КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/obraz_buri_grozi_v_koroli_liri.dhtml

	Образ бури, грози в КоролI ЛIрI Дiя вiдбувається в реальному свiтi, i в нього не вторгаються прибульцi з миру потойбiчного. В Королi Лiрi особистi, сiмейнi вiдносини i є одночасно вiдносини суспiльнi. Суспiльство тут не тло, а поле дiï, а тлом для людських драм, що вiдбуваються в ньому, є велике царство природи. Саме це й надає бiльшу масштабнiсть трагедiï. У той час як люди переживають щиросердечнi бури, страшнi грози вiдбуваються й у природi. Все життя здиблене, увесь свiт трясе, усе втратило стiйкiсть, немає нiчого мiцного, непорушного. По цiй землi, що трясе страшними поштовхами, пiд небом, що обрушує потоки зi своïх сльот, живуть i дiють персонажi трагедiï. Вони пiдхопленi вихром стихiй, що бушують у них самих i зовнi.
 Образ бури, грози є домiнуючим у трагедiï. Ïï дiя — це черги потрясiнь, сила й розмах яких зростають iз кожним разом. Спочатку ми бачимо сiмейну палацову драму, потiм драму, що охопила всю державу, нарештi, конфлiкт перехльостує за рубежi краïни й долi героïв вирiшуються у вiйнi двох могутнiх королiвств
 Такi потрясiння повиннi були довго назрiвати. Але ми не бачимо, як збиралися хмари . Гроза виникає вiдразу, з першоï ж сцени трагедiï, коли Лiр проклинає молодшу дочку й виганяє неï, а потiм пориви вихрячи — вихрячи людських страстей — охоплюють всiх дiючих осiб i перед нами виникає страшна картина миру, у якому йде вiйна не на життя, а на смерть, i в нiй не щадять нi батька, нi брата, нi сестри, нi чоловiка, нi старечих сивин, нi квiтучоï молодостi
 Учасники трагедiï займають високе положення в державнiй iєрархiï. Боротьба мiж ними могла обмежитися конфлiктами морально- полiтичного характеру, як у хронiках Шекспiра. I це тим бiльше могло бути так, тому що сюжет про Лiру був включений Холиншедом у його лiтописi iсторичних доль Англiï. У критику були спроби тлумачити трагедiю з погляду полiтичноï моралi. Причину нещасть Лiра пояснювали тим, що вiн хотiв повернути колесо iсторiï назад, роздiливши єдину централiзовану державу мiж двома володарями
 У трагедiï Шекспiра цей мотив є, але вiн вiдсунутий убiк. Не про роздiл краïни написав Шекспiр, а про подiл суспiльства. Державно- полiтична тема пiдпорядкована бiльше великому задуму. Це й не сiмейна драма , який була анонiмна дошекспировская драма про короля Лiрi i його дочкам. Тема невдячностi дiтей вiдiграє бiльшу роль i в Шекспiра. Але вона служить лише поштовхом у розвитку сюжету. Король Лiр — трагедiя соцiально-фiлософська. Ïï тема не тiльки сiмейнi вiдносини, не тiльки державнi порядки, але природа суспiльних вiдносин у цiлому. Сутнiсть людини, його мiсце життя й цiна в суспiльствi — от про що ця трагедiя
 Традицiйним був погляд на природу як на благодiйну силу життя. Приналежнiсть до царства природи означала для людини нерозривний зв'язок з усiм ладом життя, включаючи природу у власному розумiннi слова й природне суспiльство
 Суспiльнi взаємини теж входили в цю систему загальних зв'язкiв. Iснували зв'язку сiмейнi, становi, державнi. Пiдпорядкування дiтей батькам, пiдданих — государевi, турбота батька про дiтей i государя про пiдданi минулому формами природного зв'язку мiж людьми
 В Королi Лiрi ми iз самого початку бачимо, що закони природи порушенi. Ключ до того, що вiдбувається в трагедiï, даний у наступних словах Глостера: …Цi недавнi затьмарення, сонячне й мiсячне! Вони не передвiщають нiчого гарного. Що б не говорили про цьому вченi, природа почуває на собi ïхнього наслiдку. Любов остигає, слабшає дружба, скрiзь братовбивча ворожнеча. У мiстах заколоти, у селах розбрати, у палацах зради, i валить сiмейний зв'язок мiж родителями й дiтьми. Або це випадок, як iз мною, коли син повстає на батька. Або як з королем. Це iнший приклад. Отут батько йде проти рiдного дiтища. Наш кращий час минуло. Жорстокiсть, зрадництво, згубнi безладдя будуть супроводжувати нас до могили
 Природа важко страждає, i ми бачимо пiдтвердження цього в
 картинi повного розпаду всiх природних i суспiльних зв'язкiв мiж
 людьми. Король Лiр виганяє дочку, Глостер — сина;
 Гонерилья й Регана повстають проти батька, Эдгар прирiкає свого
 батька на страшну страту; сестри Гонерилья й Регана готовi кожна
 змiнити своєму чоловiковi, i в поривi ревнивого суперництва в
