КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/klasiki_amerikanskoi_literaturi_djek.dhtml

	Класики американськоÏ лIтератури — Джек Лондон (1876 — 1916) Знаменитий американський письменник, один з деяких по-справжньому улюблених, що читають в усьому свiтi. Його книги цiкавi, викликають сильнi яскравi емоцiï, тому що написано емоцiйно.
 Бiографiя. Вiн прожив досить яскраве життя. Народився в сiм'ï утвореноï, але дуже небагатоï. Джек знав принизливу вбогiсть, в 10 рокiв почав заробляти на життя, в 15 рокiв довiдався фабричну працю, що отупляє (це описано в оповiданнi Вiдступник). В 16 рокiв вiн матрос на промисловiй шхунi
 В 1896 роцi на Алясцi знайшли золото, i почалася друга золота лихоманка (перша почалася в 1848 роцi, коли золото знайшли в Калiфорнiï), багато американцiв, що вирiшили швидко розбагатiти кинулися шукати золото, у тому числi молодоï Лондон, був вiн на Алясцi менше року, нiчого не знайшов i виïхав не солоно хлебавши, але вражень вистачило надовго. Пiсля цiєï поïздки вiн вiдчув у собi лiтературний талант i став писати оповiдання про життя золотошукачiв на Алясцi — пiвнiчнi оповiдання, якi принесли йому величезну популярнiсть. Першi з них з'явилися в пресi в 1899 роцi, з тих пор Лондон багато й успiшно пише. У тому числi вiн не соромився писати винятково для грошей добутку невисокого художнього рiвня, як зараз Дар'я Донцова й iн. Зате народу подобалося
 До речi, будучи вже дорослим Джек Лондон довiдався, що його батько — це не теперiшнiй його батько, коли вiн женився на його матерi Джек уже iснував на свiтi. Прiзвище сьогодення його батька не Лондон, а Чейни.
 Кiнець життя письменника був сумним, вiн розчарувався в життi взагалi, у людинi, у самому собi, став песимiстом, регулярно впадав у тривалi депресiï, зловживав алкоголем, заробив важку хворобу бруньок, випробовував приступи найсильнiшого болю, пив сильнi болезаспокiйливi, i один раз випив смертельну дозу болезаспокiйливих, чи те випадково, чи те спецiально — невiдомо, але бiльшiсть дослiдникiв вiдмiнюються до версiï свiдомого самогубства. Життя Лондону була явно не мила
 Найважливiша особливiсть творчостi . Сполучення романтизму й реалiзму. Романтизм: любов до всього незвичайного, яскравому, екзотичному. Лондона цiкавлять в основному незвичайнi, видатнi, особливо сильнi тiлом i духом люди. Часто в його добутках пригодницький сюжет. Вiн може вiдступити вiд правдоподiбностi. Але в цiлому життєвi деталi, характери описанi реалiстично, правдиво. Iнодi його опису натуралистични.
 Бiльшiсть кращих оповiдань Лондона схожi — вони оспiвують мужнiсть сильних духом людей, що переборюють найтяжкi перешкоди, нелюдськi умови, що завзято прагнуть до своєï мети або борються за своє життя. Найвiдомiший i дiйсно сильне оповiдання Лондона — Любов до життя. Поранений, умираючий вiд голоду й утоми людин спочатку бреде, потiм з останнiх сил повзе по тундрi (справа вiдбувається на Алясцi) у надiï знайти людей. Вiн не здавався до кiнця й перемiг, вижив у безнадiйнiй ситуацiï. Той же змiст в iнших ситуацiях — в оповiданнях Мексиканець i Мужнiсть жiнки.
 Цiкаве оповiдання Тисяча дюжин. Герой переборює масу перешкод, проявляє завзятiсть i мужнiсть, щоб доставити на Аляску тисячу дюжин яєць, якi вiн в Америцi купив дешево, а на Алясцi припускає продати дорого. У самому кiнцi, коли вiн уже вважав себе багатою людиною, виявилося, що всi яица протухнули. Вiн повiсився
 Чудове оповiдання Стежкою помилкових сонець, яскравий, дивний, загадковий, фiлософський. Про чудностi людськоï натури
 Серед пiвнiчних оповiдань видiляється iндiйський цикл, оповiдання про життя пiвнiчних iндiанцiв Закон життя. В iндiанцiв є такий закон: старих, якi стали тягарем для племенi, при переходi з однiєï стоянки на iншу просто кидали на голодну смерть. Головний герой такий старий, якого кинули. Узимку йому залишили жменьку хмизу. От вiн сидить бiля маленького костерка й згадує своє життя, йому дуже хочеться, щоб син повернувся за ним, але вiн розумiє, що це неможливо, такий закон життя. Костерок потухає, i до нього пiдходять голоднi вовки, вiн приречений. З погляду Лондона, цей закон життя унiверсальний: перемагають i трiумфують тiльки сильнi, пристосованi, спритнi, а слабкi, старi, хворi приреченi на загибель, на вбогiсть. Так вiдбувається в природi, так вiдбувається й у людському суспiльствi
 Для Лондона зовсiм закономiрно, що бiла, бiльше сильна, розумна, пристосована раса скоряє всi iншi, наприклад, iндiанцiв, витiсняє з ïхньоï територiï, як би поглинає. Джек Лондон спiвчуває iндiанцям, ïхнiй мужностi, ïхньоï близькостi до природи, ïхньому способу життя, ïхнiй боротьбi за виживання, але розумiє, що вони приреченi. Бiлi сильнiше. Про це оповiдання: Син вовка, Лiга старих.
