КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/jitie_sergia_radonejskogo.dhtml ЖИТIЄ СЕРГИЯ РАДОНЕЖСКОГО Наведений тут уривок з Житiя Сергiя Радонежского Написано Епифанием Премудрим, видатним росiйським письменником кiнця 14 — Початку 15 Вв. Епифаний З 1380 р. був Ченцем Троицкого монастиря, знав його засновника, спостерiгав життя й дiяльнiсть Сергия аж до його кончини в 1392 р. Особистi враження, а також численнi Розповiдi й перекази про Сергии, Записi яких постiйно Вiв Епифаний, послужили основою для створення близько 1418 р. Житiя Сергия Радонежского. <…> Преподобний Сергий народився вiд батькiв шляхетних i благоверных: вiд батька, якого кликали Кирилом, i матерi, по iм'ю Марiя, якi були всякими чеснотами прикрашенi. <…> I свершилось якесь чудо до народження його. Коли дитина ще була в утробi матерi, один раз у недiлю мати його ввiйшла в церкву пiд час спiву святоï лiтургiï. I стояла вона з iншими жiнками в притворi, коли повиннi були приступитися до читання святого Євангелiя й усi стояли мовчачи, дитина почав кричати в утробi матерi. Перед тим, як почали спiвати херувимську пiсню, дитина почав удруге кричати. Коли ж iєрей (Священик Тут i далi Примiтки укладача) виголосив: Вонмем, свята святим! — дитина втретє закричала. <…> Коли наступив сороковий день пiсля народження його, батьки принесли дитину в церкву Божию. <…> Iєрей охрестив його iм'ям Варфоломiй. <…> Батько й мати розповiли iєреєвi, як ïхнiй син, ще в утробi матерi, у церквi три рази прокричав: Не знаємо, що означає це. Iєрей сказав: Радуйтеся, тому що буде дитина посудина вибраного Бога, обитель i слуга Святий Трiйцi. <…> У Кирила було три сини: Стефан i Петро швидко вивчили грамоту, Варфоломiй же не швидко вчився читати. <…> Отрок зi слiзьми молився: Господи! Дай менi вивчити грамоту, напоуми мене. <…> Засмучувалися батьки його, засмучувався вчитель. Усе засмучувалися, не вiдаючи вищого приречення божественного промислу, не знаючи, що хоче Бог створити. <…> По розсуду Бога потрiбно було, щоб вiд Бога книжкове навчання вiн одержав. Скажемо, як навчився вiн грамотi. Коли вiн посланий був батьком своïм шукати худоба, вона побачив якийсь чорноризець на поле пiд дубом вартi й що молиться. Коли скiнчив молитися старець, вiн звернувся до Варфоломiя: Що хочеш, чадо? Отрок же сказав: Душу бажає знати грамоту. Учуся я грамотi, але не можу неï здолати. Святий Отче, помолись, щоб змiг я навчитися грамотi. I вiдповiв йому старець: Про грамоту, чадо, не вболiвай: iз цього дня дарует тобi Господь знання грамоти. З тоï години вiн добре знав грамоту. Раб божий Кирило колись мав бiльший маєток у Ростовськiй областi, був вiн боярином, володiв бiльшим багатством, але до кiнця життя впав у бiднiсть. Скажемо й про те, чому вiн зубожiв: через частi ходiння iз князем в Орду, через набiги татарських, через данини тяжких ординських. Але гiрше всiх цих лих була велика навала татар, i пiсля нього тривало насильство, тому що князювання велике дiсталося князевi Iвановi Даниловичу, i князювання Ростовське вiдiйшло до Москви. I багато хто з ростовцев москвичам майно своє поневоле вiддавали. Через цього Кирило переселився в Радонеж. Сини Кирила, Стефан i Петро, женилися; третiй же син, блаженний (у релiгiйнiй лiтературi — догiдник Божий, вступник вiдповiдно до релiгiйних заповiдей) юнак Варфоломiй, не захотiв женитися, а прагнув до чернечого життя. Стефан же небагато рокiв пожив iз дружиною, i дружина його вмерла. Стефан незабаром залишив мир i став ченцем у монастирi