КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/araboizrailski_viyni.dhtml

	Арабо-IзраÏльськI вIйни Останнiм часом у засобах масовоï iнформацiï нерiдко зустрiчаються твердження, що танки як система озброєння зжили себе. Як правило, автори подiбних тез не утруждают себе доказами, у найкращому разi дається загальне посилання на конфлiкт у Перськiй затоцi. Тривожить, що iнодi необґрунтованi висловлення про мiсце й роль танкiв допускають високi вiйськовi керiвники Росiйськоï армiï, що мають чималi повноваження по формуванню нових вiйськових стрyктур.
 Вiдомо, що вiрнiсть тих або iнших теоретичних положень перевiряється на практицi. За останнi десятилiття вiдбулася безлiч локальних воєн i вiйськових конфлiктiв, у яких танки застосовувалися в бiльшому або меншому ступенi. Накопичено досвiд ïхнього бойового використання в рiзних умовах. З погляду його вивчення iнтерес викликають арабо-iзраïльськi вiйни, iрано-iракська вiйна й бойовi дiï в зонi Перськоï затоки.
 Друга арабо-iзраïльська вiйна почалася 29 жовтня 1956 року, коли Англiя, Францiя й Iзраïль почали бойовi дiï проти Єгипту. Iзраïльськi вiйська почали настання на Суецькому й Исмаильском напрямках, а англо-французький флот установив вiйськово- морську блокаду Єгипту. Для дiй англiйських, французьких, iзраïльських вiйськ було характерно використання в перших ешелонах бронетанкових пiдроздiлiв i частин. У цiлому застосування танкiв (усього ïх налiчувалося близько 600 одиниць) було досить ефективним.
 Але вiйна виявила й деякi новi явища в ходi бойових дiй. Поява далекобiйних керованих протитанкових ракет i насичення вiйськ протитанковими засобами ближнього бою продемонстрували новi можливостi органiзацiï протитанковоï оборони. Це породило iлюзiю легкостi боротьби з танками. Одержала поширення iдея про недоцiльнiсть створення для танка потужного броньового захисту, оскiльки завжди можна зробити кумулятивний заряд, що пробиває будь-яку броню. Тому пiдвищення захищеностi танкiв, як i iнших бойових броньованих машин, нiбито варто шукати на шляху збiльшення ïхньоï рухливостi, у тому числi за рахунок зниження бойовоï маси. Така точка зору вплинула навiть на краïни, що мають величезний досвiд танкобудування. Типовим прикладом є ФРН, де основний бойовий танк “Леопард-1″ при масi 40 тонн мав дуже високi показники рухливостi й вiдносно легеня бронювання.
 У червнi 1967 року почалася третя арабо-iзраïльська вiйна. До ïï початку в складi iзраïльських збройних сил налiчувалося близько 1100 танкiв. На озброєннi складалися частково модернiзованi американськi танки “Шерман” М4, М48, англiйськi “Центурiон” Мк5 i Мк7, а також французькi легенi танки АМХ-13.
 Єгипетськi збройнi сили включали близько 1200 танкiв. Бiльша ïхня частина перебувала на Синайському пiвостровi. До складу збройних сил Сирiï i Йорданiï входило приблизно 750 танкiв. Перевага в силах було на користь трьох арабських держав по особовому складi майже вдвiчi, по артилерiï — в 2,5 рази, по танках — в 1,7, по лiтаках — в 1,4 рази. У технiчному вiдношеннi вiйська Єгипту й Сирiï не уступали iзраïльським, а по танках перевершували ïх, оскiльки були збройнi головним чином машинами радянського виробництва Т-54, Т-55, Але по пiдготовцi й боєздатностi вони були слабкiше.
 Воєннi дiï почалися 5 червня 1967 року. Уже в перший день вiйни iзраïльськi ВВС знищили близько 270 лiтакiв арабських краïн i завоювали панування в повiтрi, що наклало свiй вiдбиток на дiï наземних вiйськ.
 Останнi носили високоманевренний характер. Танковi частини, залежно вiд складноï обстановки, застосовувалися й для прориву оборони, i для розвитку успiху. Так, на Єгипетському фронтi Центральна група iзраïльських вiйськ у перший день вiйни зустрiла завзятий опiр 2-й єгипетськоï мотопiхотноï дивiзiï й не змогла прорвати ïï оборону з ходу. У бiй були уведенi двi бронетанковi бригади, якi вночi обiйшли дивiзiю iз флангiв. Одночасно в ïï тил був висаджений вертолiтний десант. До ранку 6 червня iзраïльськi вiйська просунулися на цiй дiлянцi на глибину до 25 кiлометрiв.
