КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/opis_sadu.dhtml

	Опис саду Сонячний мир пронизував зеленi дерева, якi зiбралися на схилi гори, начебто створюючи бiльшу рiзнобарвну сiм'ю. Батько гуляв мiж дерев i перед кожним зупинявся, начебто зустрiв знайомоï людини. У цьому саду були посадженi дерева рiзних видiв: грушi, вишнi, яблунi, зливи, дуби, липи, горiхи. Рослий дуже висока тополя, своïми листами розмовляв з молодою, гнучкою вербою. Кожний хазяïн,- розповiдав товариш,- бiля свого будинку траву косить для худоби, а наш батько все своє життя саджав дерева. Навеснi черешню посадить, а восени вже кущ смородини дiстане. Бачиш, скiльки насажал.
 Батько ходив мiж дерев, торкав ïхнiми долонями, чуствуя ïхнє тепло, начебто вони могли розповiсти йому щось Кожне дерево,- продовжував розповiдати товариш,- посаджене не самим батьком, а разом з яким-небудь гостем. Цей дуб ми з батьком посадили вдвох. Кожне дерево — це пам'ять про людину: Батько згадує ïх усiх. Раз приïхав я до батька в село , сходили ми на цвинтар до матерi, а, вертаючись, пiшли через сад. Батько йшов, начебто слiпий, а бiля того дерева зупинився й говорить: Син, а з ким я це дерево посадив, не пам'ятаєш?. Я, звичайно, не пам'ятав. Тодi вiн почав згадувати, перебирати в головi людськi iмена, начебто про всi дерева пам'ятає, а про це забув. Навiть сльози з'явилися на особi.
 Пiсля цього оповiдання я iншим поглядом подивився на цей сад, на рiзнi дерева в ньому. Вони розмовляли iз мною шумом галузей, корою могутнiх стовбурiв, голосами птахiв. Кожне дерево, як добрий спiврозмовник, обiзвалося на мiй новий здивований, розумiючий погляд. Я побачив батька, що наближався до нас, i подумав, що вiн, напевно, зараз iде не мiж дерев, а мiж думок, спогадiв, якi залишилися йому на все життя
 Людська пам'ять чудова сила. Людськi спогади дуже важливi в нашому життi. Оповiдання товариша зробив на мене велике враження й змусив погодитися з оповiдачем. Адже, трапляється в життi, коли розстаєшся з дорогим тобi людиною або мiсцевiстю, i залишаються лише спогади про тих свiтлi моментах. Речi допомагають людинi втримувати в пам'ятi тi яскравi подiï, нагадують про цiкавi для нас людях. Про ïх може нагадувати музика , картини, навiть, стан природи може викликати багато рiзних почуттiв. У дiдуся — це дерева. Спогаду допомагають людинi жити, мрiяти й сподiватися на краще. Спогаду з ïхнiми прозорими тонами й фарбами наповнюють нас радiстю життя, вiдчуттям неповторностi часу i його вечностей. Перед нами начебто вiдкривається простiр життя, що прекрасна


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/opis_sadu.dhtml