цi породи утворять тектонiчне вiкно. На аналiзованiй територiï протерозой представлений тiльки нижнiм вiддiлом i мiстить у собi три звитi — карасуйськую, чингизськую й озерновськую. Взаимоотношение з породами, що пiдстилають, з'ясувати неможливо тому що вони є самими древнiми на представленiй картi.
 3.1.1. Карасуйськая звита
 Вiдкладення даноï звитi поширенi тiльки на дiлянцi виходiв протерозою в пiвнiчно-схiднiй частинi карти в районi мiста Айсари, на вiдстанi 1 км на захiд вiд озера Улукуль, в 1.5 км вiд селища Караколь, а також на вiдстанi 10 км вiд селища Караколь. Породи що ськладають карасуйськую звитi представленi муськовитовими гнейсами, биотитовими сланцями й амфiболiтами. Тому що на данiй територiï вони є самими древнiми, взаємини з нижележащими породами не встановленi..
 Загальна потужнiсть вiдкладень звитi перевищує 1800 метрiв.
 3.1.2. Чингизськая звита
 Вiдкладення чингизськой звитi в межах району розвиненi в 1 км вiд мiста Айсари, у районi озера Улукуль i селища Караколь в 4 км до пiвнiчного сходу вiд селища Озерне. Представленi серицитовими сланцями, рожевими кварцитами, окварцованними мармурами. Загальна потужнiсть вiдкладень звитi становить 1500 метрiв. 3.1.3. Озерновськая звита
 Породи даноï звитi розвиненi на аналiзованiй територiï в 3 км на захiд вiд мiста Айсари, в 2 км вiд озера Улукуль а крiм того вони виходять на поверхню у вже згадуваному вище тектонiчному вiкнi. Представлений чорними глинистими й полосчатими кварцитовими сланцями. Загальна потужнiсть вiдкладень звитi перевищує 1500 метрiв.
 4. КЕМБРIЙСЬКА СИСТЕМА
 Породи кембрiйськоï системи на аналiзованiй картi представленi тiльки верхнiм вiддiлом. Кембрiй поряд з породами ордовикського вiку утворять систему лiнiйних ськладок имеющих простягання iз заходу на пiвденний схiд. Вiдкладення кембрiйськоï системи виходять на поверхню в розмитих ядрах антиклiнальних ськладок, подекуди цей процес зайшов так далеко, що на денну поверхню виходять породи протерозою (вище згадуване тектонiчне вiкно) . Взаимоотношение описуваноï системи з породами, що пiдстилають, незгодне, як видно, структурне(тому що ступiнь ськладчастостi порiд протерозою й кембрiю рiзна) . Крiм того на данiй картi можна вiдзначити стратиграфичеськое незгода (з розрiзу випадають вiдкладення верхнього протерозою, нижнього й середнього кембрiю) .
 Породи верхнього кембрiю на аналiзованiй картi представленi червоними й чорними яшмами, яшмо-кварцитами, дiабазами, у пiдставi — гравiйнi конгломерати й пiщаники. Потужнiсть становить 1000 метрiв.
 5. ОРДОВИКСЬКАЯ СИСТЕМА
 Породи титонського ярусу згiдно залягають на вiдкладеннях кимеридського ярусу. Вiн ськладний глинисто-песчанисто-карбонатним флишем. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить 615 метрiв.
 5.1.1. Крейдова система
 Крейдова система поширена на пiвночi Любечського району. Представлена неокомським надъярусом, аптським i альбським ярусами нижньоï крейди. Загальна потужнiсть вiдкладень системи становить 1680 метрiв.
 5.1.1.1. Неокомський надъярус (K1nc)
 Вiдкладення неокомського надъяруса залягають на породах титонського ярусу зi стратиграфичеським незгодою (з розрiзу випадають породи готеривського й барремського ярусiв) (мал. 3) . Представлений бурими бiтумiнозними аргиллитами з рiдкими прослоями пiщаникiв. Загальна потужнiсть вiдкладень надъяруса становить 500 метрiв.
 5.1.1.2. Аптський ярус(K1a)
 Породи аптського ярусу залягають iз тектонiчною незгодою на нижележащих породах (мал. 4) . Представлений пестроцветними аргиллитами, що чергуються з мергелями й пiщаниками. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить 420 метрiв.