Покрова святоï Богородицi в Хотькове. Блаженний юнак Варфоломiй, пришедши до нього, просив Стефана, щоб той пiшов з ним шукати мiсце пустельне. Стефан, корячись, пiшов разом з ним. Обiйшли вони по лiсах багато мiсць i нарештi прийшли в одне мiсце пустельне, у хащi лiсу, де була й вода. Брати оглянули мiсце й полюбили його, а головне — це Бог наставляв ïх. I, помолившись, почали вони своïми руками лiс рубати, i на плечах своïх вони колоди принесли на обране мiсце. Спочатку вони собi зробили постiль i хатину й улаштували над нею дах, а потiм келiю одну спорудили, i вiдвели мiсце для церковки невеликий, i зрубали ïï. I освячена була церква в iм'я святий Трiйцi. Стефан недовго прожив у пустелi iз братом своïм i побачив, що важко життя в пустелi — у всiм нестаток, позбавлення. Стефан пiшов у Москву, оселився в монастирi святого Богоявлення й жив, досить процвiтаючи в чеснотi. У той час Варфоломiй хотiв прийняти постриг чернече. I призвав вiн до себе в пустыньку священика, iгумена саном. Iгумен постриг його мiсяця жовтня в сьомий день, на пам'ять святих мученикiв Сергия й Вакха. I дане було iм'я йому в чернецтвi Сергий. Вiн був першим ченцем, постриженим у тiй церквi й у тоï пустелi. Часом його бентежили демонськi пiдступи й жахи, а iнодi звiрiв нападу, — адже багато звiрiв у цiєï пустелi тодi жило. Деякi з них зграями вили й з ревiнням проходили, а iншi не разом, але по двох або по трьох або один за iншим мимо проходили; деякi з них удалечинi стояли, а iншi близько пiдходили до блаженному й оточували його, i навiть обнюхували його. Серед них один ведмiдь мав звичай приходити до преподобного. Преподобний, (Так у християнськiй лiтературi називають подвижникiв, що прославилися подвигами чернецтва, Пустынножительства, особливим смиреннiстю й аскетизмом або Творенням i Змiцненням монастирiв) Бачачи, що не зi злостi приходить до нього звiр, але щоб взяти з ïжi що-небудь небагато для ïжi собi, виносив звiровi з хатини своєï маленький шматок хлiба й клав його або на пень, або на колоду, щоб, коли I прийде, як звичайно, звiр, готову собi знайшов ïжу; i вiн брав ïï в пащу свою й iшов. Коли ж не вистачало хлiби й звiр, що прийшов як звичайно, не знаходив приготовленого для нього звичного шматка, тодi вiн довгий час не йшов. Але стояв ведмiдь, озираючись туди й сюди, упорствуя, як якийсь жорстокий позикодавець, що бажає одержати борг свiй. Якщо ж був у преподобного лише один шматок хлiба, то й тодi вiн дiлив його на двi частини, щоб одну частину собi залишити, а iншу звiровi цьому вiддати; не було адже тодi в пустелi в Сергия рiзноманiтноï ïжi, але тiльки хлiб один i вода iз джерела, що було там, та й то потроху. Часто й хлiба на день не було; i коли це траплялося, тодi вони обоє залишалися голодними, сам святий i звiр. Iнодi ж блаженний про себе не пiклувався й сам голодним залишався: хоча один тiльки шматок хлiба був у нього, але й того вiн звiровi цьому кидав. I вiн волiв не ïсти в Я той день, а голодувати, нiж звiра цього обдурити й без ïжi вiдпустити. Блаженний же всi випробування, що посилали йому, з радiстю терпiв, за все дякував Боговi, а не протестував, не сумував у труднощах. I потiм Бог, бачачи велику вiру святого й велике терпiння його, змилостивився над ним i захотiв полегшити працi його в пустелi: вклав Господь у серця деяким богобоязливим ченцям iз братiй бажання, i почали вони приходити до святого. Але преподобний не тiльки не приймав ïх, але й забороняв ïм залишатися, говорячи: Не можете вижити на мiсцi цьому