КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/gidrohimichniy_atmohimicheskiy_i_biogeohimichniy_metodi.dhtml

	ГIдрохIмIчний, атмохимичеський I бIогеохIмIчний методи пошукIв
 1. ГIДРОХIМIЧНИЙ МЕТОД

 2.1 Умови застосування

 3.2 Зображення результатiв аналiзу й оцiнка аномалiй

 4. АТМОХИМИЧЕСЬКИЙ МЕТОД

 5.1 Умови застосування

 6.2 Проведення досвiдчених робiт
 6.1. Зображення результатiв аналiзу й оцiнка аномалiй

 7. БIОГЕОХIМIЧНИЙ МЕТОД
 7.1. Умови застосування
 7.2. Досвiдченi роботи
 7.3. Вiдбiр i обробка проб
 7.4. Зображення результатiв аналiзу й оцiнка аномалiй
 Використана лiтература
 Додаток

 8. ГIДРОХIМIЧНИЙ МЕТОД
 Гiдрохiмiчнi методи пошукiв родовищ заснованi на дослiдженнi хiмiчного ськладу природних поверхневих i пiдземних вод. Принципову основу цього методу становлять здатнiсть води до розчинення порiд, ïï участь у хiмiчних перетвореннях мiнералiв i властивостi води як рухливого середовища. Зв'язок мiж хiмiчним ськладом води й наявнiстю поблизу водоисточника покладiв корисних копалин не викликає сумнiвiв i є однiєю iз причин виникнення гiдрохiмiчних аномалiй, що мають пошукове значення.

 9.1 Умови застосування
 Основнi положення. Найбiльш ефективним є застосування гiдрогеохiмiчного методу для пошукiв родовищ корисних копалин, що перебувають у наступних умовах: 1) на дiлянках, перекритих потужним чохлом приносних вiдкладень, коли неефективний навiть бiогеохiмiчний метод пошукiв; 2) у резкорасчлененних високогiрних районах, де через специфiчнi умови дренажу пiдземних вод метод стає не тiльки бiльше глибинним, але й можлива бiльше точна iнтерпретацiя гiдрогеохiмiчних аномалiй; 3) у платформних умовах при ймовiрному заляганнi тi корисних копалин нижче мiсцевих базисiв ерозiï. Залежно вiд поставленого завдання гiдрохiмiчнi й проходження можна роздiлити на: 1) — регiональнi (1: 200000-1: 100000) ; 2) — властиво пошуковi (1: 50000- 1: 25000) 3) — детальнi (I: 10000 i крупнiше) .
 Регiональнi дослiдження. Вони звичайно сприяють з'ясуванню загальноï геохiмiчноï й гiдрогеохiмiчноï характеристики регiону й видiленню найбiльш перспективних територiй, тому розглянутий етап має особливе значення в гiдрогеохiмiчних дослiдженнях. У пробах, вiдiбраних на це етапi, повинне визначатися змiст максимального числа iндикаторiв корисних копалин, iмовiрних для дослiджуваного регiону.
 Властиво пошуковi дослiдження. Цi роботи проводяться: на перспективних площах для виявлення гiдрогеохiмiчних ореолiв i видiлення дiлянок для постановки детальних робiт.
 Детальнi дослiдження. Вони ведуться для оконтуривания родовищ, а в певних випадках — окремих тiл корисних копалин, на перспективних дiлянках, виявлених попереднiми дослiдженнями.
 Найбiльш сприятливими об'єктами для гiдрохiмiчних пошукiв є родовища мiнеральних солей — рiзних природних хлоридiв i сульфатiв. Сумарний змiст цих з'єднань у природних розсолах може перевищувати 350 г/л, i вони здатнi стiйко зберiгатися в розчинах, визначаючи сольовий ськлад океанiчноï води (сума солей 35,6 г/л) . З огляду на, що загальна мiнералiзацiя природних прiсних, у тому числi рiчкових, вод звичайно становить 1,0-0,5 г/л, можна оцiнити той дiапазон, у якому можуть лежати аномальнi змiсти солей у поверхневих i пiдземних водах суши.