 боротьбi за любов Эдмонда Гонерилья отруює Регану; пiдданi
 воюють проти короля, Корделия йде вiйною проти своєï
 батькiвщини
 Iснує думка, начебто в Королi Лiрi представлене суспiльство, що живе за патрiархальними законами, якi тiльки починають валити. Насправдi вже на початку перед нами мир, у якому збереглися тiльки зовнiшнi ознаки патрiархальностi. Нiхто з дiючих осiб уже не живе за законами патрiархального ладу. Нiкого з них не цiкавить загальне, нi в кого немає турботи про державу, кожний думає тiльки про себе. Це ясно видно на прикладi старших дочок Лiра, Гонерилье й Регане, готових так будь-який обман, аби тiльки одержати свою частку королiвських земель i влади. Егоïзм, що сполучається з жорстоким пiдступництвом, вiдразу ж виявляє й незаконний син Глостера — Эдмонд. Але не тiльки цi люди, одержимi хижацькими прагненнями, позбавленi патрiархальних чеснот покiрностi й покори Шляхетний граф Кент виявляє неменшу незалежнiсть, коли смiло дорiкає короля за нерозумний гнiв проти Корделии. I сама Корделия норовлива й уперта, що проявляється в ïï небажаннi принизити своє особисте достоïнство не тiльки лестощами, але й взагалi публiчним визнанням у почуттях, якi вона вважає глибоко iнтимними. Вона не хоче брати участь у ритуалi лестощiв, затiяних королем Лиром, навiть якщо ïй це буде коштувати не тiльки спадщини, але й любовi Лiра. Коротко говорячи, всi дiючi особи трагедiï — iндивiди з ясною свiдомiстю особистих iнтересiв i цiлей
 Збожеволiлих Лiр iде вночi в степ. Вiн iде не тiльки вiд дочок. Вiн залишає мир, у якому хотiв панувати й бути вище всiх. Вiн iде вiд людей, вiд суспiльства i йде в мир природи, як iшли туди героï комедiй Шекспiра, коли людська злiсть i жорстокiсть позбавляли ïх приналежного ïм по праву мiсця в життi. Але героïв комедiй природа зустрiчала ласкавою тiнню лiсiв, нiжним дзюркотом чистих потокiв, давала спокiй i розраду. Лiр iде в голий степ. Йому нiде тут укритися. Над його сивинами немає даху. Природа зустрiчає його не ласкавою тишею, а гуркотом стихiй, небеса разверзлись, гуркоче грiм, блискають блискавки, але, як нi страшна ця бура в природi, вона не настiльки жахлива, як бура, що вiдбувається в душi Лiра. Вiн не боïться бури, у природi вона не може заподiяти йому зла бiльшого, нiж те, що заподiяли йому власноï дочки
 Божевiлля Лiра є справжнiм, а не мнимим, як у Гамлета. Але все, що вiн говорить i робить у станi запаморочення, аж нiяк не безглуздо. Про нього з повним правом можна сказати те, що Полонiй говорить про Гамлета: Хоч це й божевiлля, але в ньому є послiдовнiсть (Гамлет, II, 2). Те ж саме Эдгар говорить про божевiльне марення Лiра: Яка сумiш! Нiсенiтниця й змiст — всi разом (IV, 6). Думка Лiра увесь час буває в колi питань, пов'язаних з його колишнiм положенням i нинiшнiм. У своєму божевiллi вiн переосмислює весь попереднiй життєвий досвiд. Правильней було б назвати його божевiлля бурхливим i болiсним щиросердечним потрясiнням, внаслiдок якого Лiр зовсiм по-новому оцiнює життя. Перша прикмета щиросердечного перевороту, що происшли в ньому, полягає в тiм, що вiн починає думати про iншi. Бура нещадно хльостає його, але Лiр — уперше в життi! — думає не про тi страждання, якi вона заподiює йому, а про iнших знедоленi:
 Бездомнi, нагие бiдолахи,
 Де ви зараз? Чим вiдiб'єте ви
 Удари цiєï лютоï непогоди -
 У лахмiттях, з непокритою головою
 И худим черевом? Як я мало думав
 Про цьому колись
 Ми залишили Лiра в станi незвичайного божевiлля, що всупереч звичайному плину речей, виявилося не в потьмареннi, а в проясненнi розуму. Але Лiр все-таки божевiльний. Його мозок затуманений скорботою, як небо хмарами. Тiльки зрiдка в цьому мороцi божевiлля блискають блискавки розуму й пекучi думки опромiнюють своïми спалахами поле життєвих нещасть. У свiтлi ïх ми бачимо страшний лик iстини. i перед нами з усiєю нестерпимостью розкривається несправедливiсть, що панує у свiтi. Гнiв i страждання Лiра виражають не тiльки його бiль, але й бiль усього стражденного людства. Вiн помилявся, коли думав, що всi благi сили життя втiленi у величi його особистостi. Його щира велич виявилася в тiм, що вiн змiг пiднятися над власним горем i випробувати у своïй душi горi всiх несправедливо скривджених. Цей Лiр воiстину великий


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/obraz_buri_grozi_v_koroli_liri.dhtml