 5.1.1.3. Альбський ярус (K1al)
 Вiдкладення альбського ярусу залягають iз тектонiчною незгодою на породах, що пiдстилають (мал. 5) . Представлений глинистою-глинистим-пiщано^- глинистим флишем. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить 760 метрiв.
 5.2. Ковачський район.
 Вiдкладення ковачського району поширенi на данiй територiï у виглядi смуги, що простягається вiд пiвденно-захiдного краю карти до схiдного краю. На територiï Ковачського району одержали поширення порои верхнемеловой, палеогеновоï й неогеновоï систем, ськладенi карбонатно-терригенним флишем, а також евапаритовими формацiями. 3.2.1. Крейдова система. Вiдкладення крейдовоï системи поширенi на всiй територiï району. Представленi аптським i альбським ярусами нижнього вiддiлу, сеноманським ярусом, сенонським надъярусом i датським ярусом верхнього вiддiлу. Загальна потужнiсть вiдкладень системи становить 3800 метрiв.
 3.2.1.1. Нижнiй вiддiл
 Представлений аптським i альбським ярусами. Загальна потужнiсть вiдкладень вiддiлу становить 1200 метрiв
 3.2.1.1.1. Аптський ярус (K1ap)
 Породи аптського ярусу на територiï району поширенi повсюдно.
 Виходiв на денну поверхню не мають, тому що є самим древнiм. Вiдносини з породами, що пiдстилають, не встановленi. Ськладний пестроцветними аргиллитами чередующимися з мергелями й пiщаниками. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить 400 метрiв.
 3.2.1.1.2. Альбський ярус (K1al)
 Вiдкладення альбського ярусу розповсюджений на всiй територiï району, не має виходiв на денну поверхню не має. З аналiзу стратиграфичеськой стовпчика видно, що вiн згiдно залягає на породах аптського ярусу. Ськладний песчанисто-глинистим флишем. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить 800 метрiв.
 3.2.1.2. Верхнiй вiддiл
 Розповсюджений на всiй територiï району. Представлений сеноманським ярусом, сенонським надъярусом i датським ярусом. Загальна потужнiсть вiдкладень вiддiлу становить 2600 метрiв.
 3.2.1.2.1. Сеноманський ярус (K2cm)
 Вiдкладення сеноманського ярусу поширенi на всiй територiï району, але виходiв на денну поверхню не мають. Згiдно залягають на породах альбського ярусу нижньоï крейди. Ськладенi вiдкладеннями кам'яноï солi, соленосними глинами й пiщаниками.
 Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить вiд 1000 до1500 метрiв.
 3.2.1.2.2. Сенонський надъярус (K2sn)
 Породи сенонського надъяруса залягають на породах сеноманського ярусу зi стратиграфичеським несогласим (тому що з розрiзу випадають вiдкладення туронського ярусу) . Ськладенi грубозернистими пiщаниками iз прослоями аргилитов i мергелiв. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить 600 метрiв.
 3.2.1.2.3. Датський ярус (K2d)
 Вiдкладення датського ярусу поширенi на всiй територiï району. Мають оголення у виглядi вузьких смуг пiвнiчно-схiдного простягання. Ськладенi алевролiтами, що чергуються, i аргиллитами. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить 500 метрiв.
 3.2.2. Палеогенова система
 Палеогенова система поширена на всiй територiï району й представлена палеоценом, еоценом, олiгоценом. Загальна потужнiсть вiдкладень системи 1500 метрiв. Представлена теригенно-карбонатними вiдкладеннями.
 3.2.2.1. Палеоцен (Р1)
 Вiдкладення палеоцену поширенi на всiй територiï району. Залягають на нижележащих породах з тектонiчною незгодою. Ськладенi пiщаниками iз прослоями рожевих мергелiв, аргиллитов i конгломератiв. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 700 метрiв.
 3.2.2.2. Еоцен (Р2)
 Породи еоцена поширенi на всiй територiï району. Згiдно залягають на породах палеоцену. Ськладний мергелями iз прослоями аргиллитов. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 500 метрiв.
 3.2.2.3. Олiгоцен (Р3)
 Вiдкладення олiгоцену поширенi на всiй територiï району. Згiдно залягають на породах еоцена. Ськладенi вапняками iз прослоями гiпсiв i доломiтiв. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 300 метрiв.