 З рудних родовищ найбiльш сприятливими об'єктами для гiдрохiмiчних пошукiв є сульфiднi, головним чином колчедано^-полiметалевi, i, особливо, богатие дисульфiдами медноколчеданние родовища. Природнi води збагачуються рудними елементами в основному при гiпергенному окислюваннi сульфiдних руд, у ходi якого труднорастворимие, але нестiйкi сульфiди до перетворення в стiйкi й труднорастворимие вториннi мiнерали проходять стадiю легкорозчинних сульфатiв.
 Незважаючи на процеси самоочищення природних вод вiд змiстiв рудних елементiв, ïх пiдвищенi, аномальнi концентрацiï зберiгаються в рiчкових i пiдземних водах на вiдстанях до 500-1000 м, iнодi до декiлькох кiлометрiв вiд родовищ. Визначається це розмаïтiстю форм знаходження рудних елементiв у ськладних багатокомпонентних системах, якi являють собою природнi води. Мiграцiя рудних елементiв у водах протiкає у виглядi простих iонiв, комплексних неорганiчних з'єднань iз рiзними лигандами, зокрема в анiоннiй формi, а також у виглядi рiзних металлорганичеських з'єднань пiдвищеноï розчинностi. Практика гiдрохiмiчних дослiджень пiдтверджує реальнiсть виявлення при пошуках водних ореолiв i потокiв розсiювання рудних родовищ.
 Результати гiдрохiмiчного методу залежать вiд сезонних коливань рiвня ґрунтових вод, випадання атмосферних опадiв i режиму гiдростоку рiк, за короткий вiдрiзок часу, що змiнюється в сотнi разiв. Це визначає нестiйкiсть кiлькiсних параметрiв гiдрохiмiчного тла змiннi значення Сф бiльшу або невiдому величину стандартного множника e, погану вiдтворюванiсть i малу контрастнiсть гiдрохiмiчних аномалiй.
 Дуже ефективна область застосування гiдрохiмiчного методу пошуки родовищ зон пластового окислювання. Руднi тiла цих родовищ, що одержали назву роллов , формуються iз природних вод на вiдбудовному бар'єрi. Богатие киснем атмосфернi опади, фiльтруючись через породи гранiтного масиву, здатнi збагачуватися шестивалентним ураном, хоча змiст у них цього елемента лише трохи вище фонового. Надходячи у водоносний обрiй осадових вiдкладень передгiрноï рiвнини, цi води витрачають свiй кисень на окислювання органiчноï речовини, закисного залiза й пiриту звичайних компонентiв пiщаних фацiй, що вiдкладали у вiдбудовних умовах морського дна. На границi мiж окисленою частиною шару i його вихiдним станом виникає рiзка змiна геохiмiчних умов i на вiдбудовному бар'єрi вiдбувається осадження четирехвалентного урану, аж до формування промислових руд. Змiст у пластових водах, пiсля проходження ними вiдбудовного бар'єра, падає на цiлий порядок до n ћ 10-6 г/л.
 У завдання гiдрохiмiчних пошукiв входить локалiзацiя iнтервалу пiдземних вод, у якому вiдбувається змiна окисних умов на вiдбудовнi, супроводжуваним зниженням змiсту урану у водах. Це завдання успiшно вирiшується шляхом буравлення пошукових шпар за принципом дихотомiï з ïхнiм гiдрохiмiчним випробуванням. Аналогiчним образом можуть формуватися гiдрогеннi родовища молiбдену й селен — елементiв зi змiнною валентнiстю, здатних до вiдкладення на вiдбудовному бар'єрi. У цих випадках гiдрохiмiчний метод незамiнний при рiшеннi пошукового завдання.
 10.2 Зображення результатiв аналiзу й оцiнка аномалiй
 За матерiалами регiональних гiдрохiмiчних дослiджень. ськладаються карти загального хiмiчного й мiкрокомпонентного ськладу вод. На картi загального хiмiчного ськладу видiляються генетичнi типи вод i приводиться ïхнiй хiмiчний ськлад. Ця карта ськладається на гiдрогеологiчнiй основi з урахуванням ландшафтно-геохiмiчних умов. На картi мiкрокомпонентного ськладу видiляються дiлянки, що розрiзняються з комплексу мiкрокомпонентiв, а в ïхнiх межах — площi з аномальними змiстами одного або декiлькох елементiв-iндикаторiв. Пiдсумком вивчення розподiлу елементiв-iндикаторiв у водах, випробуваних при регiональних дослiдженнях, є видiлення дiлянок, перспективних для пошукiв рiзних корисних копалин.
