КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/osobisti_mirkuvannja_tragedia_genia_a_v_chomu_vona.dhtml

	ОсобистI мIркування. ТрагедIя генIя: а в чому вона? Доля творчоÏ спадщини кожного письменника складається по- рiзному. Бiльшу роль у цьому зiграють суспiльно-полiтичнi умови й оточення, у якому народжується й формується талант. Видатний поет XX столiття, талановитий, оригiнальний, i, на жаль, майже зовсiм ще не оцiнений прозаïк i публiцист, цiкавий критик i лiтературознавець, незрiвнянний перекладач iз вiрменськоï, грузинськоï, татарськоï, болгарськоï й iншоï мов, невтомний популяризатор кращих досягнень свiтовоï культури в Украïнi. Творча особистiсть Павла Григоровича Тичини була багатогранноï й складноï
 Художня спадщина поета має бiльшу цiннiсть, залишаючись у золотому фондi нашоï культури. Але не можна обiйти й тих, якi писалися на вимогу часу або пiд тиском обставин
 Так, у часи Громадянськоï вiйни, молодий Тичина не вiдразу розiбрався в глибокiй сутi суспiльно-полiтичних подiй, тим бiльше, що днi стояли суворi, всi сили революцiï вiддавалися нещаднiй боротьбi сврагами.
 Написання вiрша На Аскольдовiй могилi було важкою помилкою поета, спровокованого пропагандою Центральноï Ради. Але до честi Павла Тичини треба сказати: вiн швидко розiбрався, що й до чого. Переживши важкi днi болiсних роздумiв i жалю, перемiшаний з жахом, поет прокляв i цей вiрш, i тих, хто спровокував на його створення. Тичина безповоротно стає спiваком революцiйноï боротьби
 1923 року Павло Тичина приïжджає в Харкiв i за допомогою В. Эллана-Блакитного влаштовується на роботу в редакцiю журналу Червоний шлях. Але й там поет випробував дуже серйозноï критики й жорстоких полiтичних обвинувачень За протягання нацiоналiстичного дурману в лiтературу. Саме тодi була написана бiльша поема Чистила матiр картопля, у якiй iз вражаючою силою розкриває ознаки кризи соцiально- полiтичних процесiв в унiтарнiй державi. Тичина довiв, що в добутку домiнує сувора, гiрка, але щира, вистраждана правда Уже пiсля виходу перших книг Тичини його творчiсть привернула увагу насамперед лiтераторiв. У перiодичнiй пресi з'явилися рецензiï рiзного змiсту й характеру. Одним з перших вiдгукнувся В. Эллан-Блакитний. У статтi Павло Тичина вiн назвав його красою й гордiстю новоï украïнськоï поезiï, самим талановитим iз сучасних поетiв
 Але не обiйшлося й без випадiв проти поета. У закордоннiй пресi з'явилися писання, автори яких висунули обвинувачення Тичинi в тiм, що вiн продався Радянськоï влади, що, до речi, у самi складнi й голоднi днi життя спецiальним декретом забезпечила його продовольствиями й взяла пiд свою охорону, як коштовного дiяча культури. В украïнськiй радянськiй печатцi з'явилися теж деякi статтi типу Дутий кумир В. Полiщука, фейлетон Про украïнську оперу К. Котка, у яких виявилося нерозумiння творчостi Тичини, його перекладiв лiбрето класичних опер украïнською мовою. На цi випади вiдповiв i сам поет, i його побратим по перу й духу В. М. Сосюра:
 Не вам ганьбити iм'я ТичиниИ називати його рабом… Павла Тичину завжди турбувала проблема нацiонального вiдродження украïнського народу. Iз цiєï причини перший образ — iдеал революцiï для поета — Золотий гул: те образ народу, що зiбрався 1917 року на iсторичнiй площi Киïвськоï Софiï, щоб висловити свою вiковiчну волю й мрiю про державну сувереннiсть. Киян поздоровляє сам Андрiй Первозванний, засновник i заступник мiста. Вiд повноти щасливих передчуттiв засмiялися гори, зазеленiли, i рiка мутна здiйснилася сонця й блакитi — торкнула струни. Але в процесi нацiонально-визвольноï революцiï Павло Тичина бачить не тiльки втiшнi явища й тенденцiï: Чорний птах — у нього очi-пазурi
 ЛиховIсним образом Чорного птаха вiн попереджає про важкi днi при вiдстоюваннi волi. Так i вiдбулося: свiдченням братовбивчоï трагедiï тетраптих Скорботна мати. Добуток присвячений матерi поета. Але образ покiйноï матерi Марiï переростає в образ Скорботноï матерi, у якому узагальнена й доля Божоï матерi, i страждання . З поеми проступає динамiчна картина трагедiï рiдноï землi, що потрапила в криваву орбiту Громадянськоï вiйни
 Отже, доля Павла Тичини — це доля його нацiй. Є в нiй трагiчнi сторiнки, болiснi невдачi, але домiнує спрага життя, енергiя: створення, високий iдеал справедливостi, а тим самим генiй безсмертя


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/osobisti_mirkuvannja_tragedia_genia_a_v_chomu_vona.dhtml