 Характерним прикладом використання танкових частин для розвитку успiху є настання Пiвнiчноï групи iзраïльських вiйськ на приморському напрямку. Головний удар наносився частинами лiвого флангу в тридцатикилометровий промiжок мiж 7-й i 2-й мотопiхотними єгипетськими дивiзiями, допомiжний — у стик мiж 20-й пiхотноï й 7-й мотопiхотноï дивiзiями. До вечора групi вдалося в районi Хан-Юнис прорватися на узбережжя Середземного моря й вiдрiзати 20-ю пiхотну дивiзiю, а 7-ю дивiзiю з обох флангiв обiйти. При цьому двi бронетанковi бригади розвили настання уздовж узбережжя й до результату 6 червня оточили єгипетську пiхотну бригаду.
 Пiдсумки вiйни свiдчать про серйозну поразку арабських краïн. Вони втратили 68,5 тис. кв. км територiï, 40 тис. чоловiк убитими, 900 танкiв i 360 бойових лiтакiв. Втрати iзраïльськоï сторони склали бiля тисячi чоловiк убитими, 200 танкiв i 100 бойових лiтакiв. Про невисоку бойову виучку й моральну стiйкiсть арабських вiйськ говорить той факт, що з 700 єгипетських танкiв, захоплених iзраïльтянами на Синайському пiвостровi, близько 300 виявилося в повнiй справностi або з незначними ушкодженнями.
 Танкам (ïх налiчувалося не менш 3000 одиниць) i бронетанковим вiйськам придiлялася важлива роль у веденнi наземних бойових дiй. В iзраïльськiй армiï командири частин i з'єднань прагнули до комплексного використання своïх танкових i пiхотних пiдроздiлiв, забезпечуючи ïм надiйну артилерiйську й авiацiйну пiдтримку.
 Одним з урокiв вiйни з'явилася тенденцiя значного пiдвищення можливостей авiацiï по боротьбi з малорозмiрними (крапковими) наземними цiлями, у тому числi з бойовими броньованими машинами. У ходi вiйни не одержала пiдтримки й розвитку iдея переходу бронетанкових вiйськ на бiльше легкi й мобiльнi машини. Досвiд показав зворотне: висока рухливiсть танкiв на поле бою не повинна протиставлятися ïхньому броньовому захисту. У складi iзраïльських вiйськ були легенi танки АМХ-13 французького виробництва з максимальною швидкiстю б5 км/год i англiйськi, значно менш швидкiснi, але сильнiше броньованi танки “Центурiон” (максимальна швидкiсть — 34,6 км/ч) . Останнi на поле бою були бiльше рухливими, оскiльки маневр легких танкiв закiнчувався за першим же штучним або природним укриттям, до якого вдавалося добратися пiд вогнем супротивника.
 У четвертiй арабо-iзраïльськiй вiйнi (1973 рiк) танкам i бронетанковим вiйськам придiлялася досить важлива роль. До ïï початку в складi збройних сил Iзраïлю налiчувалося 1700 танкiв. У сухопутних вiйськах з 33 бригад десять минулого бронетанковими, багато танкiв було в механiзованих i мотопiхотних бригадах.
 На Синайському пiвостровi, Захiдному бережу рiки Йордан i на Голандских висотах була побудована глубокоешелонированная оборона, Щiльнiсть протитанкових засобiв на першiй позицiï становила 10-12 танкiв i 4-5 протитанкових знарядь на один кiлометр фронту.
 У збройних силах Єгипту пiсля мобiлiзацiï стало 2200 танкiв, а в сiрiйських — 1350.
 Настання сiрiйських i єгипетських вiйськ почалося одночасно 6 жовтня. На сiрiйському фронтi три пiхотнi дивiзiï й кiлька бригад атакували сильно укрiпленi iзраïльськi позицiï на Голандских висотах i до ранку 7 жовтня просунулися пiвнiчнiше й пiвденнiше Ель- Кунейтри на 4-8 кiлометрiв. Але з пiдходом резервiв iзраïльським вiйськам удалося призупинити настання. Для нарощування сили удару сiрiйське командування ввело в бiй у районi Кафр-Нафах танкову дивiзiю. Iзраïльське командування у свою чергу висунуло в цей район свiжу танкову бригаду, що зробила сирiйцям завзятий опiр i не дозволила ïм розвити успiх. Таким чином, уже в першi днi вiйни танковi пiдроздiли й частини застосовувалися й для прориву оборони, i для ïï змiцнення.
 Пiсля нарощування сил iзраïльськi вiйська перейшли в контрнаступ i до середини дня 10 жовтня вийшли на лiнiю перемир'я по всьому фронтi. На напрямку головного удару iзраïльтяни використовували бронетанковi бригади. Ïхнє подальше просування було зупинено пiсля пiдходу iракськоï танковоï дивiзiï i йорданськоï бронетанковоï бригади.