 3.2.3. Неогенова система
 3.2.3.1. Гельветський i тортонський ярусу (N1h+t)
 Вiдкладення неогеновоï системи на територiï району мають локальне поширення. Представленi об'єднаними гельветським i тортонським ярусами мiоцену. Залягають на породах олiгоцену з паралельною незгодою (по даним стратиграфичеськой стовпчика) .
 Ськладенi конгломератами iз прослоями пiщаникiв. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусiв становить 300 метрiв.
 3.3. Неринський район
 Вiдкладення неринського району мають найбiльше поширення й розташованi в центральнiй частинi карти, витягаючись iз пiвденно-заходу на пiвнiчний схiд. На територiï Неринського району виходи на поверхню одержали лише породи неогеновоï системи, однак у його геологiчнiй будовi беруть участь так само вiдкладення крейдовоï й палеогеновоï систем. Представлений карбонатно-глинистими вiдкладеннями. Загальна потужнiсть вiдкладень у районi становить 2400 метрiв. 3.3.1. Крейдова система
 Породи крейдовоï системи виходiв на поверхню не мають. Представленi готеривським, барремським, аптським ярусами нижнього вiддiлу. Загальна потужнiсть вiдкладень системи становить 150 метрiв.
 3.3.1.1. Готеривський ярус (K1h)
 Породи готеривського ярусу поширенi на всiй територiï району, але виходiв на поверхню не мають. Тому що вони є самими древнiми, то взаємини з нижележащими породами не встановленi. Ськладенi сiрими мергелями. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить бiльше 60 метрiв.
 3.3.1.2. Барремський ярус (K1b)
 Вiдкладення барремського ярусу поширенi на всiй територiï, але виходiв на поверхню не мають. Згiдно залягають на породах готеривського ярусу. Ськладенi вапняками з лiнзами кременiв. Загальна потужнiсть вiдкладень 55 метрiв.
 3.3.1.3. Аптський ярус(K1ap)
 Породи аптського ярусу поширенi на всiй територiï району, але виходiв на поверхню не мають. На породах барремського ярусу залягає згiдно. Ськладенi зелено-сiрими мергелями. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить 35 метрiв.
 3.3.2. Палеогенова система
 На територiï району поширена повсюдно, але виходiв на денну поверхню не має. Представлена палеоценом, еоценом i олiгоценом. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 155 метрiв.
 3.3.2.1. Палеоцен (Р1) .
 Породи палеоцену на територiï району поширенi повсюдно, але виходiв на денну поверхню не мають. Залягають на розмитiй поверхнi порiд аптського ярусу нижньоï крейди, що доводить наявнiсть стратиграфичеського незгоди мiж цими породами. Ськладний пiщаниками iз прослоями глин. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 25 метрiв.
 3.3.2.2. Еоцен (Р2)
 Вiдкладення еоцена поширенi повсюдно, але виходiв на поверхню не мають. Згiдно залягають на породах палеоцену. Представленi вапняками iз прослоями глин. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 30 метрiв.
 3.3.2.3. Олiгоцен (Р3)
 Породи олiгоцену поширенi на всiй територiï району, але виходiв на денну поверхню не мають. Вони згiдно залягають на породах еоцена. Ськладенi доломiтами чередующимися з гiпсами. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 550 метрiв.
 3.3.3. Неогенова система
 Неогенова система поширена на всiй територiï району. Представлена мiоценом i плiоценом. Загальна потужнiсть вiдкладень системи становить 2100 метрiв.
 3.3.3.1. Мiоцен
 Вiдкладення мiоцену поширенi на всiй територiï району. Представленi нерозчленованими гельветським i тортонським, сарматським i меотичеським ярусами. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 1270 метрiв.
 3.3.3.1.1. Гельветський i тортонський ярусу (N1h+t)
 Породи гельветського й тортонського ярусiв поширенi на всiй територiï району, але виходiв на денну поверхню не мають. Залягають на розмитiй поверхнi вiдкладень олiгоцену. Ськладенi пiщаниками iз прослоями алевролiтiв i мелкогалечних конгломератiв. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусiв становить 550 метрiв.
