КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/pictografia_vnejazykovaja_znakova_sistema.dhtml

	ПIктографIя — внеязыковая знакова система У деяких народiв Африки iснував предметний лист у виглядi намист iз рiзнобарвних бусинок, раковин, зерен. З ïхньою допомогою становили послання — освiдчення в коханнi, попередження про небезпеки, запрошення. У нiгерiйського народу йоруба про винесення смертного вироку сповiщало своєрiдне послання — яйце папуги, подiбно п'яти апельсиновим зерняткам з однойменного оповiдання Артура Конан Дойла. Цiкавим прикладом пiктографiчного листа є пословичное лист народу эве, що живе на територiï Нiгерiï й Гани. Стандартнi картинки використали для записiв (вiрнiше, нагадування) слiв старих, тобто народноï мудростi. Умовнi значки й картинки вирiзали на посудинах з гарбуза — калебасах. От приклади запису деяких прислiв'ïв эве:
 Куди голка, туди й нитка (сини випливають по стопах батька).
 Мир великий, як баобаб! (людина намагається, коштуючи мiж деревами, обхопити ïхнiм разом). В Африцi здавна iснують i бiльше доконанi форми листа, причому не запозиченi, а споконвiчнi. Так, жителi Сахари туареги користуються консонантним листом тифинаг, що сходить до древнього лiвiйського листа, дотепер не дешифрованому. Народ ваи, що живе Лiберiï й Сьерра — Леоновi, пищет складовим листом, що створив в 1833 р. Момолу Лувалу Букэлэ на основi древнього, незбереженого рисункового листа нсибиди.
 Ученi дотепер не прийшли до однозначного висновку, чи була писемнiсть в iнкiв — iндiйського народу, що жив на територiï сучасноï республiки Перу в XII-XIV вв. Жодне держава не може iснувати без писемностi: необхiдно вести постiйний облiк, передавати повiдомлення про подiï в краïнi, розпорядження. Творцi величезноï держави — найбiльшого в доколумбовой Америцi — повиннi були мати лист. Однак його так i не виявили. Схоже, що лист iнкiв (точнiше, предписьменность) просто мало занадто незвичайний вид. Стос ( мовою идейцев кечуа — вузол) — оригiнальне породження инкской культури; це вовнянi або бавовнянi мотузки, до яких прив'язували ряди шнуркiв. Число шнуркiв на однiй мотузцi доходило до сотнi, i на них зав'язували вузли рiзноï форми. Кiлькiсть i форма вузлiв позначали числа. Найбiльш вилученi вiд мотузок вузли вiдповiдали одиницям, ледве ближче розташовувалися десятки, ще ближче — сотнi, тисячi… За допомогою цих вузликiв, що нагадують кiсточки рахункiв, виражалося будь-яке число, а кольори шнура позначав той або iнший предмет. Бурий кольори символiзував картоплю, жовтий — золото, червоний — воïнiв i т.д. Стос дозволяло чиновникам передавати рiзну iнформацiю про податки, число воïнiв у тiй або iншiй провiнцiï, позначати людей, що пiшли на вiйну, кiлькiсть загиблих, народжених або померлих i багато чого iншого. Розшифровували iнформацiю спецiальнi тлумачi стос — стос — камайокуна. Головним серед них був особистий секретар Верховного правителя iнкiв — Великого Iнки, що подавав йому зведену iнформацiю. Iспанцi, що зштовхнулися зi стос, були ураженi тiєю швидкiстю й точнiстю, з якоï ïм видавалися самi рiзнi вiдомостi. Взявши в руки стос, кипу-камайокуна вiдразу ж починав читати по шнурах i вузлам. Голос читця ледь устигав за його поглядом i рухами рук. Предписьменностью була й пiктографiя. Слово це запозичено iз грецькоï мови й у перекладi означає рисунковий лист, тобто таке, при якому повiдомлення передається за допомогою малюнкiв. До пiктографiï, очевидно, ставляться й древнi наскальнi малюнки. Пiктографiя використається й у сучасному свiтi Так, малюнок вилки й ножа на дорожньому знаку, що означає, що поблизу перебуває ресторан, — це сама теперiшня пiктограма. Iнший приклад — що бiжать, пливучi, що боксують людськi фiгурки. Подiбними пiктограмами на олiмпiадах i iнших великих мiжнародних спортивних змаганнях позначають рiзнi види спорту. Пiктограми зручнi, оскiльки не пов'язанi з конкретною мовою й усiм зрозумiлi. Але саме тому вони непридатнi для запису мовлення й властиво листом не є. Пiктографiя — внеязиковая знакова система, оскiльки вона прямо виражає думки, а не слова й речення. I проте саме з ïï вiдбувся найдавнiший словесний лист. Багато народiв, створивши пiктографiю або iншi писемностi, так i не зумiли самостiйно винайти лист