 Данi, отриманi при середньо- i великомасштабних гiдрохiмiчних дослiдженнях, є основою для видiлення гiдрохiмiчних аномалiй i встановлення ïхнього просторового зв'язку з мiсцем розташування рудних тел.
 Розрахунок всiх фонових i аномальних змiстiв здiйснюється диференцiйовано стосовно опробуемим типiв вод, водоносним комплексам i геохiмiчним ландшафтам. При значнiй змiнi мiнералiзацiï вод iнодi виникають утруднення в розбраковуваннi аномалiй. У цих випадках доцiльно використовувати наступнi вiдносини змiстiв окремих компонентiв мiж собою й загальною мiнералiзацiєю води: SO4/М; SO4/Сl; В/Сl; SO4/НСО3; Zn/М; В/М де М загальна мiнералiзацiя води в крапцi вiдбору.
 У випадку ïхньоï iстотноï вiдмiнностi вiд аналогiчних вiдносин, обчислених для свiдомо безрудних дiлянок, вони можуть бути одним з непрямих пошукових ознак.
 У пiдсумку за результатами гiдрохiмiчних дослiджень повинна бути ськладена карта перспективних дiлянок, при великому числi яких необхiдно видiляти першочерговi дiлянки.
 11. АТМОХИМИЧЕСЬКИЙ МЕТОД
 Атмохимичеськие (газовi) пошуки родовищ корисних копалин заснованi на дослiдженнi ськладу пiдземноï атмосфери — хiмiчного ськладу газiв, що насичують гiрськi породи поблизу денноï поверхнi. Якщо газовий пробоотбор ведеться з малоï глибини (1-3 м) , прийнято говорити про дослiдження пiдґрунтового повiтря. Сучаснi газовi зйомки виконуються iз глибиною пробоотбора 20-600 м. Рiдше дослiджується газовий ськлад приземноï атмосфери, хоча саме в цьому варiантi iстотно зростає оперативнiсть атмохимичеськой зйомки. Аерозольнi зйомки вiрнiше вiдносити до числа литохимичеських методiв пошукiв.
 Атмосферу в основному ськладають три гази азот (близько 78%) , кисень (близько 21%) i аргон (близько 1%) , у сумi ськладовi 99,94 % ïï маси. У змiнних кiлькостях в атмосферi присутнi пари води; змiст CO2 близько 0,03%, змiст iнших газiв 10-4 10-6 % i менш. Низьке геохiмiчне тло й висока рухливiсть хiмiчних елементiв у газовiй фазi створюють сприятливi умови для формування атмохимичеських ореолiв розсiювання будь-яких родовищ корисних копалин.
 2.1 Умови застосування
 Основний обсяг робiт при пошуках родовищ корисних копалин доводиться на частку пошукiв нафтогазових покладiв. Геолого-геохiмiчнi обґрунтування атмохимичеського методу пошукiв цих родовищ найбiльш очевиднi. Природний нафтовий поклад являє собою сумiш рiдких i газоподiбних вуглеводнiв (УВ) , метанового, нафтенового й ароматичного рядiв з домiшкою сiрчистих, азотистих, кисневих з'єднань i зольних залишкiв. Змiст вуглеводнiв у нафтових газах досягає 80‑ 95 %, а геохiмiчне тло не перевищує 2‑ 4 10-ћ4 %. Така величезна рiзниця концентрацiй визначає процес розсiювання УВ у навколишнiх породах. Будь-якi гiрськi породи мають газопроникнiсть завдяки наявностi в них пор i трiщин. Пiд дiєю литостатичеського тиську руху газiв у порах i трiщинах вiдбувається убiк денноï поверхнi у формi ефузiï.