 3.3.3.1.2. Сарматський i меотичеський ярусу (N1s+m)
 Вiдкладення сарматського й меотичеського ярусiв поширенi на всiй територiï району, але виходiв на поверхню не мають. На породах гельветського й тортонського ярусiв залягають згiдно. Ськладенi пiщаниками iз прослоями алевролiтiв i бурих вугiль.
 Загальна потужнiсть вiдкладень становить 720 метрiв.
 3.3.3.2. Плiоцен
 Плiоцен розповсюджений на всiй територiï району. Представлений понтичеським i кiммерiйським ярусами. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 830 метрiв.
 3.3.3.2.1. Понтичеський ярус (N2pn)
 Породи понтичеського ярусу поширенi на всiй територiï району й виходять на поверхню у виглядi ядер антиклiналей. Згiдно залягають на породах об'єднаних сарматського й меотичеського ярусiв (по даним стратиграфичеськой стовпчика) . Ськладенi аргиллитами iз прослоями пiщаникiв. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 450 метрiв.
 3.3.3.2.2. Кимериджський ярус (N2k)
 Вiдкладення кiммерiйського ярусу поширенi повсюдно на територiï району. На породах понтичеського ярусу залягають згiдно (рис 7.) Вони ськладенi пiщаниками й алевролiтами. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 380 метрiв.
 3.4. Трубачський район
 Вiдкладення Трубачського району поширенi на пiвнiчно-заходi дослiджуваноï територiï. Представленi породами крейдовою й палеогеновою системами, що залягають без кутових i тектонiчних незгод (рис 8) . Загальна потужнiсть вiдкладень 230 м.
 3.4.1. Крейдова система
 Крейдова система поширена на всiй територiï району. Представлена нижнiм вiддiлом. Ярусама нижнього вiддiлу залягають мiж собою згiдно. Загальна потужнiсть вiдкладень системи становить 129 метрiв.
 3.4.1.1. Нижнiй вiддiл
 3.4.1.1.1. Готеривський ярус (K1h)
 Вiдкладення готеривського ярусу поширенi на всiй територiï району. Тому що вони є самими древнiми, то взаємини з нижележащими породами не встановленi. Ськладенi сiрими мергелями iз прослоями пiщаникiв i зелено-сiрих пiщанистих мергелiв. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить бiльше 40 метрiв.
 3.4.1.1.2. Барремський ярус (K1b)
 Породи барремського ярусу поширенi на всiй територiï району. Ськладенi бiлими толстослоистими вапняками iз прослоями й лiнзами кременiв. Загальна потужнiсть вiдкладень 55 метрiв.
 3.4.1.1.3. Аптський ярус (K1ap)
 Вiдкладення аптського ярусу поширенi на всiй територiï району. Ськладенi зеленими мергелями. Загальна потужнiсть вiдкладень ярусу становить 34 метра.
 3.4.2. Палеогенова система
 На територiï району поширена повсюдно. Представлена палеоценом, еоценом i олiгоценом. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 101 метр.
 3.4.2.1. Палеоцен (Р1)
 Породи палеоцену на територiï району поширенi повсюдно. Вони залягають на розмитiй поверхнi вiдкладень аптського ярусу нижньоï крейди, що доводить наявнiсть стратиграфичеського незгоди. Ськладний крупно — i среднезернистими пiщаниками iз прослоями глин. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 23 метра.
 3.4.2.2. Еоцен (Р2)
 Вiдкладення еоцена поширенi повсюдно. Згiдно залягають на породах палеоцену. Представленi ясно-сiрими вапняками iз прослоями глин. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 23 метра.
 3.4.2.3. Олiгоцен (Р3)
 Породи олiгоцену поширенi на всiй територiï району. Згiдно залягають на породах еоцена. Ськладенi доломiтами чередующимися з гiпсами. Загальна потужнiсть вiдкладень становить 55 метрiв.
 4. ТЕКТОНIЧНА БУДОВА РАЙОНУ Описувана територiя мiстить у собi область
 розвитку кайнозойськой (альпiйськоï) ськладчастостi
 вираженоï у виглядi ядра антиклинория, крайового прогину й
 прилягаючоï до нього платформи, роздiлених мiж собою розривними
 порушенням. Надалi опис ведеться по окремих тектонiчних областях.
