КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/shljah_shexpira_vid_komedii_pomilok_do_snu_v_litny.dhtml

	Шлях ШекспIра вIд КомедIÏ помилок до Сну в лIтню нIч Сон у лiтню нiч — найбiльш романтична iз всiх комедiй
 Шекспiра. Це чарiвна феєрiя, i ще Бєлiнський вiдзначив,
 що поряд з Бурою Сон у лiтню нiч являє собою
 зовсiм iнший свiт творчостi Шекспiра, нiж його iншi драматичнi
 добутки — мир фантастичний. У цiй комедiï великий
 реалiст вiддався на волю своєï уяви
 Вiн наповнив п'єсу вигаданими, фантастичними iстотами, представив подiï в такому незвичайному видi, що в глядача створюється враження, схоже на те, яке буває пiд час сновидiнь. Так, це сон — сон у лiтню нiч, коли мiсяць м'яким свiтлом опромiнює нiжно шарудливу пiд легким вiтерцем листя дерев i в шереху нiчного лiсу чудиться якесь дивне й таємниче життя. Бєлiнський писав, що в цiй п'єсi образи героïв носяться перед нами, немов тiнi в прозорому сутiнку ночi через рожеву завiсу зорi, на рiзнобарвних хмарах, витканих з ароматiв квiтiв….
 Але навiть фантазiя нiколи не буває в Шекспiра вiдiрваноï вiд земноï реальностi. Як i сновидiння, вона виткана з елементiв життя, i, подiбно тому як у снi є своя логiка, так є вона й у цiй комедiï. Рiзнорiднi мотиви склали основу цього вигадливого сну а лiтню нiч
 У такому саме лiсi й розгортається перед нами вся дiя Сну в лiтню нiч. Це одна iз самих поетичних комедiй Шекспiра. Вона робить дивно чарiвне враження зовсiм неповторним сполученням реальностi й фантастики, серйозноï й смiшного, лiрики й гумору. Все це спаяно в Шекспiра так мiцно й органiчно, що критичний аналiз, що розкладає цю єднiсть на окремi елементи, руйнує поетичну цiлiснiсть добутку
 Зате, з iншого боку, може бути, вiн якоюсь мiрою проллє свiтло на задум Шекспiра й засобу, застосованi ïм для його здiйснення. У комедiï два основних плани дiï — реальний i фантастичний. Але усерединi кожного з них є ще своï градацiï. Вони втiленi в сюжетнi мотиви, що становлять дiя комедiï, а воно складається з п'яти елементiв. Сон у лiтню нiч — казка, повна чарiвноï принадностi, що малює вигаданий мир, у якому труднощi й протирiччя життя переборюються легко, по помаху чарiвництва. Це казка про людське щастя, про свiжi юнi почуття, про принаднiсть лiтнього лiсу, у якому вiдбуваються чудесноï й незвичайноï iсторiï
 Художня смiливiсть Шекспiра виявилася в тiм, як невимушено сполучив вiн найтоншу поезiю iз самою низинною прозою, чарiвну фантастику з фарсом. Саме тому, що вiн уже усвiдомлював силу свого мистецтва, вiн мiг так посмiятися над ремiсниками з ïхнiм примiтивним театром i прагненням до натуралiстичних подробиць. Ми не знаємо точно, як ставилася комедiя Сон у лiтню нiч шекспiрiвською трупою
 Навiть якщо деякi машиннi пристосування й застосовувалися при постановцi, в основному театр того часi мiг розраховувати головним чином все-таки на те, що глядач зумiє багато чого уявити. Весь сюжет комедiï — це смiливий полiт творчоï фантазiï драматурга, i вiд глядача була потрiбна здатнiсть пiддатися грi уяви художника, перейнятися нею, забувши про всi розумовi вимоги натуральностi й правдоподiбностi. Ми можемо сказати, що iронiя пронизує не тiльки сюжет комедiï, але й всю ïï художню структуру. Автор як би говорить нам: усе, що ви бачите, звичайно, фантазiя, жарт, але й у фантазiï, i в жартi є частка правди
 Сон у лiтню нiч — найбiльш романтична iз всiх комедiй
 Шекспiра. Це чарiвна феєрiя, i ще Бєлiнський вiдзначив,
 що поряд з Бурою Сон у лiтню нiч являє собою
 зовсiм iнший свiт творчостi Шекспiра, нiж його iншi драматичнi
 добутки — мир фантастичний. У цiй комедiï великий
 реалiст вiддався на волю своєï уяви Вiн наповнив
 п'єсу вигаданими, фантастичними iстотами, представив подiï
 в такому незвичайному видi, що в глядача створюється враження,
 схоже на те, яке буває пiд час сновидiнь. Але навiть фантазiя
 нiколи не буває в Шекспiра вiдiрваноï вiд земноï
 реальностi. Як i сновидiння, вона виткана з елементiв життя, i,
 подiбно тому як у снi є своя логiка, так є вона й у цiй
 комедiï. Рiзнорiднi мотиви склали основу цього вигадливого сну а
 лiтню нiч. Англiйська природа й типи, узятi з англiйського життя,
 сучасноï Шекспiровi, сусiдять iз рисами культури й побуту
 пiвденних краïн. Дiя вiдбувається Вафинах.
