КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/osnovni_shljahi_rozvitku_hudojnoi_kulturi_xvii.dhtml

	ОсновнI шляхи розвитку художньоÏ культури XVII столIття XVII сторiччя — це досить своєрiдний етап у розвиток захiдноєвропейськоï культури лiтератури й мистецтва. Цi особливостi багато в чому визначаються iсторичними умовами. Столiття наповнене глибокими протирiччями. З кiнця XVII столiття феодально- каталическая реакцiя переходить у широке настання, i прагнути викорiнити всi гуманiстичнi iдеï, матерiальнi й науковi погляди (в 1600 р. в Iталiï були спаленi Бруно — астроном i Компонело — письменник фантаст).
 В Iспанiï в цей час дуже широко розвивалася драматургiя, насамперед iспанська драма , пов'язана з iм'ям Лопе де Вега (1562 — 1635 р.г.). Писати вiн почав з 12 рокiв, i за 60 рокiв написав 1,5 тисячi п'єс. Лопе де Вега по своïй натурi оптимiст, але його особисте життя, також впливає на його творчiсть. Лопе де Вега поет чуйний i тому глибоко народний, що й стало причиною його величезноï популярностi. У нього була маса послiдовникiв. Один з його чудових добуткiв було Фуэнтэ Овехуна (Овече джерело). В XVII столiттi на територiï Iспанiï були створенi духовно лицарськi ордена для боротьби з маврами. На чолi ордена стояв великий магiстр, вiн пiдкорявся тiльки Римському Татовi. А на мiсцях влада здiйснювали командори
 Фуэнтэ Овехуна В XV столiттi в сiльцi Фуэнтэ Овехуна спалахнуло повстання проти влади цього командора. Командор був убитий повсталими селянами. I Лопе де Вега взяв цей iсторичний факт в основу свого добутку. Командор Фернан Гомес розташувався зi своïм загоном у селенье Фуэнтэ Овехуна, вiн ображає мiсцевого Олькальдо й намагається збезчестити його дочка Лауренсию. Селянин Фрондосо, що любить ïï, захищає неï. Але пiд час ïхнього весiлля з'являється командор, усiх розганяє, б'є Олькальдо — батька Лауренсии, викрадає ïï й намагається повiсити Фрондоса. Такого безчестя селяни не можуть перенести, вони все озброюються, б'ють ґвалтiвника й убивають командора. Король призначає судовий наслiдок по цiй справi, i коли запитує, хто вбив командора, все дружно вiдповiдають Фуэнтэ Овехуна. I король змушений припинити цей суд. Цю п'єсу у вищих колах сприйняли без схвалення
 У часи Лопе де Вега поняття честi належало тiльки до категорiï дворянських почуттiв, але в цiй п'єсi це поняття честi переходить у категорiю не станову, загальнолюдську, воно стає синонiмом достоïнства, людськоï особистостi вартоï на стражi своïх прав. Хоча головний герой п'єси — народ, але це не виключає показу драматургом ролi й значення окремих особистостей. Фiнал п'єси узагальнював багато чого: по-перше, у ньому є визнання сили народу, що змусив зважати на себе самого короля, а також автор намагається обґрунтувати сполучник народу з королiвською владою, як i всi розумнi люди свого часу Лопе де Вега мрiяв про перетворення феодальноï роздробленостi Iспанiï в централiзовану державу. Ця п'єса була популярна й у Росiï. Роль Лауренсии виконувала велика Ермолова.
 Лопе де Вега назвав своï добутки — Плащi й шпаги


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/osnovni_shljahi_rozvitku_hudojnoi_kulturi_xvii.dhtml