 Про деякi явища важко сказати, що перед нами: предписьменность або вже лист. Наприклад, ученi дотепер сперечаються про таблички з острова Великодня, про ацтекський лист i iнших предписьменностях. Теперiшнiй лист виникає тiльки тодi, коли зображення стає не малюнком, а знаком, абстракцiєю. Про це перетворення говорить можливiсть уживати такий знак у переносному значеннi, передавати й iншi слова, якi також або схоже звучать. Подiбним чином записують i сучаснi ребуси. Аналогiчно було влаштовано й древнiй лист. Ребусний принцип епiзодично зустрiчався й у предписьменностях. У знаковiй системi, використовуваноï африканським народом йоруба, шiсть раковин означають ‘привабливий' (а шнур iз шiстьома раковинами — щось начебто любовного послання). Цей знак з'явився тому, що слова шiсть i привабливий звучать мовою йоруба однаково — [efa]. Так виникає знаковий зв'язок мiж звучним мовленням i накресленням — основа кожноï писемностi
 В 1521 р. iспанськi вiйська на чолi з Эрнаном Кортесом вторглись у Теночтитлан, столицю могутньоï iмперiï ацтекiв. Чудове мiсто, що був богаче й грандiознiше будь-якоï європейськоï столицi того часу, виявився зруйнований. На його мiсцi коштує тепер столиця Мексики Мехiко
 Але пам'ять про древню цивiлiзацiю не зникла безвiсти. Крiм численних археологiчних знахiдок, виявлених при розкопках, до наших днiв збереглися барвистi книги ацтекiв, називанi кодексами. Звичайно запису робили на спецiально обробленiй шкiрi або на паперi з кори дикоï смокiвницi, попередньо виробленоï й заґрунтованоï. Древня книга — тлакуила — являла собою довгу смужку такого паперу, для зручностi складену гармошкою. Переписувачiв i тлумачiв записiв також називали тлакуилами. Лист ацтекiв можна було б назвати картинописью: всi книги — це серiï кольорових картинок. Iсторикам не завжди легко ïх прочитати: малюнки, якi позначали предмети й подiï, ще не придбали стiйкого значення. Писемнiсть ацтекiв робила лише першi кроки на шляху перетворення в iєроглiфiчну. Поняття узяття мiста передавалося малюнком палаючого храму, а подорож — ланцюжком слiдiв людських нiг. Велике значення мав i кольори, у який офарблювали те або iнше зображення. Людська фiгура жовтих кольорiв означала неодмiнно жiнку, розфарбована фiолетовим — Верховного правителя. Все-таки ацтекськi тлакуили — це не просто картинки, а перехiдна до листа форма пiктографiï. У них окремi словеснi знаки — конкретнi або символiчнi зображення для певних понять: знаки для ночi, будинку, каменю, води, знаки для чисел. Воду ацтеки зображували як потiк, що зливається з декiлькох струмочкiв, на початку кожного струмочка — кругла крапля або раковина равлика
 Зустрiчаються й ребусние знаки: ними користувалися, щоб передати звучання географiчних назв i iмен. Так, iм'я Ицкоатль означало Змiй зi стрiлою: можна було намалювати змiєвi (коатль) i над нею стрiлу (ицтли). За допомогою свого листа ацтеки записували розмiри данини, одержуваноï зi скорених племен, вели календар, вiдзначали релiгiйнi й пам'ятнi дати, а також становили iсторичнi хронiки. Розвиток ацтекського листа був перерваний iспанським завоюванням. Однак протягом XVI сторiччя ацтеки iнодi використали свiй лист. Ацтекська писемнiсть допомогла зберегти, передаючи з поколiння в поколiння, лiтературнi тексти древнього народу — урочистi пiснi й лiричнi поеми, легенди й мiфи. Традицiя колективного спiву, пiдтримувана правителями й виховува в школах, сприяла збереженню древнiх текстiв у незмiнному видi. Величезна частина ацтекських книг була спалена iспанцями, багато хто з оставшихся розграбованi. Зараз у колекцiях музеïв Європи й США втримується ïх набагато бiльше, нiж у самому Мехiко…


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/pictografia_vnejazykovaja_znakova_sistema.dhtml