 Газортутние зйомки — непрямий метод пошукiв родовищ, тiльки для властиво ртутних родовищ вони є прямими. У сульфiдних мiнералах i родовищах халькофильной групи елементiв виявляються iстотно пiдвищенi концентрацiï ртутi. Змiст ртутi в церуссите може досягати 0,1 %, що в десятки тисяч разiв перевищує кларк лiтосфери. Здатнiсть до нагромадження ртутi вiдзначається й для родовищ iнших корисних копалин, у т. ч. нафти й газу.
 Все це, поряд з дуже низьким (1,33ћ10-9 мг/л) и устойчивим (e=1,02) геохимичеським фоном обеспечивает газортутним съёмкам универсальность при поиськах на закритих территориях.
 Серед газiв рудних родовищ видiляються три основнi групи: 1) гази, сингенетичние процесу рудоутворення; 2) газовi компоненти зон тектонiчних порушень; 3) гази гiпергенних процесiв.
 Гази всiх трьох груп у сумi визначають формування багатокомпонентних атмохимичеських ореолiв розсiювання рудних родовищ; польовi спостереження пiдтверджують реальнiсть ïхнього виявлення При пошуках рудних тiл атмохимичеськие методи варто використовувати на дiлянках, перекритих товщею молодих вiдкладень. Ïхня постановка можлива тiльки пiсля проведення дослiдно-методичних дослiджень, що довели ефективнiсть атмохимичеського методу пошукiв, очiкуваного в конкретних геологiчних i ландшафтно-геохiмiчних умовах певного промислово- генетичного типу родовищ. Застосування атмохимичеських методiв пошукiв рудних родовищ найбiльше доцiльно на стадiï Пошуки родовищ корисних копалин при масштабi дослiджень 1: 50000-1: 25000. Цi дослiдження можуть проводитися як самостiйно, так i в комплексi з iншими геологорозвiдувальними роботами.
 3.2 Проведення досвiдчених робiт
 Проведенню розшукових робiт атмохимичеськими методами у всiх нових районах повиннi передувати дослiдно-методичне дослiдження, якi повиннi дати вiдповiдь на наступнi питання: 1) чи утворяться над очiкуваними тiлами корисних копалин у конкретнiй геологiчнiй i ландшафтно- геохiмiчнiй обстановцi газовi ореоли розсiювання; 2) якi iндикатори утворять аномалiï; 3) який є найбiльш доцiльна глибина пробоотбора; 4) якi значення фонових i аномальних змiстiв, обраних для пошукiв iндикаторiв; 5) чи є в даних умовах атмохимичеськие пошуки бiльше ефективними й дешевими в порiвняннi з iншими методами пошукiв.
 3.1. Зображення результатiв аналiзу й оцiнка аномалiй
 Данi, отриманi при атмохимичеських пошуках, зображуються у виглядi графiкiв, розрiзiв по шпарах i карт змiстiв газових компонентiв. Весь графiчний матерiал оформляєте; вiдповiдно до ранiше розглянутих вимог. Висновки про перспективнiсть виявлених атмохимичеських аномалiй для рудних тiл можна робити пiсля проведення глибинного литохимичеського випробування. При цьому шпари повиннi доходити до корiнних гiрських порiд, якi й пiддаються випробуванню. 3. БIОГЕОХIМIЧНИЙ МЕТОД
 Бiогеохiмiчнi пошуки родовищ корисних копалин заснованi на дослiдженнi хiмiчного ськладу живоï речовини, як правило, ськладу рослин . Мiж хiмiчним ськладом живих органiзмiв i ськладом середовища перебування iснує безперечна залежнiсть, у граничних випадках виявлена змiною ïхнього видового ськладу, посиленим або пригнобленим розвитком i появою морфологiчних особливостей. Сучаснi бiогеохiмiчнi пошуки пов'язанi з хiмiчним аналiзом речовини, спостереження над видовим ськладом i морфологiчними особливостями рослинностi становлять предмет геоботаничеських дослiджень.
 У результатi дослiджень незмiнно пiдтверджувалася наявнiсть бiогеохiмiчних аномалiй у хiмiчному ськладi рослин, що виростають над родовищами мiдi, цинку, свинцю, урану, молiбдену, нiкелю, бору, золота й iнших корисних копалин. Звичайно цi бiогеохiмiчнi зйомки проводилися шляхом випробування одного або декiлькох пануючих видiв рослин, озоления рослинноï речовини й спектрального аналiзу отриманоï золи.
