КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/kolectivizacia_u_diysnosti_i_v_romani_m_sholohova_pidnjata.dhtml

	КолективIзацIя у дIйсностI I в романI М. Шолохова ПIднята цIлина Колективiзацiя — один з найтрагiчнiших i iсторично важливих перiодiв радянськоï епохи, що є логiчним продовженням перiоду вiйськового комунiзму. У тi роки вважалося, що для того щоб випрямити, потрiбно перегнути. I перегинали, вiдбираючи на продразверстках останнiй хлiб у селян. Пiдсумком такоï полiтики з'явився голод на початку двадцятих рокiв. У перiод непу селяни почали збиратися в артiлi — свого роду кооперативи, у яких урожай кожний вирощував сам по собi, а продавали разом i необов'язково державi.
 Влада робить висновок — воля продажу, свобода торгiвлi є розвиток капiталiзму. Противагою вiльноï кооперацiï з'явилася державна полiтика колективiзацiï: об'єднання селян у колгоспи, що не мають самостiйностi в питаннях ведення господарства i розподiлу. Саме про перiод виникнення i розвитку перших колгоспiв пише Михайло Шолохов у романi Пiднята цiлина. Треба вiддати належне авторовi: незважаючи на те, що роман писався iз тридцять другого по п'ятдесяти дев'ятий рiк — роки найжорстокiшоï цензури, описанi в ньому подiï дуже правдоподiбнi i збiгаються з нашою уявою про тi часи. Я згодний, що головна iдея колективiзацiï — усiм разом землю обробляти легше, нiж одному — вiрна.
 Але органiзацiя проведення, агiтацiя були вкрай непродуманi i непрофесiйнi. Та i якого професiоналiзму в питаннях ведення сiльського господарства i методах переконання можна чекати вiд робiтника, що все життя проробив на заводi. Але ж саме таких посилали в колгоспи головами. Давидов, принаймнi, читає книги, умiє думати самостiйно, iти на компромiси. У порiвняннi з iншими вiн просто ангел. Так, наприклад, коли потрiбно було зiбрати зерно до фонду, Давидов похвалив не Нагульнова, що став постукувати кулаком, а коли i це не допомогло, схопився за наган i пiд його дулом змусив Банника здати зерно, — а похвалив вiн Ванюшу Найдьонова, що вмiв знайти пiдхiд до кожного, i в пiдсумку люди самi несли зерно. Причому Нагульнов провини за собою не почував: Якщо б з кожноï контри пiсля одного удару наганом по сорока пудiв хлiба вискакувало, я б все життя тим i займався, що ходив би так ударяв ïх!. Гремячiй Балцi ще пощастило — запального Нагульнова нейтралiзує спокiйний i розважливий Давидов. Але ж у бiльшостi колгоспiв голови були ще крутiше, нiж Нагульнов. Пiсля розгарбування фонду або масового забою худобини в таких колгоспах половина населення могла виявитися на Колимi, напевно так i вiдбувалося, дуже подобалися владi в той час слова: Немає людини — немає проблеми. Як iнакше пояснити мiльйони загублених у Гулагу життiв. Ще раз хочу звернути увагу на непрофесiоналiзм Давидова i йому подiбних голiв з робiтникiв. У розпал посiвноï Давидов ïде орати землю, вважаючи, що тим самим вiн покаже приклад вiдстаючим бригадам i пiднiме ïхнiй моральний дух, у той час коли було б краще перебувати в правлiннi i координувати дiï бригад.
 Тут можна навiть провести порiвняння з армiєю: якщо в армiï стане на одного солдата бiльше, це не виходить, що вона виграє бiй, а якщо цiєю армiєю стане командувати талановитий i грамотний полководець — перемога забезпечена, так ще з мiнiмальними втратами. Виходить, що Давидов — полководець, що опустився до солдата, так до того ж залишив командування на шкiдника i ворога народу Якова Лукича. Якiв Лукич для мене — символiчна фiгура, сiльський iнтелiгент. Згадаємо, що роки написання роману прийшлися на перiод особливо жорстокого цькування iнтелiгенцiï. У той час найбiльш частими гостями НКВС були саме iнтелiгенти, саме на них найчастiше падали обвинувачення в зрадi Батькiвщинi. Робiтникiв i селян зачiпали вiдносно рiдше — правлячий клас нiяк. Тому мiсце негативного героя було споконвiчно, на мою думку, зарезервовано для отакого сiльського iнтелiгента, що виписує сiльськогосподарськi журнали, що виводить новi сорти пшеницi. Якiв Лукич зображується боягузливою незначнiстю, що пiдлещується перед ворогами соцiалiзму: Половцевим i Лятєвським. З контексту виходить, що саме боягузлива iнтелiгенцiя винна у всiх труднощах колективiзацiï, лигаючись iз резидентами бiлого руху. При цьому Якiв Лукич зображується на тлi свiдомого представника робiтничого класу коваля Шалого. Сцена розмови Давидова i Шалого — протест проти бюрократизму i мрiя про теперiшню рiвнiсть: проста людина говорить начальниковi, що думає про його роботу, дає ради, а начальник слухає його, погоджується. У дiйсностi начальство на всi ради вiдповiло б, що ïм краще знати, що i як робити, або запiдозрило б людину в незгодi з лiнiєю партiï, а в тi часи саджали й за менше. Звичайно, в автора, може бути, i в споминi не було тих думок, але повторю — це моя точка зору. Символiчна також i сюжетна лiнiя повстання пiд предводительством Половцева.
 У тi роки придбали популярнiсть справи про змови й пiдготовку повстань. Тому пiд впливом духу часу, а може, i просто для загострення сюжету, Шолохов також звертається до теми змови. Незважаючи на деякi недолiки роману в планi вiрогiдностi опису процесу колективiзацiï — час такий був, не можна було iнакше — роман менi сподобався. Звичайно програмнi добутки я читаю тiльки тому, що це необхiдно, i читаю ïх, розумiючи, що це потрiбно для мого загального розвитку. Роман Пiднята цiлина я читав, тому що менi сподобалися героï роману: Давидов, Нагульнов, Разметнов, дiд Щукарь — усi виписанi надзвичайно яскраво i жваво. Дотепер менi iнодi здається, що вся ця iсторiя вiдбулася насправдi. Одна шкода — у росiйськiй лiтературi головнi героï найчастiше гинуть. Менi хотiлося, щоб Давидов вижив — скiльком людям було б краще жити.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/kolectivizacia_u_diysnosti_i_v_romani_m_sholohova_pidnjata.dhtml