КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/gruntu_belokalitvenskogo_rayonu_rostovskoi.dhtml

	Ґрунту Белокалитвенського району РостовськоÏ областI Введення
 Мелiоративна географiя — це комплексна географiчна дисциплiна, що вивчає закономiрностi розмiщення й умови розвитку рiзних заходiв, спрямованих на корiнне полiпшення й перетворення природних умов. Метою реферату є визначення мелiоративних заходiв, необхiдних у Белокалитвенськом районi Ростовськоï областi, якi привели б до полiпшення земель i пiдвищенню врожайностi сiльськогосподарських культур. Завдання реферату — оцiнити природно-клiматичнi умови даного району, позначити мелiоративнi проблеми й визначити способи й методи мелiоративних заходiв.
 Природно-клiматичнi умови
 Белокалитвенський район перебуває на Доно-Донецькiй ерозiйнiй рiвнинi. Поверхня ïï пересiчена припливами Дону: Сiверського Дiнця, Калитви. Територiя являє собою широковолнистую степову рiвнину, порiзану ярово-балковими долинами. Пiвденнi й схiднi схили — крутi й мiсцями пiдданi розмиву. Процеси змиву й розмиву розвиненi на правобережних схилах рiчкових долин. Глибокi яри iз крутими, стрiмчастими схилами розвиненi також на правом бережу Сiверського Дiнця, Калитви. У будовi долини Сiверського Дiнця можна видiлити три тераси. Схили ïх мiсцями розчленованi формами сучасного розмиву. (Фiзична географiя Нижнього Дону, 1982) .
 Район перебуває в подпровинции степового клiмату Нижнього Дону, розташованоï в зонi клiмату помiрних широт. Найбiльш низька середньомiсячна температура повiтря в сiчнi — 7 градусiв. Сума негативних температур повiтря — 600 градусiв. Зима в районi слабко нестiйка. Тривалiсть перiоду зi стiйкими морозами бiля трьох мiсяцiв. Кiлькiсть опадiв, що випадають у холодний перiод, коливається вiд 180 до 250 мм. В умовах порiвняно тривалоï зими в районi формується досить стiйкий снiжний покрив. Середня тривалiсть безморозного перiоду 172 дня. Лiто в районi помiрковано печеня. Середньомiсячнi температури повiтря в липнi — 22-23 градуса. (Фiзична географiя Нижнього Дону, 1982) .
 Рослиннiсть району представлена рiзнотравно-дереново-злаковим степом. Основу травостою становлять дерновi злаки: типчак i кiлька видiв ковили. З корневищних злакiв зустрiчаються багаття береговий, мятлик узколистний, степова тимофiïвка. (Долiна Дону: природа й ландшафт, 1982) .
 Белокалитвенський район — район пiвденних i звичайних чорноземiв. На пiвночi району ґрунту в основному представленi пiвденними чорноземами, що пiдстилаються корiнними породами червоно-бурими глинами, жовто-бурими лессовидними глинами й суглинками. (Долiна Дону: природа й ландшафт, 1982) .
 Звичайнi чорноземи на лессовидних породах займають найбiльш пiднесенi дiлянки. Пiвденнi чорноземи по своєму ськладi не однаковi. Схили схiдноï й пiвденноï експозицiï звичайно зайнятi пiвденними чорноземами iз плямами черноземовидних пiщаних ґрунтiв. У рiчкових долинах Дiнця й Калитви переважають алювiальнi, луговi, лучно- болотистi й болотистi ґрунти, у рiзному ступенi солонцюватi й солончаковi, малопотужнi, частково змитi. На плоських схилах рiчкових долин i балок розвиненi сильно змитi щебнистие ґрунти. (Фiзична географiя Нижнього Дону, 1982) .
 Проблеми ґрунтiв Белокалитвенського району Ростовськоï областi
 Проблема ґрунтового гумусу
 Родючiсть ґрунтiв оцiнюється, насамперед, по змiсту в них гумусу.
