КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/problema_narodnogo_shastja_v_poemi_nekrasova_komu_na.dhtml

	Проблема народного щастя в поемI Некрасова Кому на РусI жити добре Я лiру присвятив народу своєму, — писав Некрасов у вiршi Елегiя . Народна тема хвилювала письменника як нiяка iнша, тому вiн присвятив ïй поему-епопею Кому на Русi жити добре. Композицiя поеми будується за законами класичного народного епосу: вона складається з окремих, щодо автономних частин i глав: частина 1 — Пролог, частина 2 — Мiзинок, частина 3 — Селянка i т.д. Зовнi цi частини пов'язанi з темою дороги: сiм мужикiв мандрують по Росiï, намагаючись знайти вiдповiдь на вiчне питання: Кому живеться весело, привiльно на Русi?
 И вже в першiй строфi Прологу ставиться основна проблема поеми — проблема народного щастя. Семеро селян iз Заплатова, Неєлова, Дирявина, Знобишина й iнших сiл (назви яких говорять самi за себе) затiяли суперечка про те, чи можливо щастя для простого селянського люду? Вони висловлюють своï припущення й доходять висновку, що щасливими на Русi можуть бути помiщик, чиновник, пiп, мiнiстр государевий i цар. Але нiхто з мандрiвникiв не представляє як можливого щасливчика нi селянина, нi солдата, нi ремiсника. I не випадково некрасовские мандрiвники не згадують про щастя звiльненого селянина. Згадаємо, як сам Некрасов озивався про реформу 1861 р.: Народ звiльнений, але чи щасливий народ?
 Селяни завзято хочуть знайти щасливця на Русi й шукають правду про незалежне щастя, заздрячи вiльно лiтаючому птенчику: А все-таки ти, пташинка мила, сильнiше мужика. Незважаючи на те що в них повно турбот i лих, вони не нарiкають на свою долю й невибагливi у своïх бажаннях: ïм би тiльки хлiбця, так огiрочкiв, так по жбанчику холодного квасу. Крiм мандрiвникiв, що шукають щастя, поема знайомить нас iз iншими яскравими представниками простого народу. Одним з них є Яким Нагой, для якого щастя полягає в тому, щоб трудитися, зливаючись iз землею-матiнкою-землею, i одержувати гiдний урожай. На прикладi того, як Яким рятує пiд час пожежi дорогi картиночки, а його дружина — iкони, ми бачимо, наскiльки духовнi цiнностi дорожче для простого народу, чим матерiальний добробут, про яке Яким зовсiм забув. Iнший мужик, що знає цiну й щастю, i нещастю, — колишнiй мiрошник Єрмил Гирин.
 У главi Щасливi мандрiвники ходять у святковiй юрбi народу й шукають щасливих, обiцяючи обдарити горiлкою. До них пiдходить самий рiзний люд: i дячок, для якого щастя — у вiрi, в благодуше-стве; i баба, щаслива вiд того, що в неï вродився врожай рiпи; i солдат, що вижив пiсля небезпечних боïв, голоду й поранень. Пiдходять до мандрiвникам i каменотес, i двiрська людина, i вбогi, i злиденнi, якi по-своєму трактують щастя й у бiльшостi випадкiв лукавлять, щоб одержати горiлки. Про щастя ъ поемi говорять не тiльки люди з нижчих станiв, але й тi, хто жив багато, але з якихось причин розорився й пiзнав нестаток i лиха: помiщики, чиновники й iншi
 Але, пож??луй, самий головний голос, що оспiвує щастя народне, це голос Гриши Добросклонова. З пiсень його ясно, що щастя можна домогтися тiльки чесною й праведною працею, боротьбою. Сам Гриша — син дячка й батрачки, вiн разом iз братом на власному досвiдi випробував голод i вбогiсть i вижив завдяки добротi народу. Гриша зумiв зберегти любов, що заповнила його серце й визначила його шлях
 Так, на власному прикладi, Гриша призиває всiх мандрiвникiв i iнший народ жити сумлiнн-no-совiстi, чесно працювати й боротися за своє щастя в що б те не стало


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/problema_narodnogo_shastja_v_poemi_nekrasova_komu_na.dhtml