 Правитель Афiн має iм'я Тезея, одного з популярнейших героïв античних переказiв про скорення греками войовничого племенi жiнок — амазонок. На царицi цього племенi, Iполитовi, i жениться Тезей. Юнi героï комедiï Лизандр i Деметрий, Гермия й Олена, схожi на образи iталiйських комедiй Шекспiра Що ж стосується ремiсникiв — Основи, Пигви, Дудки й iнших, то вони були списанi Шекспiром iз сучасноï йому англiйського життя. I лiс, що, судячи з ремарки в текстi, повинен бути неподалiк вiд Афiн, звичайно, зовсiм не грецький лiс
 У комедiï два основних плани дiï — реальний i фантастичний. в Снi в лiтню нiч Шекспiр зобразив комедiю любовi. Якщо любов може пiдняти людину до висот щирого героïзму, як ми це бачимо в Ромео й Джульетте, то бувають i такi життєвi ситуацiï, коли захопленiсть своєю пристрастю робить людини смiшним. Любов iнодi змушує людини робити дивнi, вигадливi вчинки. Про цьому дуже ясно говорить у комедiï мудрий Тезей. Коли людина керується тiльки почуттям, вiн нерiдко помиляється. Почуття оманнi, i людина, пiддавшись уявi, може помилитися у своïх прихильностях. Так, Деметрию здається спочатку, що вiн любить Гермию, а потiм його почуття переноситься на Олену, i вiн переконується в тiм, що перший потяг було помилковим
 Ми знаємо, що в комедiï метаморфоза почуттiв юнакiв i дiвчин, що бiгли в афiнський лiс, викликана чарами того чарiвного квiткового соку, що Добрий Малий Робiн вичавив ïм в очi. Але якщо тут випадок представлений у фантастичному образi веселого лiсового духу, те це лише символ того, що може вiдбутися з людиною й у реальному життi, коли збiг обставин змусить його мiняти своï симпатiï й прихильностi самим несподiваним образом. Ця мiнливiсть почуттiв i ослiплення, викликуване ними, досягають своєï кульмiнацiï тодi, коли Титания пiд впливом чарiв закохується в Основу, як якби вiн був дивним красенем. Комiчне, отже, проявляється в Снi в лiтню нiч як вигадлива гра людських почуттiв, що змушують героïв робити дивнi вчинки й мiняти своï симпатiï самим непоясненим образом
 Весь цей масив комедiï проникнуть найтоншою iронiєю, з який Шекспiр дивиться на дивнi примхи людського серця. I якщо вiн посмiюється над цими героями, що проявляють мiнливiсть почуттiв, то в смiху його немає й тiнi осуду або сарказму. Це казка про людське щастя, про свiжi юнi почуття, про принаднiсть лiтнього лiсу, у якому вiдбуваються чудеснi й незвичайнi iсторiï. Художня смiливiсть Шекспiра виявилася в тiм, як невимушено сполучив вiн найтоншу поезiю iз самою низинною прозою, чарiвну фантастику сфарсом.
 Саме тому, що вiн уже усвiдомлював силу свого мистецтва, вiн мiг так посмiятися над ремiсниками з ïхнiм примiтивним театром i прагненням до натуралiстичних подробиць. У веселiй i легкiй комедiï стикаються мир людей i чарiвний мир фей. Обидва мири не однорiднi нi в соцiальному вiдношеннi — Шекспiр виводить на сцену герцога й ремiсникiв, нi в хронологiчному — давньогрецькi персонажi Тезей i Iполита дивляться подання акторiв-аматорiв шекспiрiвськоï епохи, нi, нарештi, у генетичному — за кожним колом персонажiв ховається своя традицiя яка по-своєму трансформується
 Оберон i Титания беруть участь як рiвноправнi персонажi в основнiй дiï й грають не тiльки допомiжну роль, захищаючи Тезеєвi й допомагаючи закоханим. У комедiï розiгрується i ïх власна любовна iнтрига, у яку залученi люди: приводом для сварки стає приймак Титании — хлопчик, син померлоï жiнки, а наслiдком сварки — пристрасть Титании до Мотка. Перетворивши фей у персонажiв, Шекспiр надiляє ïхнiми характерами: видозмiнюючи загальнi традицiйнi риси, вiн змiшує ïх з конкретними, iндивiдуальними. У лицарськiй лiтературi, а слiдом за нею й у ренесансноï могутнiсть фей проявлялося головним чином у ïхнiх вiдносинах з людьми. Разом з тим цi могутнi парфуми мають чисто людськi риси й властивостi. Вони люблять, ревнують, сваряться, обвинувачуючи один одного в невiрностi. Титания горда, перекiрлива й у той же час нiжна й чутлива. Наполегливий, хитрий i глузливий Оберон приборкує неï, поставивши в смiшне положення. Феï так само мiнливi, як i люди, мiняється навiть тон ïхнього мовлення Образи в трагедiях Шекспiра Гамлет i Король Лiр.
 Сутнiсть трагiзму в Шекспiра завжди полягає в зiткненнi двох почав — гуманiстичних почуттiв, тобто чистоï й шляхетноï людяностi, i вульгарностi або пiдлостi, заснованих на користi й егоïзмi. По думцi Шекспiра, доля кожноï людини є результат взаємодiï його характеру й навколишнiх обставин. Шекспiр iз залiзною логiкою показує, як кращi люди, найблагороднiший, розумнi й обдарованi, гинуть пiд натиском темних сил (Гамлет, Лiр), з якою легкiстю зло часом опановує душею людини й до яких жахливих наслiдкiв це приводиться


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/shljah_shexpira_vid_komedii_pomilok_do_snu_v_litny.dhtml