й не можете терпiти труднощi в пустелi: голод, спрагу, незручностi й бiднiсть. Вони ж вiдповiдали: Хочемо ми терпiти труднощi життя на мiсцi цьому, а якщо Бог захоче, то й зможемо. Преподобний же ще раз запитав ïх: чиЗможете ви терпiти труднощi життя на мiсцi цьому: голод, i спрагу, i всякi позбавлення? Вони ж вiдповiли: Так, чесний отче, ми хочемо й зможемо, якщо Бог допоможе нам i твоï молитви пiдтримають нас. Тiльки про одному молимо тебе, преподобний: не видаляй нас вiд iменi твого й з мiсця цього, милого нам, не проганяй нас. Преподобний же Сергий, переконавшись у вiрi ïх i ретельностi, зачудувався й сказав ïм: Я не вижену вас, тому що Рятiвник наш говорив: Прихожого до мене не вижену геть. I побудували вони кожний окрему келiю й жили для Бога, дивлячись на життя преподобного Сергия i йому в мiру сил наслiдуючи. Преподобний же Сергий, живучи iз братами, багато тягот терпiв i великi подвиги й працi постнической життя робив. Сувороï постнической життям вiн жив; чесноти його були такi: голод, спрага, пильнування, суха ïжа, на землi сон, чистота тiлесне й щиросердечна, мовчання вуст, плотських бажань ретельне вмертвiння, працi тiлеснi, смиреннiсть нелицемiрне, молитва невпинна, розум добрий, любов зроблена, бiднiсть в одязi, пам'ять про смертi, лагiднiсть iз м'якiстю, страх Божий постiйний. Зiбралося ченцiв не дуже багато, не бiльше дванадцяти чоловiк: серед них був якийсь старець Василь, по прозванню Сухий, котрий у числi перших прийшов з верхiв'ïв Дубни; iнший же чернець, по iм'ю Иаков, по прозванню Якута — був вiн за посильного, його завжди посилали по справах, за особливо потрiбними речами, без яких не можна обiйтися; ще один був по iм'ю Анi-Цим, котрий був дияконом, батько диякона по iм'ю Єлисей. Коли келiï були побудованi й тином обгородженi, не дуже бiльшим, поставили й воротаря у ворiт, сам же Сергий три або чотири келiï сам своïми руками побудував. I в iнших всiх монастирських справах, потрiбнi братiï, вiн брав участь: iнодi дрова на плечах своïх з лiсу носив i, розбивши й наколовши, на полiна розрубивши, розносив по келiях. Але навiщо я згадую про дрова? Адже дивно воiстину було бачити те, що в них було тодi: був вiд них недалеко лiс, — не так, як тепер, але де келiï споруджуванi були поставленi, тут же над ними й Дерева були, осiняючи ïх, шумiли над ними. Навколо церкви багато колод i пнiв усюди було, тут же рiзнi сiяли насiння й вирощували городню зелень. Але повернемося знову до залишеноï розповiдi про подвиг преподобного Сергия, вiн без лiнощiв братiй як куплений раб служили: i дрова для всiх колов, i товк зерно, i хлiб пiк, i ïду варив, взуття й одяг шив, i воду у двох цебрах на своïх плечах у гору носив i кожному в келiï ставив. Довго примушувала його братiï стати iгуменом. I вiн нарештi почув ïхнiм благанням. Не зi своєï волi Сергий iгуменство одержав, але вiд Бога доручено було йому начальство. Вiн не прагнув до цьому, не виривав сану в кого-небудь, обiцянок не обiцяв за це, плати не давав, як роблять деякi честолюбцi, що виривають усе друг у друга. I прийшов преподобний Сергий у свiй монастир, обитель святий Трiйцi. I почав блаженний учити братiï. Багато з людей з рiзних мiст i мiсць прийшли до Сергию й жили з ним. Потроху монастир збiльшувався, брати множилися, келiï будувалися. Преподобний Сергий працi своï усе бiльше множив, намагався бути вчителем i виконавцем: i на роботу ранiше всiх iшов, i на церковному спiвi; ранiше всiх був, i на службi нiколи до стiни не тулився. Такий був звичай