 4.1. Платформа
 З аналiзу карти на даному районi можливо оцiнити тiльки платформний чохол, тому що данi про фундамент вiдсутнi. Виходи порiд платформного чохла спостерiгаються в пiвнiчно-захiднiй частинi дослiджуваноï територiï в межах Трубачського району. Породи формувалися в умовах платформного режиму й ськладенi карбонатно-терригенними й евапоритовими формацiями, що залягають горизонтально або субгоризонтально з характерними для платформного чохла малими потужностями не перевищуючими 200 м. Розривнi порушення в межах платформного чохла вiдсутнi.
 На пiвднi вiддiляється розривним порушенням I порядку (ськиданням) вiд зовнiшньоï частини крайового прогину.
 4.2. Крайовий прогин
 Крайовий прогин даноï областi по стратиграфичеським i тектоничеким розходженнях можна пiдроздiлити на зовнiшню й внутрiшню частини. ïхнi формацiï, Що Ськладають, характернi для орогенной областi.
 4.2.1. Зовнiшня частина крайового прогину
 Зовнiшня частина крайового прогину розташована в центральнiй частинi дослiджуваноï територiï в межах Неринського району. У ïï будовi можна видiлити двi формацiйний^-формацiйнi-структурно- формацiйнi областi, що характеризуються рiзними геотектоничеськими режимами. На платформному чохлi, ськладеним вищеописаними породами з кутовою незгодою залягають породи неогенового вiку, зiм'ятi в слабовираженние брахиформние ськладки. Породи гельветського й тортонського ярусiв утворять флексури.
 З пiвночi й пiвдня зовнiшня частина крайового прогину обмежена розривними порушеннями. З пiвночi вiддiляється вiд платформи ськиданням з кутом падiння сместителя 70 град., нахиленого в пiвденно- схiдному напрямку. Блок крайового прогину опущений. Усерединi зовнiшньоï частини крайового прогину проходить розрив I порядку, що класифiкується як сбросо-зрушення. По картi визначити горизонтальну ськладову зрушення не представляється можливим, але приблизно вiн вiдбувся в пiвденно-захiдному напрямку. Поверхня сместителя нахилена в пiвденно-схiдному напрямку. Кути падiння поверхнi сместителя мiняються вiд 70 до 75 град. З пiвдня на зовнiшню частину крайового прогину насунута внутрiшня частина, вiддiляючись розривом I порядку (насуванням) .
 4.2.2. Внутрiшня частина крайового прогину
 Внутрiшня частина крайового прогину розташована в пiвденнiй частинi дослiджуваноï територiï в межах Ковачського району. У ïï будовi беруть участь породи мес-палеоген-неогенового вiку (значну роль грають породи верхнемелового вiку) з характерними для орогенной областi формацiями уламкових, евапаритових i карбонатно- терригенних порiд, зiм'ятих у лiнiйнi ськладки як великi ськладки I порядку так i бiльше дрiбнi ськладки II порядку iз сундучной формою замка. У пiвденнiй частинi прогину розташовуються перекинутi ськладки.
 З пiвночi внутрiшня частина крайового прогину обмежена насуванням I порядку, сместитель якого нахилений у пiвденно-схiдному напрямку пiд кутами вiд 33 до 55 град. Усерединi даноï територiï виделяюся 5 насувань II порядку, що утворять чешуйчато-надвиговую систему iз загальним простяганням з пiвнiчно-заходу на пiвденний схiд. Всi насування нахиленi в пiвденно-схiдному напрямку, з кутами падiння сместителей змiнюються вiд 53 до 60 град. З пiвдня на внутрiшню частину крайового прогину насунуте ядро антиклинория.
 4.3. Ядро антиклинория Ядро антиклинория розташоване на пiвденно-сходi
 територiï в межах Любечського району i є
 геосинклiнальною областю альпiйськоï ськладчастостi. У його
 будовi беруть участь вiдкладення юрськоï й крейдовоï
 систем з характпрним комплексом порiд осадовоï
 геосинклiнальноï формацiï — терригенним флишем з
 небольшим присутнiстю карбонатного матерiалу. Породи iнтенсивно
 зiм'ятi в лiнiйнi сильно стислi ськладки пiвнiчно-схiдного
 простягання. Залягання порiд перекинуте iз чергуванням
 антиклiнальних i синклiнальних ськладок I порядку. Шари перекинутi
 в пiвденно-схiдному напрямку з кутами паденя вiд 25 до 70 град.
