КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/osnovni_tendencii_v_rozvitku_realizmu_v_zakordonnoi.dhtml

	ОсновнI тенденцIÏ в розвитку реалIзму в закордонноÏ лIтератури першоÏ половини ХХ столIття Лiтература початку 20 столiття, внаслiдок всiх соцiальних, экономоических, полiтичних i эстетических причин, характеризується винятковим рiзноманiттям письменницьких iндивiдуальностей, багатством художнiх стилiв, плiдними новаторськими пошуками в областi форми, засобiв вираження, змiсту. Знаменно, що до традицiйного захiдноєвропейським лiтературам додалося чимало нових (африканських, азiатських, латиноамериканських), представники яких стали всесвiтньо знаменитими. Поглибилися контакти письменникiв, взаємозв'язки й взаємозбагачення рiзних нацiональних лiтератур
 Росiя посiдає перше мiсце у свiтi по кiлькостi, та й по якостi перекладiв iноземних письменникiв. У багатоколiрнiй панорамi лiтературного процесу в XX в. прочерчивается кiлька провiдних плинiв i тенденцiй. Модернiзм, философско-эстетическое плин як у лiтературi, так i в мистецтвi, що пiсля Першоï свiтовоï вiйни вступило в нову фазу, успадковуючи й продовжуючи традицiï попереднiх йому на рубежi столiть декадансу й авангардизму
 Модернiзм, як виявляється з назви, повiдомляв себе сучасним мистецтвом, що використає новi форми й засоби вираження, що вiдповiдають новим реалiям XX сторiччя на противагу старомодному мистецтву, орiєнтованому на реалiзм минулого столiття. Модернiзм по-своєму яскраво, впечатляюще вiдбив кризовi явища в життi сучасного суспiльства, процес його глибокоï дегуманiзацiï, передав вiдчуття безсилля людини перед особою труднообъяснимих i ворожих йому сил, протистояння людини й середовища, вимикання iндивiда, приреченого, самотнього, iз суспiльних зв'язкiв
 Уособленням подiбного тотального безсилля людини, його приреченостi став Грегор Замза з новели Кафки Перетворення. Модернiсти робили особливий акцент на зображеннi внутрiшнього миру людини як самодостатнього. При цьому вони опиралися на досягнення сучасноï науки, зокрема психологiï, на новiтнi психолого-фiлософськi теорiï Фрейда, Бергсона, на фiлософiю екзистенцiалiзму. Вони узвичаïли цiлий ряд нових прийомiв, таких, наприклад, як потiк свiдомостi, широко використали жанр притчi, алегорiю, фiлософське iносказання
 Модернiзму властиво в цiлому песимiстичний свiтогляд, невiр'я в людину. Звичайно, вiн по-своєму вiдбив деякi iстотнi риси сучасного миру. Однак картина миру не може бути зведена лише до абсолютизацiï зла, хаосу й абсурду, до вiдчуження людини, до визнання його безпорадностi. Наше сторiччя дало й iншi приклади: людського героïзму, творчих зльотiв, високих iдеалiв колективiзму й iнтернацiоналiзму, торжества волi, стiйкостi, суспiльнiй активностi й дiючому гуманiзму. Цi сторони запам'ятав, зокрема, реалiзм XX в., що протистоïть модернiзму. Реалiзм багато в чому успадковував, але також розвив i збагатив — з погляду тематики, художнiх прийомiв i форм — класичний реалiзм минулого сторiччя, реалiзм бальзакiвського, стендалевского, диккенсовского типу Для реалiзму XX в., на противагу модернiзму, характерний життєстверджуючий пафос, вiра в те, що людина вистоïть (У. Фолкнер), чоловiк один не може нi риса, що людини не можна перемогти (Э. Хемингуэй). При цьому часом важко, та й навряд чи доцiльно, провести чiтку роздiлову лiнiю мiж модернiзмом i реалiзмом. Реалiзм XX в. може бути ускладнений i модернiстськими свiтовiдчуваннями (як, наприклад, у деяких добутках У. Фолкнера, Т. Манна, Г. Гессе), так i натуралiстичними елементами (у творчостi Т. Драйзера, Дж. Стейнбека й iн.). Реалiзму не чужо й використання багатьох характерних прийомiв модернiзму, наприклад потоку свiдомостi
 Подiл модернiзму й реалiзму проходить точки зору вихiдноï фiлософськоï позицiï, тобто концепцiï людини. Трохи схематизуючи складну проблему, можна сказати: слабкому, безпомiчному, часом приреченому героєвi модернiзму протистоïть активний, здатний боротися герой реалiстичноï лiтератури. Прагненню модернiстiв до художнього обґрунтування якихось унiверсальних законiв буття реалiсти протиставляють принцип iсторизму, конкретного соцiального аналiзу. Багатство реалiзму яскраво демонструє розмаïтiсть жанрових форм роману: соцiального, полiтичного, фiлософського, iнтелектуального, фантастичного, детективного, утопiчного, романа-антиутопии, роману-епопеï. Чудовий внесок у збагачення жанру роману внесли Томас Манн , що використав симфоничность стилю, мiф, iронiю (в Докторi Фаустусе), Вiльям Фолкнер, , щоiнтегрував у своєму стилi символiку, потiк свiдомостi, гротеск
 Явищем свiтовоï значимостi став американський роман межвоенного двадцятилiття, представлений Фолкнером, Хемингуэем, Фицджеральдом, Стейнбеком. Придбав популярнiсть роман-антиутопия, що висмiює тоталiтарнi держави i ïхнiх вождiв (1984 Джордж Оруэлл). Б. Брехт доводив, що реалiзм мiняється iз часом, що реалiзм — не питання форми, що теж мiняється, що для оволодiння дiйснiстю художник- реалiст вправi використати будь-якi засоби. Щоб висвiтити правду життя, мистецтво повинне показати, що воно не є життя, — ця теза Брехта протистояла багатовiковiй традицiï мистецтва, що iнтерпретувалося в дусi мимесиса. Брехт — новий, сучасний етап розвитку реалiстичноï драматургiï вiдносно новоï драми рубежу столiть, що зруйнував iлюзiю життя в театрi, iлюзiю четвертоï стiни.
 Заради головного завдання — навчити людей мислити, дiяти з розумiнням своєï вiдповiдальностi — Брехт оголив умовний характер мистецтва, створив вiльну драму, обґрунтував вiдкритий реалiзм. Модернiсти атакували бальзакiвську традицiю з достатнiм на те пiдставою — класичний досвiд залишалася живим, харчував собою мистецтво XX в. Габриэль Гарсиа Маркес, iм'я якого ототожнюється аж нiяк не iз традицiйним реалiзмом, на схилi XX в. назвав реалiзм XIX в. гарантiєю правдивостi. Томас Манн в 50-i роки говорив — зовсiм справедливо, — що роман був i продовжує залишатися соцiальним, соцiально-критичним. Поняття про модернiзм, його спiввiдношення з реалiстичною традицiєю. Характеристика основних модернiстських напрямкiв. Модернiзм
 До початку 20 столiття здiйснюється кардинальна змiна эстетического канону. Формується особливий тип культури — ненормативний, неканоническиймодернистский. Термiн модернiзм — збiрний. У мистецтвi першоï половини 20 столiття так визначаються всi нереалiстичнi, що показують криза напрямку


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/osnovni_tendencii_v_rozvitku_realizmu_v_zakordonnoi.dhtml