КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/VSESVIT/u_jakomu_vipadku_tainstvo_vvajaetsja_dokonanim.dhtml

	У якому випадку таÏнство вважається доконаним I дIючим? Дiйснiсть таïнства, його справжня благодатность, властива йому по природi — розрiзняється вiд дiєвостi (сили й ступенi впливу на приймаюче таïнство) . Для того, щоб таïнство було визнано дiйсним, необхiдне:
 законно рукоположенний пресвiтер (єпископ) ;
 вiдповiднiсть зовнiшнiх дiй богопреданному чиновi .
 Але не дає права не визнавати таïнство в якостi дiйсного
 не досить благочестивий пресвiтер (єпископ) , тому що благодатна сила таïнства залежить тiльки вiд заслуг i волi Христа й вiдбувається Його дiєю (1Кор. 3:7) ;
 недолiк вiри осiб, що приймають таïнство
 Перерахованi критерiï мають значення тiльки для ступеня сприйняття Божественних сил, що виливають на всiх рiвною мiрою по Ньнього безмежноï доброти
 Таïнство Миропомазания в Православнiй Церквi становить iз Водохрещенням один богослужбовий чин, але є самостiйним таïнством i в деяких випадках може вiдбуватися незалежно вiд Водохрещення. Якщо у Водохрещеннi людин народжується духовно (Ин. 3:6) i позбувається вiд наслiдкiв первородного грiха, то через Миропомазание на вiдроджену людину зводить Святий Дух, Своєю присутнiстю оживляючий дух людини й дающий сил до змiцнення вдобродетели. Як i будь-яке таïнство, Миропомазание зобов'язане своïм iснуванням Христу Рятiвниковi. На святi поставляння кущей Христос вiдкрито пророкує пришестя Святого Духа, Який мали прийняти вiруючi в Нього (Ин. 7:39) . Хто жадає, iди до Мене й пий; хто вiрує в Мене, у того,… зi чрева потечуть рiки води живий , — говорить Вiн (Ин. 7: 37-38) . Можна припустити, що пiд рiками води живий Христос розумiв безперервне витiкання благодатноï любовi, як вищого дарунка Духа Святого, на вiруючого й через нього на все буття. Як же ми уявляємо собi цю духовну енергiю? — Пише свт. Лука ( Войно-Ясенецкий) . — Для нас вона є усемогутня любов Божественна. Любов не може полягати в собi самоï, тому що основна властивiсть ïï — потреба виливати на кого- небудь, i ця потреба привела до створення Богом миру . Бог є любов, i вилив Духа Його є вилив любовi на все живуче .
 Пророцтво Добродiï свершилось пiсля того, як Вiн був прославлений , i дiйсно апостоли, прийнявши Духа в Сионской свiтлицi, виливали Його на всiх прихожим до Христу. Так, прийдя до самарянским християн, апп. Петро й Iоанн знайшли, що Дух Святий не сходив ще на жодного з них, а тiльки були хрещенi в iм'я Добродiï Iсуса Христа; тодi поклали руки на них, i вони прийняли Духа Святого (Деян. 8: 16-17) . З аналогiчним прикладом ми зустрiчаємося й в оповiданнi про хрещення ефесских учнiв Предтечи: коли Павло (пiсля хрещення) поклав на них руки, нисшел на них Дух Святий, i вони стали говорити iншими мовами й пророчествовать (Деян. 19:9) . У першi десятилiття проповiдi апостолiв низведение Духа Святого вiдбувалося через безпосереднє покладання апостольських рук. Але з ростом числа християн апостолами вводиться древнiй чин преподання благодатi через освячене ними миро. Помазання св. єлеєм вiдомо ще в Церквi старозавiтноï (Пс. 88:21; 1Цар. 10:1; 1Цар. 15:3; 1Цар. 12:13) , внаслiдок чого царi називалися христами, помазаниками. У новозавiтнiй Церквi христами, священиками й царями в Царствi Iсуса Христа є всi християни (Гал. 2:20) .
 Хоча в кн. Дiянь не говориться прямо про вживання св. миру, але у Св. Писаннi про це є непрямi свiдчення (1Ин. 2:20; 2Кор. 1; 21,22) . I безсумнiвно, що ця саме апостольська постанова, тому що у всiх церковних писаннях воно приймається беззастережно й неприпустимо, щоб ревно збережений Переказ було ким-небудь самовiльно перемiнено
 Видима сторона Таïнства мiстить у собi:
 молитву про дарування Святого Духа;
 хрестоподiбне помазання чола, нiздрiв, губ, вух, груди, рук i нiг св. миром;
 проголошення тайносовершительной формули : печатка дарунка Духа Святого (2Кор. 1: 21-22) .
 Метою здiйснення таïнства є одержання даром, за хресну смерть Рятiвника (Ин. 16:7) , iншого Утiшника, так пребудет з вами вовек, Духа iстини (Ин. 14: 16-17) . Християнин стає храмом, у якому перебуває Божественний Дух, ведучий його в Царство Бога Батька, що повiдомляє Своï дарунки (Ис. 11: 2-3) i при ïхньому активному засвоєннi обоживающий людську природу й приносящий багато плодiв (Гал. 5: 22-23) у взаємному спiвробiтництвi Бога й людини. Духовне життя стає поступовим усвiдомленням водохресноï благодатi — усвiдомленням, що перетворює всього людини , здатним у критичнi моменти життя знову перетворити ситуацiю смертi , коли зроблений грiх народжує смерть (Иак. 1:15) у ситуацiю воскресiння.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/VSESVIT/u_jakomu_vipadku_tainstvo_vvajaetsja_dokonanim.dhtml