 Ядро антиклинория насунуте на внутрiшню частину крайового прогину, образуя шарьяж, аллахтоном якого є породи юрсько-крейдового вiку, а автохтоном верхнемелового-палеоген-неогенового вiку. Тектонiчнi останци утворенi породами нижньоï крейди альбського ярусу. Ядро антиклинория (аллахтон) отделяеется вiд внутрiшньоï частини крайового прогину (автохтона) поверхнею волочiння з кутами падiння вiд 8 до 10 град. Сместитель нахилений у пiвденно-схiдному напрямку. Усерединi антиклинория видiляється цiлий ряд насувань (5) , що утворять чешуйчато- надвиговую систему з нахилом сместителей у тiм же напрямку, що й поверхня волочiння. Кути нахилу поверхнi сместителей збiльшуються в пiвденно- схiдному напрямку вiд 18 до 35 град.
 5. IСТОРIЯ ГЕОЛОГIЧНОГО РОЗВИТКУ РАЙОНУ
 Iсторiя даного геологiчного району являє собою досить ськладний i цiкавий процес. Ськладнiсть процесу полягає в тому, що ядро антиклинория й внутрiшня частина крайового прогину утворювалися не на данiй територiï, а схiднiше ïï й тiльки в результатi виникнення шарьяжа були змiщенi в межi описуваного району. Внаслiдок цього iсторiя геологiчного розвитку, розглядається по окремих тектонiчних областях у рiзнi етапи геологiчного розвитку.
 5.1. Мезозойський етап розвитку
 5.1.1. Ядро антиклинория
 У юрський i крейдовоï перiоди породи, що ськладають антиклинорий, утворювалися значно схiднiше даноï територiï. У цей час переважали негативнi вертикальнi тектонiчнi рухи, що приводили до опуськання даноï територiï й нагромадженню пiщано-глинистого матерiалу з домiшкою карбонатних осадков. що свiдчить про морськi умови опадонакопичення, причому наявнiсть чорних глинистих сланцiв, прослоев сидеритiв i флишевой формацiï дозволяє зробити висновок про саме опадонакопичення.
 Спочатку воно вiдбувалося в досить глибоководних умовах, що змiнилися пiсля невеликоï перерви (позитивнi вертикальнi тектонiчнi рухи наприкiнцi середньоï юри привели до припинення опадонакопичення, що вiдновило в результатi негативних тектонiчних рухiв на початку верхньоï юри кимериджського столiття) бiльше мiлководними: областi дрiбного шельфу в зонi волно-прибiйноï дiяльностi моря. Наприкiнцi ранньоï крейди альбського столiття дана територiя в результатi вертикальних тектонiчних рухiв пiднялася значно вище рiвня моря й опадонакопичення припинилося, поступившись мiсцем денудационним процесам, що тривають до нинiшнього часу.
 5.1.2. Внутрiшня частина крайового прогину
 У крейдовоï перiод територiя формування внутрiшньоï частини крайового прогину також перебувала схiднiше територiï, представленоï на картi. Наприкiнцi ранньоï крейди (аптський i альбський столiття) умови опадонакопичення були аналогiчнi умовам опадонакопичення антиклинория. Однак у вiдмiнностi вiд антиклинория наприкiнцi альбського столiття тут не вiдбулися позитивнi тектонiчнi рухи. Вiдкладення, що накопичувалися в цей час евапаритовие, свiдчать про наявнiсть субзамкнутого дрiбного басейну, що пiддавався повiльному тектонiчному опуськанню. В умовах аридного клiмату в ньому випаровувалося води бiльше, чес притiкало з вiдкритого океану, завдяки чому концентрацiя солей безупинно пiдвищувалася й починалося поступове ритмiчне випадання солей з води басейну. Наприкiнцi сеноманського столiття вiдбувається пiдняття територiï вище рiвня моря й нетривалому iснуванню суши. До початку сенонського часу вiдбувається новий етап опуськання територiï й нагромадження каарбонатно-глинистих опадiв у морських умовах.
