КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/tvir_po_povisti_m_o_bulgakova_sobache_serce.dhtml

	ТвIр по повIстI М. О. Булгакова Собаче серце ТворчIсть Булгакова — верхове явище художньоï культури XX столiття. Трагiчна доля Майстра, позбавлений можливостi бути надрукованим, почутим. З 1927 по 1940 рiк Булгаков не побачив нi одного свого рядка в пресi.
 Михайло Опанасович Булгаков прийшов у лiтературу вже в роки Радянськоï влади. Вiн випробував всi складностi й протирiччя радянськоï дiйсностi тридцятих рокiв. Дитинство i юнiсть його пов'язанi з Києвом, наступнi роки життя — з Москвою. Саме в московський перiод життя Булгакова була написана повiсть Собаче серце. У нiй iз блискучою майстернiстю й талантом розкрита тема дисгармонiï, доведеноï до абсурду завдяки втручанню людини у вiчнi закони природи.
 У цьому добутку письменник пiднiмається на вершину сатиричноï фантастики. Якщо сатира констатує, то сатирична фантастика попереджає суспiльство про прийдешнi небезпеки й катаклiзми. Булгаков втiлює свою переконанiсть у перевазi нормальноï еволюцiï перед насильницьким методом вторгнення в життя, воно говорить про страшну руйнiвну силу самовдоволеного агресивного нововведення. Цi теми вiчнi, i вони не втратили свого значення й тепер.
 ПовIсть Собаче серце вiдрiзняється гранично ясною авторською iдеєю: революцiя, що сталася у Росiï, з'явилася не результатом природного духовного розвитку суспiльства, а безвiдповiдальним i передчасним експериментом. Тому краïну необхiдно повернути в ïï колишнiй стан, не допустивши необоротних наслiдкiв такого експерименту.
 Отже, подивимося на головних героïв Собачого серця. Професор Преображенський — демократ по походженню й переконанням, типовий московський iнтелiгент. Вiн свято служить науцi, допомагає людинi, нiколи не нашкодить йому. Гордий i величний, професор Преображенський так i сипле стародавнiми афоризмами. Будучи свiтилом московськоï генетики, генiальний хiрург займається прибутковими операцiями по омолодженню старiючих дам. Але професор задумує полiпшити саму природу, вiн вирiшує позмагатися iз самим життям, створити нову людину, пересадив собацi частину людського мозку. Так на свiт з'являється Шарiк, що втiлює в собi нову радянську людину. Якi ж його перспективи розвитку? Нiчого вражаючого: серце бродячого собаки й мозок людини iз трьома судимостями i яскраво вираженою пристрастю до алкоголю. От те, iз чого повинна розвитися нова людина, нове суспiльство.
 ШарIк будь-що-будь хоче вибитися в люди, стати не гiрше iнших. Але вiн не може зрозумiти, що для цього треба проробити шлях довгого духовного розвитку, потрiбна праця по розвитку iнтелекту, кругозору, оволодiння знаннями. Полiграф Полiграфович Шарiк (так тепер називають iстоту) надягає лакованi черевики й отрутного кольору краватка, але в iншому його костюм брудний, неохайний, несмачний.
 Людина iз собачою вдачею, основою якого був люмпен, почуває себе хазяïном життя, вiн нахабний, чванливий, агресивний. Конфлiкт мiж професором Преображенським i людиноподiбним люмпеном абсолютно неминучий. Життя професора й мешканцiв його квартири стає сущим пеклом. От одна з ïхнiх побутових сцен:

