КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/mif_jak_zasib_uzagalnennja_literaturnogo_materialu.dhtml

	МIф як засIб узагальнення лIтературного матерIалу Як вiдзначено в Лiтературному енциклопедичному словнику, вивчення мiфологiï в лiтературi утрудняється тим, що загальноосвiтнє визначення границь мiфологiï не встановилося. Мiфологiчнi елементи не обмежуються мiфологiчними персонажами. Саме структура мiфу вiдрiзняє його вiд всiх iнших продуктiв людськоï фантазiï. Отже саме структура визначає приналежнiсть деяких елементiв добутку до мiфологiчного.
 Таким чином, мiфологiчним елементом може бути й щось реальним, iнтерпретованим особливим образом (битва, хвороба, вода, земля, предки, числа та iн.) Як виразився Р. Барт: Мiфом може бути всi. Роботи, пов'язанi з мiфами сучасного миру — тому пiдтвердження. У колi мiфологiчних елементiв необхiдно також згадати мотиви, пов'язанi з архетипами мiфотворчого мислення. У статтi Маркова Лiтература й мiф: проблема архетипiв дається ïхнє визначення як первинних, iсторично вловимих або неусвiдомлюваних iдей, понять, образiв, символiв, прототипiв, конструкцiй, матриць i т.п., якi становлять своєрiдний нульовий цикл i одночасно арматури усього универсума людськоï культури. Марков видiляє три модальностi архетипiв:
 Архетипи парадигмальние, тобто зразки для наслiдування, програми поводження за допомогою яких людська свiдомiсть звiльняється вiд жаху iсторiï.
 Юнговские архетипи як структури колективного несвiдомого, у яких контролюються основнi розумовi iнтенцiï людини. Статус архетипiв мають мiфiчнi персонажi, первiснi стихiï, астральнi знаки, геометричнi фiгури, зразки поводження, ритуали й ритми, архаïчнi сюжети й iн.
 Архетипи физикалистские. Вони вiдбивають єднiсть структур космiчних i ментально-психiчних, понятiйних i художньо-образних.
 Е.М. Мелетинский включає в коло мiфологiчних елементiв очеловечивание природи й усього неживого, приписування мiфiчним предкам властивостей тварин, тобто подання, породженi особливостями мифопоэтического мислення.
 Говорячи про мiфологiчнi елементи, необхiдно звернути увагу й на iсторичнi елементи в деяких добутках. Зокрема в Брюсова iсторичнi особистостi й подiï з'являються в художньому текстi, надiленi рисами мiфiчних персонажiв, а елементи iсторiï несуть тi ж функцiï, що й мiфологiчнi елементи. Наша думка пiдтверджується словами М.Элиаде. Мирча Элиаде вiдзначає одну з найважливiших характеристик мiфу, що полягає в створеннi типових моделей для всього суспiльства, визнаючи загальну людську тенденцiю…виставляти як приклад iсторiю одного людського життя й перетворювати iсторичний персонаж в архетип. Справедливiсть цього висловлення стосовно деяких вiршiв Брюсова буде доведена в практичнiй частинi роботи. Элиаде приводить у приклад образ Дон Жуана, що виникає у творчостi багатьох письменникiв (у тому числi й у Брюсова) у рiзних трактуваннях: як полiтичний або вiйськовий герой, невдачливий коханець, цинiк, нiгiлiст, меланхолiйний поет i т.д. Элиаде затверджує, що всi цi моделi продовжують нести мiфологiчнi традицiï, якi ïх топические форми розкривають у мiфiчному поводженнi. Копiювання цих архетипiв видає певну незадоволенiсть своєю власною особистою iсторiєю. Неясну спробу знову опинитися в тiм або iншому Великому Часi (це є однiєю iз причин звертання письменникiв до мiфологiчних елементiв у своïх добутках). Вiдомостi про процес мiфологiзацiï iсторiï закрiпленi навiть у Лiтературному словнику, де поряд iз цим затверджується можливiсть i зворотний процес — историзации мiфу. Не дивно, що ще в часи античностi виникло так звана эвгемерическая трактування мiфу, що пояснює появу мiфiчних героïв обожнюванням iсторичних персонажiв. Барт також уважає, що …мiфологiя обов'язково ґрунтується на iсторичнiй пiдставi…. Показово щодо цього й висловлення А.Л. Григор'єва про те, що мiфи в Брюсова iсторичнi й мають на увазi свiдомiсть поетом свого зв'язку з iсторiєю людства. У зв'язку з вищесказаним нам здається можливим не видiляти iсторичнi реалiï з кола мiфологiчних елементiв, а зарахувавши до кола мiфологiзованих iсторичних елементiв дослiджувати разом з ними.