 На єгипетському фронтi до результату 6 жовтня пiхотнi дивiзiï форсували Суецький канал, зломили опiр iзраïльтян i опанували опорними пунктами першоï позицiï, а 8 жовтня захопили два армiйських плацдарми глибиною до 10-12 кiлометрiв кожний. Протягом 9-13 жовтня вони закрiплювалися на досягнутих рубежах. Одночасно йшло перекидання других ешелонiв i резервiв. Почата 14 жовтня спроба подальшого настання частиною сил успiху не мала. Просунувшись на 6-10 кiлометрiв, вони зустрiли завзятий опiр. Виявилося, що ïм протистояло майже 200 обкопаних танкiв, артилерiя й ПТРК.
 15 жовтня iзраïльськi вiйська (18 бригад, з них 9 бронетанкових) при масованiй пiдтримцi авiацiï перейшли в контрнаступ, наносячи головний удар на исмаильском напрямку. 16 жовтня iзраïльським вiйськам удалося потiснити правофлангову бригаду єгипетськоï 2-й армiï й прорватися до Великого Горького озеру в районi станцiï Хамса. При цьому загiн iз семи плаваючих танкiв i восьми бронетранспортерiв з пiхотою переправився на захiдний берег озера й захопив плацдарм у районi станцiï Убу-Султан. У наступну нiч були перекиненi бронетанковi й мотопiхотнi бригади. Загальне число танкiв досягло 200 одиниць. Ранком 19 жовтня вiйська, що перебувають на плацдармi, перейшли в рiшуче настання. Його особливiстю стало широке застосування танкiв дрiбними групами (до роти з мотопiхотою й ПТУР на БТР) . Дiючи на широкому фронтi, вони знаходили слабкi мiсця в оборонi єгипетських вiйськ i проривалися ïм у тил. До результату 20 жовтня на плацдармi перебувало вже п'ять iзраïльських бригад (три бронетанковi й двi механiзованi), якi за добу розширили його до 30 кiлометрiв по фронтi й 20 у глибину.
 Таким чином, перелом у ходi вiйни, успiхи iзраïльськоï армiï на заключному ïï етапi в значнiй мiрi були досягнутi завдяки рацiональному застосуванню танкiв i танкових вiйськ, умiнню використовувати ïхню рухливiсть, захищенiсть i вогневу мiць.
 У будь-якому варiантi на основнi танки покладало виконання головних бойових завдань. У наступальному боï танковi пiдроздiли й частини використовувалися массированно на напрямку головного удару. Велика увага придiлялася органiзацiï взаємодiï танкiв i мотопiхоти, що дiє на БТР. Остання звичайно випливала безпосередньо за танками або за флангом ïхнього бойового порядку. При цьому вважалося, що мотопiхота повинна залишатися на машинах як можна довше.
 В оборонi бронетанковi сили iзраïльськоï армiï використовувалися в складi рухливого резерву для проведення контратак iз глибини по вiйськах, що прорвалися, супротивника. Однак, залежно вiд складноï обстановки, вони могли втримувати обороннi позицiï в складi перших ешелонiв вiйськ.
 Ранком 19 жовтня вiйська, що перебувають на плацдармi, перейшли в рiшуче настання. Його особливiстю стало широке застосування танкiв дрiбними групами (до роти з мотопiхотою й ПТУР на БТР). Дiючи на широкому фронтi, вони знаходили слабкi мiсця в оборонi єгипетських вiйськ i проривалися ïм у тил. До результату 20 жовтня на плацдармi перебувало вже п'ять iзраïльських бригад (три бронетанковi й двi механiзованi), якi за добу розширили його до 30 кiлометрiв по фронтi й 20 вглубину.
 Таким чином, перелом у ходi вiйни, успiхи iзраïльськоï армiï на заключному ïï етапi в значнiй мiрi були досягнутi завдяки рацiональному застосуванню танкiв i танкових вiйськ, умiнню використовувати ïхню рухливiсть, захищенiсть i вогневу мiць У будь-якому варiантi на основнi танки покладало виконання головних бойових завдань. У наступальному боï танковi пiдроздiли й частини використовувалися массированно на напрямку головного удару. Велика увага придiлялася органiзацiï взаємодiï танкiв i мотопiхоти, що дiє на БТР. Остання звичайно випливала безпосередньо за танками або за флангом ïхнього бойового порядку. При цьому вважалося, що мотопiхота повинна залишатися на машинах як можна довше.
 В оборонi бронетанковi сили iзраïльськоï армiï використовувалися в складi рухливого резерву для проведення контратак iз глибини по вiйськах, що прорвалися, супротивника. Однак, залежно вiд складноï обстановки, вони могли втримувати обороннi позицiï в складi перших ешелонiв вiйськ


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/araboizrailski_viyni.dhtml