 Для характеристики геологiчноï ролi бiогенноï мiграцiï мiкроелементiв Б. Б. Полонов запропонував величину вiдносини мiж змiстами елемента в золi рослини й у ґрунтi, на якiй воно виростає. Цей показник одержав назву коефiцiєнта бiологiчного поглинання й позначається Ax: Аx=З2 / З1, де C2 змiст елемента в золi рослини, %; З1 змiст цього елемента в ґрунтi.
 3.2. Умови застосування
 Основнi положення. Застосування бiогеохiмiчного методу пошукiв доцiльно в тих випадках, коли вiн має перевагу перед бiльше простим литохимичеським методом пошукiв по вторинних ореолах розсiювання. Можна вважати, що бiогеохiмiчний метод є одним з найбiльш ефективних методiв у наступних ландшафтно-геохiмiчних i клiматичних зонах: 1) гумидной зонi при вповiльненiй денудацiï, якщо широкий розвиток одержали процеси вищелачивания елементiв-iндикаторiв з елювиально- делювиальних вiдкладень i кор вивiтрювання; 2) гумидной i помiрковано вологих зонах, якщо вториннi лито-хiмiчнi ореоли перекритi дальнеприносимими вiдкладеннями потужнiстю до 40 м, а в окремих випадках- до 80 м; 3) пустель або напiвпустель аридной зони, якщо вториннi литохимичеськие ореоли або безпосередньо руднi зони перекритi дальнеприносимими вiдкладеннями потужнiстю до 20-40 м; 4) заболочених рiвнин i торфовищ при неглибокому (2- 10 м) заляганнi потенцiйно рудовмещающих корiнних порiд; 5) на дiлянках, покритих суцiльним моховим покривом, де вiдбiр литохимичеських проб утруднений i пов'язаний з бiльшими витратами; 6) на дiлянках, покритих рослинним покривом, i зi слiпими литохимичеськими ореолами розсiювання, верхня границя яких перебуває на глибинi не менш 1 м вiд денноï поверхнi; 7) на дiлянках, перекритих крупноглибовими куррумовими осипами, що поростили деревами й чагарниками; 8) на болотах (за умови ïхнього промерзання й можливостi зимового вiдбору проб) .
 Залежно вiд поставленого завдання бiогеохiмiчнi дослiдження дiляться на регiональнi (1: 200000-1: 100000) ; властиво пошуковi (1: 50000-1: 25000) i детальнi (1: 10000) .
 Регiональнi роботи. Вони сприяють з'ясуванню загальноï геохiмiчноï й бiогеохiмiчноï характеристики районiв, при ïхньому проведеннi можливе виявлення бiогеохiмiчних ореолiв частини родовищ. Основним же завданням на цьому етапi повинне бути проведення дослiдно-методичних дослiджень, що забезпечують ефективне ведення пошукiв бiогеохiмiчним методом на наступних етапах.
 Властиво розшуковi роботи Цi дослiдження повиннi привести до виявлення бiогеохiмiчних ореолiв нових родовищ корисних копалин i встановленню загальних закономiрностей ïхнього розмiщення. При проектуваннi глибинного геологiчного картирования iз прогнозуванням корисних копалин бiогеохiмiчнi пошуки повиннi передувати буравленню, а ïхнi данi — ураховуватися для визначення мiсць закладення шпар.
 Детальнi роботи. Основне завдання цих дослiджень виявлення й оконтуривание бiогеохiмiчних ореолiв родовищ, окремих рудних зон i тел.