 — …Недокурки на пiдлогу не кидати, у сотий раз прошу. Щоб я бiльше не чув жодного лайливого слова у квартирi! Не плювати! Геть плювальниця, — обурюється професор.- Щось ви мене, папаша, боляче утiсняєте, — раптом плаксиво виговорила людина.Всупереч невдоволенню хазяïна будинку, Шарiк живе по-своєму: удень спить на кухнi, ледарює, творить усiлякi неподобства, упевнений, що у цей час кожний має своє право. I в цьому вiн не самотнiй. Полiграф Полiграфович знаходить союзника в особi Швондера — мiсцевого голови домкому. Той несе таку ж вiдповiдальнiсть, як i професор, за людиноподiбного монстра. Швондер пiдтримав соцiальний статус Шарiкова, озброïв його iдейною фразою, вiн його iдеолог, його духовний пастир. Швондер постачає Шарiкова науковою лiтературою, дає тому на вивчення переписку Енгельса з Каутським. Звiроподiбна iстота не схвалює жодного автора: А те пишуть, пишуть… Конгрес, нiмцi якiсь… Висновок вiн робить один: Треба все подiлити. От I виробилася психологIя ШарIкова, вiн iнстинктивно почув головне кредо нових хазяïв життя: грабуй, кради, розтаскуй все створене. Головний принцип соцiалiстичного суспiльства — загальна зрiвнялiвка, називана рiвнiстю. Всi ми знаємо, до чого це привело.
 Зоряною годиною для Полiграфа Полiграфовича з'явилася його служба. Зникнувши з будинку, вiн з'являється перед здивованим професором таким молодцем, повним достоïнства й поваги до себе, у шкiрянiй куртцi iз чужого плеча, у шкiряних же потертих штанах i високих англiйських чобiтках. Неймовiрний захiд котiв зараз же розплився по всiй переднiй. Ошелешеному професоровi вiн пред'являє папiр, у якiй говориться, що товариш Шарiк складається завiдувачем вiддiлом чищення мiста вiд бродячих тварин. Улаштував його туди Швондер. Отже, булгаковський Шарiк зробив запаморочливий стрибок: iз бродячоï собаки вiн перетворився в санiтара по очищенню мiста вiд бродячих собак i кiшок. Що ж, переслiдування своïх — характерна риса всiх шарiкiв. Вони знищують своïх, немов замiтаючи слiди власного,походження…
 ОстаннIй акорд шарIковськоÏ дIяльностI — донос на професора Преображенського. Потрiбно вiдзначити, що саме в тридцятi роки донос стає однiєï з основ соцiалiстичного суспiльства, що вiрнiше було б назвати тоталiтарним. Тiльки такий режим може мати у своïй основi донос, Шарiкову далекi сором, совiсть, мораль. У нього вiдсутнi людськi якостi, є лише пiдлiсть, ненависть, злiсть. Однак професор Преображенський все-таки не залишає думки зробити iз Шарiкова людину. Вiн сподiвається на еволюцiю, поступовий розвиток. Але розвитку немає й не буде, якщо сама людина до нього не прагне.
 БлагI намIри Преображенського обертаються трагедIєю. Вiн доходить висновку, що насильницьке втручання в природу людини й суспiльства приводить до катастрофiчних результатiв. У повiстi професор виправляє свою помилку, перетворюючи Шарiкова назад у пса. Але в життi подiбнi експерименти необоротнi. Булгаков зумiв попередити про це на самому початку тих руйнiвних перетворень, якi почалися в нашiй краïнi в 1917 роцi.
 Пiсля революцiï були створенi всi умови для появи величезноï кiлькостi шарiкiв iз собачими серцями. Тоталiтарна система цьому дуже сприяє. Через те, що цi монстри проникнули в усi областi життя, Росiя й переживає зараз лихолiття.
 ЗовнI шарIкови нIчим не вiдрiзняються вiд людей, але вони завжди серед нас. Ïхня нелюдська сутнiсть увесь час проявляється. Суддя засуджує невинного, щоб виконати план по розкриттю злочинiв; лiкар вiдвертається вiд хворого; мати кидає своє дитя; чиновники, у яких хабарi стали вже в порядку речей, готовi зрадити своïх же. Вага найвище й святе перетворюється у свою протилежнiсть, тому що в них прокинувся не люд i втоптує ïх у бруд. Приходячи до влади, не люд намагається розлюднити всiх навколо, тому що не людьми легше керувати. У них всi людськi почуття замiненi iнстинктом самозбереження.
 Собаче серце в сполучнику з людським розумом — головна погроза нашого часу. Саме тому повiсть, написана на початку столiття, залишається актуальноï й у нашi днi, служить попередженням прийдешнiм поколiнням. Сьогоднiшнiй день так близький до вчорашнього…
 На перший погляд здається, що все змiнилося, що краïна стала iншою. Але свiдомiсть i стереотипи залишилися тими ж. Пройде не одне поколiння, перш нiж шарiкови зникнуть iз нашого життя, люди стануть iншими, не стане порокiв, описаних Булгаковим у його безсмертному добутку. Як хочеться вiрити, що цей час настане!..


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/tvir_po_povisti_m_o_bulgakova_sobache_serce.dhtml