 Причина втрат гумусу в ґрунтах Белокалитвенського району:
 1) перевага мiнералiзацiï гумусу над його новотвором за рахунок надходження рослинних залишкiв,
 2) глибока оранка iз залученням в орний шар менш гумусних нижнiх
 обрiïв ґрунту,
 3) спалювання стерень i вiдчуження соломи й iнших пожнивних залишкiв.
 4) недостатнє внесення органiчних добрив. 5) незначна питома вага
 багаторiчних трав у структурi посiвних площ. (В. Ф. Рублiв 1994)
 Машинна деградацiя ґрунтiв, тобто комплекс шкiдливих наслiдкiв масованого впливу на ґрунт ходових систем машин i робочих органiв почвообрабативающих знарядь. Звiдси треба переущiльнення ґрунту й винищування ґрунтових мiкроорганiзмiв, порушення структури, знос перемеленоï землi водою й вiтром. (В. Ф. Рублiв 1994)
 Ерозiя й дефляцiя ґрунтiв
 Иссушение земель — це наслiдок частого повторення посух, порушення водного режиму ландшафту, повсюдноï оранки ґрунту (часом до уреза води рiк) , знищення природноï рослинностi, руйнування структури й втрати гумусу, погiршення фiзичних властивостей ґрунту, розвитку ерозiйних процесiв. (В. Ф. Рублiв 1994) Визначення способiв i методiв проведення мелiоративних заходiв.
 Для рiшення проблеми ґрунтового гумусу необхiднi наступнi заходи. Повна утилiзацiя й включення в бiологiчний круговорот всiх органiчних залишкiв. Не можна допуськати марного й шкiдливого спалювання жнив i соломи. Горiння — найшвидший i марний спосiб вивiльнення бiологiчноï енергiï. Згоряє не тiльки стернi, але й гумус поверхневих шарiв, знижується бiологiчна активнiсть ґрунту. Внесення мiнеральних добрив — найважливiший прийом пiдвищення врожайностi, i, отже, ємностi бiологiчного круговороту. У сучасних сiвозмiнах, навiть iз полями багаторiчних трав не можна обiйтися без застосування всякого роду органiчних добрив, вiдходiв тваринницьких ферм, бiотехнологiчних виробництв, торфовидобутку й т. д. Iз сiльськогосподарських рослин найбiльшу ефективнiсть на гумусообразование впливають багаторiчнi трави. Також культурнi рослини є не тiльки споживачами ґрунтовоï родючостi, але й беруть активну участь у пiдтримцi й пiдвищеннi ефективноï родючостi ґрунтiв, якщо вiдрiзняються високою бiологiчною продуктивнiстю. При високих урожаях кiлькiсть гумусу в ґрунтi збiльшується. (В. Ф. Рублiв 1994) .
 Для запобiгання ущiльнення ґрунтiв необхiдно проводити обробку при низькоï вологостi, на рiзну глибину, обмежувати кiлькiсть проходiв почвообрабативающих знарядь. Необхiдний повсюдний перехiд на легку почвообрабативающую технiку й вiдмову вiд плужноï обробки ґрунтiв. Бесплужное розпушування стернi й пожнивнi залишки зменшують щiльнiсть ґрунту, при цьому ґрунту не утворять кiрки, а виходить, збiльшується вологоємнiсть i повiтрообмiн, що сприяє нарощуванню органiчноï речовини в ґрунтi. (В. Ф. Рублiв 1994) .
 Для попередження й боротьби з ерозiєю необхiдно проводити оранку поперек схилiв.
 Найважливiша проблема сучасного землеробства — вiдновлення родючостi змитих ґрунтiв. Це може бути досягнуте шляхом iнтенсивного окультурення ґрунтiв, застосування пiдвищених доз мiнеральних i органiчних добрив на тлi всього комплексу протиерозiйних заходiв. Основнi моменти почвозащитной системи землеробства, що надiйно захищає ґрунт вiд руйнування вiтром, визначаються наступноï:
 5) Замiна при зяблевiй обробцi полiв звичайних плугiв з вiдвалами й
 диськовими лущильниками глубокорихлителями-плоськорезами, культиваторами-
 плоськорезами, якi дозволяють зберегти на поверхнi полiв до 85%
 стерень i iнших рослинних залишкiв.