 3.3. Досвiдченi роботи
 Досвiдченi роботи повиннi проводитися над рудними тiлами й безрудними дiлянками й включати ботанiчнi й бiогеохiмiчнi дослiдження. При ботанiчних дослiдженнях визначають основнi види рослин , що виростають у даному районi, i становлять гербарiй. За допомогою бiогеохiмiчних досвiдчених робiт вирiшують наступнi завдання: 1) визначення впливу фенологичеських фаз розвитку й вiку на змiст елементiв-iндикаторiв у найпоширенiших рослинах району; 2) установлення закономiрностей розподiлу елементiв-iндикаторiв вроздрiб рослин; 3) виявлення особливостей зв'язку мiж металами в рослинах; 4) установлення в основних рослин району фiзiологiчних бар'єрiв поглинання елементiв- iндикаторiв; 5) визначення рослин, найбiльш придатних для випробування; 6) виявлення комплексу елементiв-iндикаторiв, визначення змiстiв яких необхiдно проводити у пробах; 7) установлення морфологiчних i бiохiмiчних особливостей бiогеохiмiчних ореолiв залежно вiд ськладу й розмiрiв рудних тiл i вторинних литохимичеських ореолiв, вiд потужностi пухких вiдкладень, ландшафтно-геохiмiчних умов; 8) визначення в конкретних ландшафтно-геохiмiчних умовах глубинности методу при вiдборi в проби основних рослин; 9) зiставлення результатiв бiогеохiмiчних пошукiв з литохимичеськими; 10) установлення розходжень у розподiлi основних елементiв-iндикаторiв у тих самих рослинах, що виростають у рiзних ландшафтно-геохiмiчних умовах.
 3.3. Вiдбiр i обробка проб
 Загальнi положення. Мережа пробоотбора при проведеннi бiогеохiмiчних дослiджень, орiєнтування профiлiв i послiдовнiсть укрупнення масштабу робiт повиннi вiдповiдати вимогам, пропонованим до виробництва литохимичеських пошукiв по вторинних ореолах. Один вид рослин повинен випробуватися пiдряд не менш чим на п'яти крапках по профiлi. При випробуваннi трав'янистих рослин (спiввiдношення мiж окремими частинами в якi завжди приблизно однаково) у пробу краще брати всю надземну частину, крiм прикореневих листiв, забруднених часточками ґрунту. При випробуваннi багаторiчних чагарникiв i дерев у проби завжди варто брати тiльки ту саму частину рослини (iз чагарникiв i листяних порiд дерев доцiльно вiдбирати в проби листи, а iз хвойних — прирiст останнього року iз хвоєю) .
 Облiк бiологiчних бар'єрiв при виборi рослин для випробування. У цей час дуже велика увага при проведеннi бiогеохiмiчних пошукiв стало придiлятися бiологiчним бар'єрам поглинання елементiв, а вiдповiдно — бар'єрним i безбар'єрним рослинам. Вивчення аналiзiв багатьох десяткiв тисяч бiогеохiмiчних проб показує, що фiзiологiчний бар'єр нагромадження металiв, що звичайно є iндикаторами оруденения, починає дiяти пiсля одержання рослиною такоï ïх порцiï , що перевищує аномальний змiст цих же елементiв у рослинi для даного ландшафту. Однак у зв'язку iз цим треба ще раз пiдкреслити, що для кожноï рослини необхiдно визначати фонове й аномальне змiсти в кожному геохiмiчному ландшафтi. Надходження пiдвищених змiстiв яких-небудь елементiв у рослинах викликає порушення ранiше iснуючих зв'язкiв мiж елементами в органiзмi. У результатi цього в рослинах накопичується в аномальних концентрацiях (пiдвищений або знижених) ряд непрямих елементiв-iндикаторiв.
 Основнi особливостi вiдбору проб. При вiдборi проб необхiдно придiляти увагу ботанiчним ознакам, що вказують на можливе знаходження родовищ корисних копалин. Такими ознаками можуть бути: 1) фiзiологiчнi й морфологiчнi змiни рослин; 2) поява локальних i унiверсальних рослин- iндикаторiв; 3) змiна рослинних асоцiацiй, не з'ясовна з погляду вимiру екологiчних умов; 4) iстотнi вiдхилення у формi розвитку рослин (раннє або пiзнiше цвiтiння, раннiй або пiзнiй опад листiв i т. п.) ; 5) ознаки гноблення або не з'ясовне iншими причинами вiдсутнiсть рослинностi.