 Мiф, використаний письменником у добутку, здобуває новi риси й значення. Авторське мислення накладається на мислення мифопоэтическое, народжуючи, по сутi, новий мiф, трохи вiдмiнний вiд свого прототипу. Саме в рiзницi мiж первинним i вторинним (авторським мiфом) криється, на нашу думку, закладений письменником змiст, пiдтекст, заради вираження якого автор скористався формою мiфу. Щоб обчислити глибиннi змiсти й значення, закладенi авторським мисленням або його пiдсвiдомiстю, необхiдно знати, яким образом може вiдбиватися в добутку мiфологiчний елемент.
 У статтi Мiфи у Лiтературному енциклопедичному словнику названо 6 типiв художнього мифологизма:
 1. Створення своєï оригiнальноï системи мiфологем.
 Вiдтворення глибинних мифо-синкретических структур мислення (порушення причинно-наслiдкових зв'язкiв, вигадливе сполучення рiзних iмен i просторiв, двойничество, оборотничество персонажiв), якi повиннi виявити до- або сверхлогическую основу буття. Реконструкцiя древнiх мiфологiчних сюжетiв, iнтерпретованих iз часток вiльного осучаснення.
 Введення окремих мiфологiчних мотивiв i персонажiв у тканину реалiстичного оповiдання, збагачення конкретно-iсторичних образiв унiверсальними змiстами й аналогiями.
 Вiдтворення таких фольклорних i етнiчних шарiв нацiонального буття й свiдомостi, де ще живi елементи мiфологiчного свiтогляду.
 Притчеобразность, лiрико-фiлософська медитацiя, орiєнтована на архетипические константи людського й природного буття: будинок, хлiб, дорога ,вода, вогнище, гора, дитинство, старiсть, любов, хвороба, смерть i т.п.
 У книзi Поетика мiфу Мелетинский говорить про два типи вiдносини лiтератури 17-20 вв. до мiфологiï:
 Свiдома вiдмова вiд традицiйного сюжету й топiки заради остаточного переходу вiд середньовiчного символiзму до наслiдування природi, до вiдбиття дiйсностi в адекватних життєвих формах.
 Спроби свiдомого зовсiм неформального, нетрадицiйного використання мiфу (не форми, а його духу), що часом здобувають характер самостiйного поетичного мифотворчества.
 Третiй варiант класифiкацiï представляє Шелогурова. У рамках росiйського символiзму вона видiляє два основних пiдходи до використання мiфiв:
 Використання письменником традицiйних мiфологiчних сюжетiв i образiв, прагнення досягти подiбностi ситуацiй лiтературного твору з вiдомими мiфологiчними.
 Спроба моделювання дiйсностi за законами мiфологiчного мислення.
 Викладенi вище точки зору допоможуть нам у процесi виявлення мiфологiчних елементiв у конкретних текстах.
 Однак, не слiд забувати, що ми вивчаємо мiф у зв'язку з його використанням у добутках символiчних. Е.М.Мелетинский справедливо затверджує, що мифологизм — характерне явище лiтератури 20 столiття i як художнiй прийом, i як варте за ним свiтовiдчування. Звертання символiстiв до мiфу аж нiяк не є випадковiстю. Якi ж причини настiльки широкого використання мiфологiï представниками даноï лiтературноï школи? Це обумовлено, по-перше, тiсним дiалектичним взаємозв'язком мiфу й символу. На неï вказують багато дослiдникiв.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/mif_jak_zasib_uzagalnennja_literaturnogo_materialu.dhtml