КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/tvir_na_temu_ale_v_comu_sviti_vipadkiv_nemae.dhtml

	ТвIр на тему Але в цьому свIтI випадкIв немає, I не менI шкодувати про долю КIлька слIв епIграфа бувають, як правило, покликанi натякнути читачевi на щось особливо важливе для автора. Це може бути й iсторичне значення зображуваного, i специфiка художнього втiлення, i глобальна фiлософська проблема, розв'язувана в добутку. Епiграф роману Майстер i Маргарита , по сутi справи, є коротким формулюванням основноï iдеï подальшого оповiдання, укладеноï в констатацiï безсилля людини перед вищим законом долi й неминучiстю справедливого всiм живучоï щодо ïхнiх думок, емоцiй i вчинкiв. Сам роман з усiма його сюжетними лiнiями i ïхнiми вигадливими поворотами, безлiччю зовсiм рiзних героïв, контрастними пейзажами й мiркуваннями про дрiб'язки повсякденностi перетворюється в розгорнуте, детальне дослiдження й пiдтвердження первiсноï гiпотези. При цьому образи, що виникають у сюжетно-фiлософськiй картинi роману, уписуються в неï настiльки органiчно, що не виникає сумнiвiв у ïхнiй вiрогiдностi.
 У всIх аспектах Iснування, представлених у романi, iдея фаталiзму й загальноï пiдсудностi, заявлена в епiграфi, постiйно доводиться фактично, мiняючи свiй художнiй i сюжетний вигляд залежно вiд задiяних образiв. Так, Бездомний, що вiдмовився прийняти логiку залежностi подiй людського життя вiд фактора долi, викладену Воландом в будинок на самому початку роману, незабаром сам став ïï жертвою.
 Iнший доказ пIдпорядкованостI поворотам долi виникає iз численних пророкувань майбутнього людей як наслiдку ïхнього минулого й сьогодення й iгнорування ïхньою бiльшiстю. Яскравим прикладом отут служить пророкування смертi Берлiоза в деталях, психiатрична лiкарня для Бездомного або розмова про iстину i добрих людей мiж Iєшуа й Понтiєм Пiлатом. У той же час самого рiзного роду обдурювання люди вкрай охоче купувалися. Сеанс чорноï магiï з повним ïï викриттям у вар'єте, дурiння Коровьєва й Бегемота в Грибоєдовi, вiдправлення в Ялту Стьопи Лиходєєва й багато чого, багато чого iншого, улаштоване свитою Воланда для звеселяння ïхнього пана, викликало серед людей бiльше iнтересу й подиву, чим прояв всесвiтнiх закономiрностей.
 У вIдношеннI високих почуттIв теж iснує система об'єктивноï оцiнки. Система ця, при всiй своïй справедливостi, не щадить, однак, людських дрiб'язкових слабостей. Без драм, без драм! — говорить роздратований Азазелло Маргаритi в Олександрiвськом саду, найменше замислюючись про ïï переживання. Щире мистецтво також було оцiнено по достоïнству. Отут виявляється, що люди не в змозi навiть придумати гiдну нагороду, що вона неминуча, як i покарання, i має тi ж джерела. Виконавець в особi Азазелло в результатi змушений пропонувати цю нагороду так, щоб не було взагалi нiякоï можливостi вiдмовитися. НосIєм I втIленням iдеï безпристрасного суддi в романi виступає Воланд. Вiн має право карати й нагороджувати, визначати домiрнiсть причини й наслiдку, з огляду на iндивiдуальнiсть героïв або ïï вiдсутнiсть. Такi, як Маргарита, цi випробування витримують; такi, як Римський, Варенуха, Ганнушка, Тимофiй Квасцов i багато iншi.
 Манера поводження Воланда вiдбувається аж нiяк не вiд доброти щиросердечноï. Вiн сам пiд власний закону, вершителем якого є, тiльки в значно меншому ступенi, чим всi iншi персонажi. Усе буде правильно, на цьому побудований свiт, — говорить вiн, натякаючи на те, що й доля Сатани повинна в пiдсумку вписуватися в цю побудову.
 Виконання бажання Маргарити про прощення ФрIди — несподiване виключення, випадковiсть не передбачена i малозначна — свiдчить про те, що навiть диявол не здатний передбачати все. Перевага Воланда в його визнаннi верховенства закону життя над всiма й вiдповiднiй оцiнцi своïх можливостей, звiдси й деяка афористичнiсть мовлення й стверджувальнi iнтонацiï. Його реплiки звучать як аксiоми: — нiколи й нiчого не просiть! Нiколи й нiчого, i особливо в тих, хто сильнiше вас, самi запропонують i самi все дадуть, …навiщо ж гнатися слiдам того, що вже кiнчено?
 У пIдсумку стає очевидно, що фiлософська сутнiсть епiграфа, розглянута з багатьох рiзних позицiй у дiï роману, одержала фактичне пiдтвердження в епiлозi. Факти, що з'явилися результатом виконання вироку (спокiй Майстра й Маргарити, звiльнення Пiлата, переоцiнка цiнностей Бездомним, переполох серед московських обивателiв), найкраще доводять вiрнiсть думки, укладеноï в рядках епiграфа.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/tvir_na_temu_ale_v_comu_sviti_vipadkiv_nemae.dhtml