 Чудовi двi повiстi про тварин — Заклик предкiв, Бiле iкло. Про боротьбу за життя, з погляду вовка й собаки. Дуже цiкавi, класика пiдлiтковоï лiтератури
 Роман Морський вовк (1904) — також дуже цiкавий. Головний герой на прiзвище Ван Вейден — лiтературний критик, оказавшийся в невластивiй для себе обстановцi, на промисловiй шхунi Примара серед зовсiм неосвiчених, грубих, жорстоких матросiв. Знiженому iнтелектуаловi дуже не просто вижити там, де панує груба сила, на цiй шхунi герой проходить сувору школу життя
 Самий яскравий образ роману капiтан Примари — Ларсен на прiзвисько Морський Вовк. Ярчайший зразок сильного ницшеанского людини. Вiн незвичайно сильний фiзично, неймовiрно твердий, за будь-яку непокору вiдразу б'є в особу, йому нiчого не варто вбити будь-якого й викинути за борт, на шхунi вiн повний хазяïн. Бiльшiсть матросiв його ненавидять, боятися, хочуть убити (одна зi спроб бунту описана в романi), а вiн тiльки смiється, нехтує всiх, насолоджується своєю силою, владою й повною самiтнiстю
 Але автор любується його абсолютною безстрашнiстю, вона насолоджується штормом, сам веде шхуну назустрiч величезним хвилям. Також автор iз замилуванням описує грубу чоловiчу красу його мускулистого тiла
 Зовсiм зненацька Ларсен подружився з Ван Вейденом. Виявилося, що вiн людина утворен i розумний, читає книги. Протягом першоï частини роману вони сперечаються: iдеалiст i грубий матерiалiст. Ларсен переконаний, що заснована маса людей — це грубi тварини, яким у першу чергу необхiдно задовольнити своï самi примiтивнi егоïстичнi iнстинкти. Егоïзм вкладений у нас природою, виходить, робити добро собi на шкоду — це протиприродно. Життя зовсiм безглузде, це безглузда суєта, ще Ларсен називає ïï свинством. Життя окремоï людини — найдешевша рiч на свiтi, нiкому не потрiбнi люди народжуються у величезнiй кiлькостi безупинно (Ларсен має на увазi насамперед бiднякiв, робiтникiв), ïх занадто багато, на всiх навiть не вистачає роботи i ïжi
 Вiдчувається, що сам Лондон, частково роздiляючи погляди Ларсена, все-таки бiльше на сторонi Ван Вейдена. У результатi в суперечках не перемагає нiхто, а сюжетно перемагає Ван Вейден. Наприкiнцi роману вiн знаходить любов i щастя, а Ларсена кидає команда, вiн залишається в повнiй самiтностi й умирає вiд важкоï хвороби, у борошнах. Все це результат людинолюбства одного й нелюдськостi iншого
 Друга половина роману — це романтичнi пригоди, цiкавi, але наïвнi. На шхунi з'являється молода гарна дiвчина, у неï з Ван Вейденом, звичайно, починаються романтичнi вiдносини, що переростають потiм у любов, вони бiжать iз Примари на шлюпцi, попадають у шторм, проявляються чудеса вправностi, мужностi й рятуються, кiлька тижнiв однi живуть на незаселеному островi, але поцiлувалися вони вперше тiльки на кораблi, що ïх везе додому, така от дивна цнотливiсть
 Другий вiдомий роман Лондона Залiзна п'ята (1908) — фантастичний, дiя вiдбувається в майбутньому, яскравий опис повстання робiтникiв проти капiталiстiв-визискувачiв, втiм, закiнчується воно поразкою. Один час Лондон складався в соцiалiстичнiй партiï, вiрив у соцiалiзм, але потiм розчарувався й внем.
 Кращий роман Лондона, безсумнiвно, Мартiн Иден (1909). Один iз кращих добуткiв свiтовоï лiтератури. Роман у дуже великому ступенi автобiографiчний — про те, як сам Джек Лондон став iз простого хлопця великим письменником зi свiтовим iм'ям


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/klasiki_amerikanskoi_literaturi_djek.dhtml