у блаженного спочатку: пiсля навечiрнi пiзнього або зовсiм глибоким вечором, коли вже наступала нiч, особливо ж у темнi й довгi ночi, завершивши молитву в келiï своєï, виходив вiн з ïï пiсля молитви, щоб обiйти всi келiï ченцiв. Сергий пiклувався про братiï своєï, не тiльки про тiло ïх думав, але й про душi ïх пiкся, бажаючи довiдатися життя кожного з  них i прагнення до Бога. Якщо чув вiн, що хтось молиться, або уклони; робить, або роботою своєï в безмовностi з молитвою займається, або святi книги читає, або про грiхи своïх плачеться й ремствує, за цих ченцiв вiн радувався, i Бога дякував, i молився за них Боговi, щоб вони до кiнця довели добрi своï починання. ЩоПеретерпiв, — сказано, — до кiнця врятується. Якщо ж Сергий чув, що хтось розмовляє, зiбравшись удвох або втрьох, або смiється обурювався вiн про цьому, i, не терплячи такоï справи, рукою своєï вдаряв у дверi або у вiконце стукав i вiдходив. У такий спосiб вiн сповiщав ïм про свiй прихiд i вiдвiдування й невидиме вiдвiдування дозвiльнi бесiди ïх припиняв. Пройшло багато рокiв, я думаю, бiльше п'ятнадцяти. Пiд час князювання князя великого Iвана почали приходити сюди християни, i сподобалося ïм тут жити. Почали по обох сторони мiсця цього селитися, i побудували села, i засiяли поля. Почали вони часто вiдвiдувати монастир, приносячись рiзнi потрiбнi речi. А була заповiдь у преподобного iгумена для братiв: не просити в мирян потрiбного для ïжi, але сидiти терпляче в монастирi й чекати милостi вiд Бога. Установлюється  в  обителi  загальпроживання (Загальжитiйний Устав iснував у рядi древнiх монастирiв православного Сходу. Вiдповiдно до Його Ченцi вiддавали в монастир все своє майно, мали Загальну трапезу. Загальпроживання було прийнято в перших монастирях на Русi, зокрема в Києво-Печерськiм. Однак в 14 в. у росiйських монастирях Поширилося особливе життя Ченцiв, коли Кожний з них Жив особливо, зберiгаючи майно, окремо харчувався й т. п. Сергий Радонежский Увiв у Заснованому Ïм Троицком Монастирi загальжитiйний Устав. Той же Устав уводився в Iнших Заснованi Ïм або його учням монастирях).  I  розподiляє  блаженний  пастир братiï по службах: одного ставить келарем, а iнших у куховарню для печения хлiба, ще одного призначає немiчним служити iз усiлякою стараннiстю. Все це чудесна та людина добре влаштувала. Повелiв вiн твердо випливати заповiдi святих батькiв: нiчим власним не володiти нiкому, нiщо своïм не називати, але всi загальним уважати; та iншi посади все напрочуд добре влаштував розсудливий батько. Але це розповiдь про справи його, а в житiï багато поширюватися про цьому не треба. Тому ми тут розповiдь скоротимо, а до колишнього оповiдання вернемося. Тому що все це чудесний батько добре влаштував, число учнiв множилося. I чим бiльше ïх ставало, тим бiльше внескiв приносили коштовних; i наскiльки в обителi внески множилися, настiльки страннолюбие (Тобто Любов до мандрiвникiв, прочанам, Жебраком, прагнення Залучити Ïх у монастир, обдарити милостинею) збiльшувалося. I нiхто з бедных, в обитель що приходили, голiруч не йшов. Нiколи блаженний не припиняв добродiйнiсть i служителям в обителi покарав жебрачкам i мандрiвникам давати притулок i допомагати нужденноï, говорячи так: Якщо цю мою заповiдь будете зберiгати безмовно, воздаяние вiд Добродiï одержите; i пiсля вiдходу мого з життя цiєï обитель моя ця досить розростеться, i довгi роки нерушимоï буде стояти по благодатi Христа. Так була рука його розкрита для нужденних, як рiка повноводна з тихим плином. I