 Обробка проб. Вiдiбранi бiогеохiмiчнi проби в польових умовах сушаться й подрiбнюються. У випадку сильного запилення проби потрiбно промити дощовою або чистою рiчковою водою. Через небезпеку вимивання елементiв промивання варто проводити якнайшвидше. Потiм у лабораторiï проби пiддаються озолению в спецiальних печах. Отриману золу прожарюють у муфельних печах протягом 46 год при температурi 500600 њС. У таких умовах у пробах вигорають органiчнi речовини.. Прожарена зона розтирається й передається для проведення спектрального аналiзу При необхiдностi визначення в бiогеохiмiчних пробах легколетучих елементiв (Hg, As, Sb i iн.) проби розчиняють у кислотi (попередньо перевiреноï на вiдсутнiсть обумовлених у пробах елементiв) i аналiзують розчин.
 Комплекс елементiв, що пiдлягають обов'язковому визначенню при регiональних бiогеохiмiчних дослiдженнях, аналогiчний такому в дослiджуваних литохимичеських пробах, що вiдбираються при пошуках по вторинних ореолах вiдповiдного масштабу. Елементи, обумовленi в бiогеохiмiчних пробах при середньо — i великомасштабних пошуках, установлюються пiсля проведення досвiдчених робiт.
 3.4. Зображення результатiв аналiзу й оцiнка аномалiй
 Для виключення впливу строкiв випробування рослин на змiст у них металiв у межах усього району пошукiв варто видiлити площа вiдбiр проб у межах яких можна зробити в одну фенологичеськую фазу розвитку опробуемих рослин (для яких заздалегiдь установлюється, яка ïхня частина береться в проби) . Розмiри таких площ залежать у кожному конкретному випадку вiд швидкостi змiни фенологичеських фаз в опробуемих видiв рослин, вiд прохiдностi дiлянки й вiд сезону пробоотбора. У межах видiлених площ установлюються безпосередньо дiлянки порiвнянних проб. Практично видiлення таких дiлянок проводиться при послiдовному накладеннi зроблених на кальцi карт геохiмiчних ландшафтiв i змiни фенофаз опробуемого рослини (для кожноï рослини робляться своï карти дiлянок порiвнянних проб) . Звичайно в межах площi, що включає до 10000 крапок вiдбору проб, видiляється вiд 30 до 70 рiзних дiлянок порiвнянних проб.
 Видiлення аномалiй. У процесi математичноï обробки окремо для кожного виду рослин, що виростають на певних дiлянках порiвнянних проб, установлюються аномальнi змiсти елементiв у золi. Для виявлення бiогеохiмiчних аномалiй на планшет особливими значками або кольором виносяться змiсти, значно меншi фонового, аномальнi для двох i дев'яти коррелирующихся проб, а також для одиничних проб. Потiм видiляють негативнi i позитивнi аномалiï для кожного елемента на окремому планшетi. Потiм ськладається зведена карта аномалiй з видiленням на нiй окремих аномальних зон.
 Оцiнка аномалiй. Перспективнiсть кожноï аномалiï розглядається залежно вiд особливостей геологiчноï будови, розподiлу елементiв-iндикаторiв i змiни кореляцiйних залежностей мiж ними. Всi аномалiï повиннi бути оглянутi на мiсцевостi для вiдбраковування свiдомо не пов'язаних з родовищами корисних копалин i для з'ясування особливостей геологiчноï будови аномальних дiлянок.
 На перспективних аномалiях обов'язкове проведення перевiрочноï глибинноï або поверхневоï (залежно вiд потужностi вiдкладень, що перекривають) литохимичеськой зйомки по пухких вiдкладеннях. Пiсля додаткових геохiмiчних i геофiзичних дослiджень задаються гiрськi або буровi вироблення для розкриття рудних зон у корiнному заляганнi.
 Данi бiогеохiмiчних зйомок дотепер залишаються на рiвнi якiсних результатiв, що не дає вiдповiдi на основне питання — про переваги бiогеохiмiчного методу пошукiв, що визначають доцiльнiсть його застосування замiсть iнших геохiмiчних методiв.
 Використана лiтература
 1. Алексеенко В. А. Геохiмiчнi методи пошукiв родовищ корисних копалин. — М.: Висш. шк., 1989.
 4. Соловов А. П. Геохiмiчнi методи пошукiв родовищ корисних копалин.
 — М.: Надра, 1985.
 5. Левинсон А. Введення в пошукову геохiмiю; пров. з англ. — М.:
 Мир, 1976.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/gidrohimichniy_atmohimicheskiy_i_biogeohimichniy_metodi.dhtml