КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/jittja_nashih_dalekih_predkiv_z_povisti_minulih_lit.dhtml

	Життя наших далеких предкIв з ПовIстI минулих лIт Без минулого немає майбутнього. Це аксiома. Адже, озираючись на шлях, пройдений предками, бачиш закономiрностi ïхнього розвитку, перемоги й поразки, удала вибiр i прорахунки. Повернути iсторiю назад не можна, але вчитися на помилках можна й потрiбно.
 Трохи приводить у подив мир Софiï Киïвськоï й iншi храми й церкви якi ми можемо лицезреть у нашi днi. Вони пережили не одну лиху Вiйну. А скiльки ж храмiв не удержалися пiд час навали новiтнiх варварiв — будiвельникiв свiтлого майбутнього. Наш народ в основнiй своïй масi завжди був покiрливим, довiрливим, байдужим. Тому й терпiв те крiпосництво, те тоталiтарний режим, те командно- адмiнiстративну систему, то перебудову, що нiчого так i не перешикувала, лише зруйнувала. Отут би й повчитися в знаменитих козакiв-запорожцiв, якi нiколи з неволею не мирилися. Отже, IсторIю власного народу треба знати, щоб черпати в нiй силу й натхнення й не повторювати помилок.
 МенI здається, що є двi категорiï щасливих людей. Однi, маючи щастя, тримають його при собi, iнших — щедро обдаровують iнших, ïм приємно, коли поруч перебуває бiльше щасливого люду. Обсипають посмiшками, дарунками всiх, можливо, i не замислюючись над цим. Така блакитноока дiвчина з розповiдi Квiти для жебрака. Без сумнiву, у неï була радiсть, мир ïй здавався чудовим, кожне особа — приємним. Тому вона й дала квiти жебраковi Гилькови, убачаючи в ньому звичайноï людини, — нехай i вiн порадiє красi. Але це дивним образом вплинуло на навколишнiм. У них начебто очi вiдкрилися, вони, побачивши реакцiю Гилька, зрозумiли, що й самий останнiй жебрак, калiка має пiд лахмiттям серце, а в ньому гарячi людськi почуття. Учинок дiвчини зворушив навколишнiх, зробив ïх бiльше щедрими. Та й сам Гилько був уражений не менше. Вiн вiдчув себе знову людиною серед людей, згадав молодiсть. I зовсiм не враховував купу мiдякiв, якi кидали городяни, — це для нього було зараз не так важливо. Як мало зусиль треба iнодi, щоб зробити iншоï людини щасливим! I як небагато треба нам для щастя!
 ДIти для батькIв — найбiльш дорогi у свiтi. Заради них вони живуть i працюють. Самi недоïдають, недопивають, вiдмовляють собi у всьому, щоб дiтям дiсталося краще й бiльше. I iнодi слiпа батькiвська любов пiдводить. Тому що треба дитинi дати не тiльки матерiальний добробут, але й розум, совiсть i пошана до людей, якi його виростили. Бiдний чоловiк Логин дав своєму синовi все, що мiг, i навiть бiльше. Вивчив за останнi копiйки, одяг та й на вчительську роботу вiдправив. А син, одержавши небагато грамоти, вибившись у бiльше багате й утворене суспiльство, вирiшив, що й вiн вище свiтло, вище свого батька- хлiбороба. Забув, що вся сiм'я на нього працювала. Вiдрiкся пiдло, уважаючи, що коли б вiн був сином заможних батькiв, то став би розумнiше й порядочнее. Думаю, що це не так. Розумнi люди вiдразу бачать порожню й нiкчемну душу такого учителя, що соромиться власних батькiв i забуває свiй обов'язок перед ними. Нiяка зрада не проходить дарма. I, можливо, що власнi дiти цього поганого сина вiддячать його такою же зневагою, коли виявляться у вищому вiд нього положеннi. Важко сказати, як зложаться далi вiдносини Логина iз сином, i, iмовiрно, що вже не буде в них поваги й щиростi. Тому що те, що не закладене в дитинствi, не виховаєшся в дорослому вiцi.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/jittja_nashih_dalekih_predkiv_z_povisti_minulih_lit.dhtml