якщо хто-небудь виявлявся в монастирi в зимовий час, коли морози; суворi коштують або ж снiг сильним вiтром замiтається, так що не можна з келiï вийти, яке б час вiн не залишався тут через таку негоду, — все потрiбне в обителi одержував. Мандрiвники ж i злиденнi, а з них особливо хворi, багато днiв жили в повному спокоï i ïжу, скiльки кому потрiбно було, удосталь одержували вiдповiдно до наказу святого старця; i дотепер всi так зберiгається. А оскiльки дороги тут з багатьох мiсць проходили, то князi, i воєводи,  i воïни незлiченнi — усi одержували потрiбну ïм достатню щиру допомогу, як iз джерел невичерпних, i, у шлях вiдправляючись, необхiдну ïжу й питво достатнє одержували. Все це службовцi в обителi святого всiм з радiстю подавали удосталь. Так люди знали в точностi, де все необхiдне перебуває в храмах, ïжа й питво, а де хлiб i варення, i це все множилося через благодать Христа й чудесного його догiдника святого Сергия. Вiдомо стало, що Божиим потуранням за грiхи нашi ординський князь Мамай зiбрав силу велику, всю орду безбожних татар, i йде на Росiйську землю; i були всi люди страхом великим охопленi. Князем же великим, скiпетр Росiйськоï землi що держали, був тодi прославлений i непереможний великий Дмитро. Вiн прийшов до святому Сергию, тому що велику вiру мав у старця, i запитав його, чи накаже святий йому проти безбожних виступити: адже вiн знав, що Сергий — чоловiк доброчесний i даром пророчим володiє. Святий же, коли почув про це вiд великого князя, благословив його, молитвою озброïв i. сказав: Треба тобi, пан, пiклуватися про доручений тобi Богом славнiй християнськiй чередi. Iди проти безбожних, i якщо Бог допоможе тобi, ти переможеш i непошкодженим у свою батькiвщину з великою честю повернешся. Великий же князь вiдповiв: Якщо менi Бог допоможе, отче, поставлю монастир на честь пречистоï Богоматерi. I, сказавши це й одержавши благословення, пiшов з монастиря й швидко вiдправився в шлях. Зiбравши всiх воïнiв своïх, виступив вiн проти безбожних татар; побачивши ж вiйсько татарське досить численне, вони зупинилися в сумнiвi, страхом багато хто з них охопленi були, мiркуючи, що ж робити. I от раптово в цей час з'явився гонець iз посланням вiд святого, що говорить: Поза всяким сумнiвом, пан, смi вступай у бiй з лютiстю вони, анiтрошки не устрашаючись, — обов'язково допоможе тобi Бог. Тодi князь великий Дмитро й все вiйсько його, вiд цього послання великоï рiшучостi здiйснившись, пiшли проти поганих, i промовив князь: Боже великий, що створив небо й землю! Помiчником менi будь у битвi iз супротивниками святого твого iм'я. Так почався бiй, i багато хто впали, але допомiг Бог великому переможному Дмитру, i переможенi були поганi татари, i повному розгрому пiддалися: адже бачили окаяннi проти себе посланий Богом гнiв i Боже обурення, i все кинулися навтiки. Хрестоносна корогва довго гнала ворогiв. Великий князь Дмитро, славну перемогу одержавши, прийшов до Сергию, подяка принеся за добру раду, Бога славив i внесок великоï в монастир дав. Сергий, бачачи, що вiн уже до Бога вiдходить, щоб природi вiддати борг, дух же Iсу передати, призиває братерство й бесiду повiв належну, i, молитву зробивши, душу Господу зрадив у рiк 6900 (1392) мiсяця вересня в 25-й день. Цит. по: Житiє Сергия Радонежского // Хрестоматiя по iсторiï Росiï / А. С. Орлiв [i iн.] М., 2004. С. 85 89. Довго примушувала його братiï стати iгуменом. I вiн, нарештi, почув ïхнiм благанням. Не зi своєï волi Сергий iгуменство одержав, але вiд Бога