 6) Посiв зернових культур спецiальними протиерозiйними стерновими
 сiвалками, якi зашпаровують насiння у вологий шар, залишають
 гофровану поверхню, що сприяє пiдвищенню стiйкостi проти
 вiтровоï ерозiï й створенню кращих умов для перезимiвлi
 озимих культур. Крiм того, цi сiвалки одночасно з посiвом зернових
 культур проводять передпосiвну обробку ґрунту, внесення
 мiнеральних добрив i прикочування.
 7) Полосное розмiщення сiльськогосподарських культур i пар.
 8) Замiна диськових лущильникiв i звичайних культиваторiв для догляду за
 парами й передпосiвною обробкою культиваторами-плоськорезами,
 штанговими культиваторами.
 9) Замiна звичайних зубових борiн бороною з голчастими робочими
 органами, здатноï закрити вологу при будь-якiй кiлькостi
 рослинних залишкiв, що залишилися на поверхнi поля, у тому числi й
 рiвномiрно розкиданоï соломи. (В. Ф. Рублiв 1994) .
 Корiнних способiв боротьби з посухою поки нi, але є багато прийомiв, виконання яких сильно послабляє ïï дiя. Зрошення сiльськогосподарських культур, правильнi сiвозмiни, рацiональна система обробки ґрунту й боротьба з бур'янистою рослиннiстю, зниження поверхневого стоку, вiдновлення структурного стану ґрунту, полосное розмiщення культур, контурна оранка, лiсорозведення — головнi засоби боротьби з посухою. (В. Ф. Рублiв, 1994) .
 Мелiоративнi й гiдротехнiчнi заходи мiстять у собi посадку деревних полезахисних смуг для ослаблення дiï суховiïв i затримування снiгу, будiвництво водозатримувальних i водовiдвiдних валiв, загат, бистротоков, перепадiв, пристрiй ставкiв у верхiв'ях балок на високих вододiлах шляхом будiвлi земляних гребель, обвалування дiлянок у заплавах рiк i органiзацiя зрошення городiв. На крутих схилах необхiдно застосовувати терасування, особливо для посадок багаторiчних насаджень, а також вiдведення ïх пiд пасовища й пiд деревнi насадження. Необхiдно найбiльше повно використовувати мiсцевi добрива — гнiй, золу, пташиний кал, а також мiнеральнi туки. (Захаров, 1946) .
 Висновок
 Найбiльш сприятливими в агроґрунтовому вiдношеннi є рiвниннi вододiли й пологi пiвнiчнi й захiднi схили; найменш сприятливi для сiльськогосподарського використання схiднi й пiвденнi схили до долин i балок, з рiзко вираженими процесами ерозiï. Цей район можна вважати районом зернових просапних i, частиною, овочевих культур. Освоєння комплексних проектiв органiзацiï територiï дозволить бiльш рацiонально використовувати бiоклiматичний потенцiал, мiнеральнi й органiчнi добрива й на цiй основi забезпечити послiдовнiсть в iнтенсифiкацiï використання земельних угiдь, вiдтворення ґрунтовоï родючостi й пiдтримка екологiчноï рiвноваги на прилягаючих ландшафтах.
 Список використаноï лiтератури. 1. Рублiв В. Ф. Екологiя ґрунтiв Ростовськоï областi. -, 1994. — Долiна Дону: природа й ландшафт. — Воронеж: Центрально-Чорноземне книжкове видавництво, 1982. — 159с.
 2. Захаров Ґрунту Ростовськоï областi i ïх
 агроклиматичеськая характеристика. — Ростову-на^-Дону.:
 Ростовське обласне видавництво, 1946. — 123с.
 3. Фiзична географiя Нижнього Дону. — Ростову-на^-Дону.:
 Видавництво Ростовського Унiверситету, 1971. — 149с.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/gruntu_belokalitvenskogo_rayonu_rostovskoi.dhtml