КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/literatura_jak_vid_mistectva.dhtml

	ЛIтература як вид мистецтва Лiтературi як виду мистецтва притаманне багатовимiрне, iсторичне осмислення дiйсностi, сприйняття i зображення ïï як процесу. Предметом ïï пiзнання й вiдтворення є людина в життєвому процесi та все з нею повязане. Тому художню лiтературу називають людинознавством.
 Iван Франко назвав iсторiю науки драмою iдей. Беручи за основу цю думку, iсторiю лiтератури називаємо драмою iдей та образiв. Письменник, дослiджуючи свiт, промовляє образами i картинами, якi так само впливають на розум, як i науковi висновки, але ще бiльше на душу, емоцiйний свiт читача. Митець, озброïвшись словом, малює живi та яскравi образи, творить правдивi картини життя, впливаючи на фантазiю читачiв та ïхню уяву. Вiн ставить героя перед лицем неминучоï необхiдностi дiяти, спонукаючи його керуватися соцiальними мотивами чи iррацiональними поштовхами, стаючи жертвою власних iлюзiй. Мотив втрачених iлюзiй (назва роману Оноре де Бальзака), подолання героями своïх iлюзiй давнiй мотив красного письменства, що знайшов яскраве втiлення i в творах украïнських митцiв слова.
 Реальнiсть у всiй рiзноманiтностi переноситься в художнiй твiр, стає другою реальнiстю, дещо схожою з дiйснiстю, але перетвореною письменником вiдповiдно до його уподобань, iдеологiчних орiєнтацiй, естетичних смакiв. Моделювання реальностi пiдпорядковується логiцi художнього мислення митця, вiдповiдає його задумовi представити свою картину свiту, висловити своï iдеали.
 Художнє новаторство чи феномен творчих уподобань вiдбору матерiалу i його художнє освоєння зумовленi психологiєю митця, його етичними й моральними поглядами, крiзь призму яких вiн iнтерпретує свiт у межах власних знань. Водночас художнiй твiр розвивається за законами жанру, стильовоï течiï в мистецтвi. Ви вже спостерегли у попереднiх класах, що класицисти, наприклад, чiтко подiляли героïв на позитивних i негативних, iдеальних i носiïв зла, тож характери були одновимiрними: персонаж уособлював певну ознаку розум, мужнiсть, шляхетнiсть, чеснiсть, жадобу, пiдступнiсть, жорстокiсть, лицемiрство, хвалькуватiсть. Натомiсть у романтикiв герой надiлявся винятковим характером i дiяв у незвичайних обставинах, переживав пристраснi почуття, якi керували його вчинками, як, наприклад, у повiстi Тарас Бульба Миколи Гоголя. Попри випадковий пiдбiр матерiалу, умовнiсть i субєктивнiсть творчостi , надання переваги тим чи iншим фактам, явищам, довiльнiсть тлумачень, письменник має кiнцеву мету: представити читачевi естетичний образ реальностi, в якому випадкове стає засобом осмислення ймовiрноï природи окремих явищ i людського буття. Така магiчнiсть правдоподiбностi художньоï картини свiту досягається за допомогою окремих деталей, вiдтворених ситуацiй, описiв, дiалогiв, монологiв та художнього узагальнення. Тому читач образ другоï реальностi сприймає як можливий варiант свiтобудови, яку можна сприймати або заперечувати. Така природа художньоï лiтератури як рiзновиду мистецтва. Iз попереднiх класiв ви знаєте, що украïнську лiтературу подiляють на перiоди: ХI ХVIII столiття давня, ХIХ столiття нова, ХХ початок ХХI столiття новiтня лiтература.
 Красне письменство ХIХ столiття подiляється на меншi самостiйнi перiоди: украïнська лiтература перших десятилiть ХIХ столiття; 40 60 роки; 70 90 роки, кiнець ХIХ початок ХХ столiть. Кожен перiод характеризується своïми образами, проблематикою, жанровою, стилiстичною своєрiднiстю, певними естетичними вiдкриттями, художнiми здобутками. Украïнськi митцi орiєнтувалися на передовi фiлософськi та естетичнi iдеï, творили у рiчищi шукань письменникiв Європи. Це засвiдчує функцiонування стильових течiй у захiдноєвропейських та украïнськiй лiтературах: класицизму, сентименталiзму, романтизму, реалiзму, натуралiзму, модернiзму, якi, по сутi, розвивалися у невеликих часових промiжках, а пiд кiнець ХIХ столiття збiгалися.
 Поступово украïнська лiтература завойовувала свiтове визнання. У європейських краïнах значний резонанс мали твори Iвана Котляревського, поетiв-романтикiв, Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Марка Вовчка, Пантелеймона Кулiша, Iвана Франка, Iвана Карпенка-Карого, Михайла Старицького, Ольги Кобилянськоï, Михайла Коцюбинського, Лесi Украïнки та iнших, чиï твори перекладалися словянськими та захiдноєвропейськими мовами, були позитивно оцiненi тодiшнiми критиками. Наприкiнцi ХIХ столiття кращi твори украïнських митцiв стали вiдомими i в Америцi.
 Невiдємною ознакою лiтератури є ïï нацiональна своєрiднiсть та вселюдський вимiр. Це означає, що мистецтво слова кожного народу має нацiональну самобутнiсть, є носiєм ознак, що характеризують нацiю, вiдбивають ментальнiсть народу, його духовнiсть. Загальнi нацiональнi особливостi свiтосприймання зумовленi iсторично, сформованi географiчними особливостями територiï краïни, на якiй живе народ, ïï економiчними, суспiльними умовами, а також культурою, зокрема лiтературним життям. Нацiональна своєрiднiсть лiтератури позначається на тематицi й проблематицi творiв, змалюваннi характерних типiв, що виявляють себе через iндивiдуалiзованi риси героïв. Ця органiчна якiсть художньоï лiтератури певного народу яскраво розкривається через систему змiстових i формально- стильових особливостей, притаманних нацiональним митцям. Проте лiтература кожного народу несе у собi не тiльки нацiональнi особливостi, а й загальнолюдськi, близькi читачам iнших народiв.
 Украïнська лiтература є гуманiстичним мистецьким феноменом, адже завжди несла великий заряд любовi до людини, захищала людську гiднiсть. Невипадково твори украïнських письменникiв знаходили вiдгук у серцях читачiв свiту, якi захоплювалися iскрометним смiхом Iвана Котляревського, глибоким патрiотизмом Тараса Шевченка, романтизмом Миколи Гоголя, iнтелектуалiзмом Лесi Украïнки, гуманiстичним пафосом Ольги Кобилянськоï, неповторною поетикою Михайла Коцюбинського. Читачам багатьох краïн iмпонує пафос утвердження духовноï цiнностi людини, ïï права на свободу, рiвнiсть, вiльний розвиток, захист державноï незалежностi. Розвиток лiтератури вiдбувається в невпинних пошуках, експериментах, тобто постiйно перебуває в процесi.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/literatura_jak_vid_mistectva.dhtml