 5.1.3. Зовнiшня частина крайового прогину й платформа
 У нижнемеловой перiод територiя, займана зовнiшньою частиною крайового прогину й платформою мала однакову iсторiю. Вона була областю опадонакопичення iстотно карбонатних опадiв у морських умовах. Негативнi тектонiчнi рухи були незначними про що можна судити з аналiзу потужностей порiд, що нагромадилися. Наприкiнцi аптського столiття територiя випробувало пiдняття й опадонакопичення припинилося.
 5.2. Палеогеновий етап розвитку
 5.2.1. Ядро антиклинория
 Ядро антиклинория продовжує залишатися сушею з пульсационними тектонiчними рухами про що свiдчить перiодичне нагромадження в крайовому прогинi грубообломочного матерiалу, швидше за все зноситься саме iз цiєï територiï. Це був час формування лiнiйних ськладок.
 5.2.2. Внутрiшня частина крайового прогину
 До початку палеогенового перiоду в районi антиклинория ймовiрно виникли новi тектонiчнi рухи, приведшие до активного руйнування порiд i зносу ïх у внутрiшню частину крайового прогину про що свiдчить наявнiсть у товщах теригенно-карбонатних опадiв конгломератiв. Сама внутрiшня частина крайового прогину в цей час випробовувала тектонiчне опуськання й була частиною морського басейну. Наприкiнцi пiзнього палеогену дана територiя перетерплює позитивнi вертикальнi тектонiчнi рухи, що приводить до припинення опадонакопичення.
 5.2.3. Зовнiшня частина крайового прогину й платформа До початку
 раннього палеогену на данiй територiï вiдновляються
 негативнi тектонiчнi рухи, причому в районi крайового прогину
 бiльше слабкими (потужнiсть опадiв у районi платформи небагато
 менше) . До кiнця пiзнього палеогену територiя випробовує
 пiдняття iз припиненням опадонакопичення.
 5.3. Неогеновий етап розвитку
 У цей час нагромадження опадiв вiдбувається тiльки в крайовому прогинi.
 5.3.1. Внутрiшня частина крайового прогину
 У мiоценi (гельветський i тортонський столiття) знову вiдбувається опуськання суши крайового прогину й нагромадження терригенного матерiалу в тому числi грубообломочного (очевидно знову вiдбувалося пiдвищення тектонiчноï активностi в районi антиклинория) . До кiнця гельветського й тартонського столiть пiд дiєю вертикальних тектонiчних рухiв дана територiя стає сушею й опадонакопичення припиняється, пiсля чого вiдбувається утворення ськладок.
 5.3.2. Зовнiшня частина крайового прогину
 В епоху мiоцену й плiоцену на данiй територiï вiдбувається опуськання суши, що триває до кiнця кiммерiйського столiття. Накопичуються терригенние опади спочатку бiльше грубообломочние, у сарматське й меотичеськое час вiдбувається нагромадження бурих вугiль. Наприкiнцi кiммерiйського столiття вiдбуваються тектонiчнi пiдняття й перерва в опадонакопиченнi.
 5.4. Час максимальноï активiзацiï
 Альпiйськоï ськладчастостi даного району Цей час максимальноï тектонiчноï активiзацiï й утворення надвиговой системи. Очевидно в районi, розташованому схiднiше антиклинория вiдбувалися активнi тектонiчнi рухи й магматизм, якi привели до утворення раздвигов зi значноï горизонтальноï ськладовоï й (або) значних рухiв у блоках фундаменту. Це спричинило потужнi навантаження на прилеглi породи й перемiщення ïх у напрямку дiï тектонiчних сил, якi можна визначити по орiєнтуванню кутiв падiнь сместителей розривних порушень на картi, тобто цей напрямок пiвденний схiд пiвнiчний захiд. У результатi таких спрямованих рухiв утворився шарьж, насування I порядку й численнi другоряднi насування усерединi блокiв.
 Однак це не єдинi сили дiючi на данiй територiï. Ськидання й сбросо-зрушення I порядку в пiвнiчно-захiдноï дiлянцi карти свiдчать про наявнiсть також потужних вертикальних рухiв i рухiв у напрямку пiвнiчний схiд — пiвденний захiд.
 Можливо припустити, що описувана територiя й у цей час є тектонiчно активною.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/formi_zaljagannja_girskih_porid_i_sposobi_ihnogo.dhtml