доручене був йому начальство. Вiн не прагнув до цьому, не виривав сану в кого-небудь, обiцянок не обiцяв за це, плати не давав, як роблять деякi честолюбцi, що виривають усе друг у друга. I прийшов преподобний Сергий у свiй монастир в обитель святий Трiйцi. I почав блаженний учити братiï. Багато з людей з рiзних мiст i мiсць прийшли до Сергию й жили з ним. Потроху монастир збiльшувався, брати множилися, келiï будувалися. Преподобний Сергий працi своï усе бiльше множив, намагався бути вчителем i виконавцем: i на роботу ранiше всiх iшов, i на церковному спiвi ранiше всiх був, i на службi нiколи до стiни не тулився. Такий бьи звичай у блаженного спочатку: … зовсiм глибоким вечором, коли вже наступала нiч, особливо ж у темнi й довгi ночi, завершивши молитву в келiï своєï, виходив вiн з ïï пiсля молитви, щоб обiйти всi келiï ченцiв. Сергий пiклувався про братiï своєï, не тiльки про тiло ïх думав, але й про душi ïх пiкся, бажаючи довiдатися життя кожного з них i прагнення до Бога. Якщо чув вiн, що хтось молиться, або уклони робить, або роботою своєï в безмовностi з молитвою займається, або святi книги читає, або про грiхи своïх плачеться й ремствує, за цих ченцiв вiн радувався, i Бога дякував, i молився за них Боговi, щоб вони до кiнця довели добрi своï починання. ЩоПеретерпiв, — ськазано, — до кiнця — урятується. Якщо ж Сергий чув, що хтось розмовляє, зiбравшись удвох або втрьох, або смiється — обурювався вiн про цьому, i, не терплячи такоï справи, рукою своєï вдаряв у дверi або у вiконце стукав i вiдходив. Таким чином, вiн сповiщав ïм про свiй прихiд i вiдвiдування й невидиме вiдвiдування дозвiльнi бесiди ïх припиняв. Пройшло багато рокiв, я думаю, бiльше п'ятнадцяти. Пiд час князювання князя великого Iвана почали приходити сюди християни (селяни), i сподобалося ïм тут жити. Почали по обох сторони мiсця цього селитися, i побудували села, i засiяли поля. Почали вони часто вiдвiдувати монастир, приносячись рiзнi потрiбнi речi. А була заповiдь у преподобних iгуменiв для братiв: не просити в мирян потрiбного для ïжi, але сидiти терпляче в монастирi й чекати милостi вiд Бога. Установлюється в обителi загальпроживання. I розподiляє блаженний пастир братiï по службах: одного ставить келарем, а iнших у куховарню для печения хлiба, ще одного призначає немiчним служити iз усiлякою стараннiстю. Все це чудесна та людина добре влаштувала. Повелiв вiн твердо випливати заповiдi святих батькiв: нiчим власним не володiти нiкому, нiщо своïм не називати, але всi загальним уважати; та iншi посади все напрочуд добре влаштував розсудливий батько. Але це розповiдь про справи його, а в житiï багато поширюватися про цьому не треба. Тому ми тут розповiдь ськоротимо, а до колишнього оповiдання вернемося. Тому що все це чудесний батько добре влаштував, число учнiв множилося. I чим бiльше ïх ставало, тим бiльше внеськiв приносили коштовних; i наськiльки в обителi внеськи множилися, настiльки страннолюбив збiльшувалося. I нiхто з бедних, в обитель що приходили, голiруч не йшов. Нiколи блаженний не припиняв добродiйнiсть i служителям в обителi покарав жебрачкам i мандрiвникам давати притулок i допомагати нужденноï, говорячи так: Якщо цю мою заповiдь будете зберiгати безмовно, воздаяние вiд Добродiï одержите; i пiсля вiдходу мого з життя цiєï обитель моя ця досить розростеться, i довгi роки нерушимоï буде стаять по благодатi Христа. Так була рука його розкрита для нужденних, як рiка повноводна з тихим плином. I якщо хто-небудь виявлявся в монастирi