КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/ieroglifi_vid_zmistu_do_zvuku.dhtml

	IєроглIфи: вIд змIсту до звуку Батькiвщина листа — Древнiй Схiд. Найбiльш древньоï вважається писемнiсть шумерiв (народу, що жив у Межирiччя в Переднiй Азiï). Шумерський лист виникло бiльше 5 тис. рокiв тому. Серед найдавнiших оригiнальних писемностей були системи листа в Эламе (держава в Переднiй Азiï), у Єгиптi, долинi Iнду, у Китаю, Малiй Азiï в хетiв, а також на Критi. У Центральнiй Америцi в iндiанцiв майя в I тисячорiччi н. е. з'явилася сама молода iз древнiх писемностей. Iз всiх цих систем листа до наших днiв збереглася тiльки китайська
 Iснує гiпотеза, що iз шумерського листа вiдбуваються всi iншi писемностi (крiм листа майя). Шумерський лист гарне вивчено, вiдома його багатовiкова еволюцiя вiд пiктограм до словесних знакiв i потiм до словесно складового. Однак не пiдтвердити, не спростувати цю гiпотезу вченим не вдається: занадто мало вiдомо про настiльки далеку iсторiю. Найбiльш раннi зразки шумерськоï писемностi — це бирки (звичайно iз глини) з печаткою й позначкою про кiлькiсть, якi прив'язували до предметiв або тварин. Потiм з'явилися бiльше складнi облiковi таблицi. Видатним досягненням шумерiв було те, що кiлькiсть вони позначали окремим знаком. Наприклад, п'яти коровам вiдповiдали п'ять кружечкiв i малюнок корови, а не п'ять малюнкiв корови, як у рiзнi предписьменностях.
 Поступово система ускладнювалася. З'явилися стандартнi знаки — iєроглiфи, за допомогою яких легше всього було зображувати конкретнi речi: сонце, корову, птаха й т.д. Знаки-малюнки стали використати й для близьких за змiстом слiв: наприклад, знак сонця став означати ‘яскравий', ‘свiтло', ‘день'. Для деяких понять використалися комбiнацiï знакiв. Так, слово рабиня позначали двома малюнками — жiнки й гори, — оскiльки рабинь у Шумер привозили звичайно з гiр. Поступово значки усе менш походили на малюнки. У шумерiв з'явилися стандартнi умовнi знаки, що складалися iз клинчастих рисок, що дуже вiддалено нагадували колишнi малюнки. Можливо, зовнiшнiй вигляд шумерського листа пов'язаний з тим, що знаки видряпували на мокрiй глинi. За формою клинчастих рисок шумерський лист i його спадкоємцi в Межирiччя називаються клинописом. Сутужнiше всього було зображувати абстрактнi поняття, власнi iмена, а також рiзнi службовi слова й морфеми. У цьому допомагав ребусний принцип. Наприклад, у шумерському листi знак стрiли використали не тiльки для слова стрiла, але й для слова життя, що звучало також — [ti]. Постiйно застосовуючи ребусний принцип, шумери закрiпили за деякими знаками вже не конкретне значення, а звукове читання
 У результатi виникли складовi знаки, якi могли позначати деяку коротку послiдовнiсть звукiв, найчастiше склад (звiдси й назва). Таким чином, саме в Шумерi вперше сформувався зв'язок мiж звучним мовленням i написаними знаками, без якого неможлива теперiшня писемнiсть. Використання знакiв для позначення звуковоï оболонки слiв називається фонетизацией. Вона характерна для всiх словесно- складових писемностей. У них з'являються знаки трьох типiв: словеснi, складовi й допомiжнi — детерминативи.
 Складовi знаки використалися як самостiйно, так i для супроводу словесних знакiв, щоб уточнити ïхня вимова. Знаки — детерминативи позначали загальнi поняття й завжди приєднувалися до iнших знакiв, пояснюючи ïхнiй змiст. Iз власним iм'ям Ашшур зв'язувалися детерминативи мiсто, краïна або божество, щоб було зрозумiло, про якому саме Ашшуре мова йде — богу, мiстi або краïнi. У словесно-складових системах писемностi дуже багато рiзних знакiв. Це досить незручно: адже всi ïх треба запам'ятати, крiм того, не для кожноï мови така система пiдходить. У китайськiй мовi слова не змiнюються по вiдмiнках, числах, часах i iнших граматичних категорiях Тому iєроглiф (тобто словесний знак) завжди читається однозначно. Наприклад, у росiйськiй мовi (якби ми користувалися подiбною писемнiстю) до знака СТIЛ щораз довелося б приписувати фонетичнi знаки для закiнчень: СТIЛ — а, Стол-ом i т.д. Тому китайська писемнiсть, потрапивши у свiй час у Корею i Японiю, прижилася там не дуже добре: у корейськiй i японськiй мовах розвинена система словозмiни. Однак у словесних знакiв є й певнi переваги. Зрозумiти такий текст можна й не знаючи його вимови. У Китаю, люди мовцi на рiзних дiалектах, не розумiють один одного, настiльки по-рiзному вони вимовляють слова. А от написаний текст зрозумiлий усiм. Якщо ж переписати його буквами вiдповiдно до вимови, то вiн перетвориться в безлiч рiзних текстiв (для кожного дiалекту свiй). Саме iєроглiфiчна писемнiсть зберiгає китайську мову як єдине цiле
 По книзI М. В. Панова ЦIкава орфографIя (авторська стилIстика збережена). 
 Усi знають слово спiвак. А в Маяковського неологiзм — спiвун. Уявимо собi, що в нас iєроглiфiчна писемнiсть… для слова спiвак є iєроглiф (може бути, знак спiвати, а перед ним — визначник, детерминатив; вiн указує, що мова йде про людину). Але нам потрiбно передати не загальновiдоме слово спiвак, а новим, створеним поетом: спiвун. Як бути? Iєроглiфа для слова спiвун немає. Почекати, поки воно ввiйде в мову, стане звичайним, i тодi для нього приготують iєроглiф? А воно нiколи не ввiйде в мову, тобто не стане загальновживаним. Не для того воно придумано Маяковським. Воно — назавжди нове слово, тобто назавжди дивне, незвичайне, святкове, а не буденне. Не чекати, поки з'явиться для цього неологiзму iєроглiф, а самим його придумати? Ми^-те придумаємо, так нiхто його знати не буде. Не бiгати ж по всiм знайом i незнайомим, роз'ясняючи: От — бачите? Цей iєроглiф позначає ‘спiвун'…
 Один з героïв И. С. Тургенєва говорив принсипи замiсть принципи. В А. Н. Островського лакеï вимовляє сумлеваюсь. Герой сучасного фейлетону, невiглас iз домаганням на освiченiсть, уживає слово аксепт замiсть аспект. Все це потрiбно письменникам для характеристики героïв. Як це передати на листi, буквами легко, а iєроглiфами — важко або не можна. Виходить, за допомогою букв за допомогою букв ми можемо передати все багатство мови: i незвичайнi слова, i стилiстичнi особливостi вимови, i всякi язиковi нововведення — на це iєроглiфiв не напасешься. А буква легко бере самi несподiванi, нетрадицiйнi, незвичайнi слова. На основi складових знакiв древнiх словесно-складових писемностей виникли чисто складовi системи листа. Серед найбiльш вiдомих складових писемностей клинописна (древнеперсидская, аккадская й iншi спадкоємцi шумерського листа), западносемитские (спадкоємцi давньоєгипетськоï иероглифики) i двi японськi складовi системи (спадкоємицi китайського листа). До особливого типу ставляться западносемитские писемностi (фiнiкiйська, арамейська, давньоєврейська, арабська й iн.). Звичайно в складовому листi знаки позначають не один звук, а трохи — як правило, склади, тобто сполучення голосного й одного або декiлькох приголосних
 У западносемитских писемностях були тiльки знаки для приголосних звукiв, якi в текстi могли позначати або окремий приголосний звук, або сполучення цього приголосного з будь-яким голосним. Такий тип листа називають консонантним (вiд лат. consonans (consonantis) — приголосний звук). Западносемитскому листу, а саме фiнiкiйському, призначено було зiграти в iсторiï людства величезну роль. Адже саме з нього вiдбулася бiльшiсть сучасних писемностей, наприклад грецький лист, що дало сучасному миру латиницю й кирилицю
 А з латинського листа у свою чергу вiдбулися англiйське, французьке, нiмецьке, iспанське, iталiйське, польське, чеське й т.д., з кириличного — росiйський, болгарський, сербський, монгольський лист i багато писемностей мов колишнього Радянського Союзу. До западносемитскому листа сходить i арамейський лист, а через нього — сучаснi арабське i єврейське. Вiд арамейського листа вiдбуваються й численнi iндiйськi писемностi (кхароштхи, деванагарi й iн.), а також вiрменський i грузинський лист. Таким чином, з розповсюджених у сучасному свiтi писемностей тiльки китайська, японським i корейська не пов'язанi з фiнiкiйським листом


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/ieroglifi_vid_zmistu_do_zvuku.dhtml