в зимовий час, коли морози суворi коштують або ж снiг сильним вiтром замiтається, так що не можна з келiï вийти, яке б час вiн не залишався тут через таку негоду, — все потрiбне в обителi одержував. Мандрiвники ж i злиденнi, а з них особливо бальнi, багато днiв жили в повному спокоï i ïжу, ськiльки кому потрiбно було, удосталь одержували вiдповiдно до наказу святого старця; i дотепер всi так зберiгається. А оськiльки дороги тут з багатьох мiсць проходили, то князi, i воєводи, i, южни незлiченнi — усi одержували потрiбну ïм достатню щиру допомогу як iз джерел невичерпних, i, у шлях вiдправляючись, необхiдну ïжу й питво достатнє одержували… Вiдомо стало, що Божиим потуранням за грiхи нашi ординський князь Мамай зiбрав силу велику, всю орду безбожних татар, i йде на Росiйську землю; i були всi люди страхом великим охопленi. Князем же великим, ськiпетр Росiйськоï землi що держали, був тодi прославлений i непереможний великий Дмитро. Вiн прийшов до святого Сергiя, тому що велику вiру мав у старця, i запитав його, чи накаже святий йому проти безбожних виступити: адже вiн знав, що Сергий — чоловiк доброчесний i даром пророчим володiє. Святий же, коли почув про це вiд великого князя, благословив його, молитвою озброïв i ськазав: Треба тобi, пан, пiклуватися про доручений тобi Богом славним християнськiй чередi. Iди проти безбожних, i якщо Бог допоможе тобi, ти переможеш i непошкодженим у свою батькiвщину з великою честю повернешся. Великий же князь вiдповiв: Якщо менi Бог допоможе, отче, поставлю монастир на честь пречистоï Богоматерi. I, ськазавши це й одержавши благословення, пiшов з монастиря й швидко вiдправився в шлях. Зiбравши всiх воïнiв своïх, виступив вiн проти безбожних татар; побачивши ж вiйсько татарське досить численне, вони зупинилися в сумнiвi, страхом багато хто з них охопленi були, мiркуючи, що ж робити. I от раптово в той час з'явився гонець iз посланням вiд святого, що говорить: Поза всяким сумнiвом, пан, смi вступай у бiй з лютiстю вони, анiтрошки не устрашаючись, — обов'язково допоможе тобi Бог. Тодi князь великий Дмитро й все вiйсько його, вiд цього послання великоï рiшучостi здiйснившись, пiшли проти поганих, i промовив князь: Боже великий, що створив небо й землю! Помiчником менi будь у битвi iз супротивниками святого твого iм'я. Так почався бiй, i багато чого впали, але допомiг Бог великому переможному Дмитру, i переможенi були поганi татари, i повному розгрому пiддалися: адже бачили окаяннi проти себе посланий Богом гнiв i Боже обурення, i все кинулися навтiки. Хрестоносна корогва довго гнала ворогiв. Великий князь Дмитро, славну перемогу одержавши, прийшов до Сергiя, подяка принеся за добру раду, Бога славив i внесок великоï в монастир дав. Сергий, бачачи, що вiн уже до Бога вiдходить, щоб природi вiддати борг, дух же Iсу передати, призиває братерство й бесiду повiв належну, i, молитву зробивши, душу Господу зрадив у рiк 6900 (1392) мiсяця вересня в 25-й день. Житiє Сергия Радонежського Хрестоматiя по росiйськоï iсторiï. М., 2004. С. 85-89. Батьки Сергия зубожiли пiсля спустошення моськовськими вiйськами ростовських земель i переïхали в межi Моськовського князiвства в мiсто Радонеж. Ськiпетр — особливий жезл, що символiзує вищу державну владу. Пiзнiше, з XV столiття, ськiпетр разом з державою (кулею, яблуком, увiнчаним хрестом), що символiзував увесь свiт, стали монарховими регалiями (символами влади). URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/jitie_sergia_radonejskogo.dhtml