КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/problema_viboru_lydini_v_mejoviy_situacii.dhtml

	Проблема вибору людини в межовIй ситуацIÏ (за романом А. Камю Чума) Альбер Камю французький письменник, лауреат Нобелiвськоï премiï, фiлософ, учасник руху Опору, взагалi, непересiчна людина. Камю, як на мене, цiкавий письменник. Сам твiр Чума на мене справив враження не стiльки як текст, а скорiше як пiдтекст. Коли читаєш роман, треба розумiти бiльше нiж написано, або запитувати пояснень у вчителя, або ж спочатку прочитати пiдручник чи передмову до роману i тодi читати легше й зрозумiлiше. Це трохи дивує. Адже у Л. Толстого чи Ф. Достоєвського, О. Бальзака чи Ч. Дiккенса, ти просто спiлкуєшся з автором, iз його героями, навiть стаєш сам учасником подiй (так здається в усякому разi).
 Щоб прочитати роман Чума, треба бути пiдготовленим. Потрiбно бути трохи фiлософом, трохи аналiтиком, трохи iсториком… Усе починається з першоï фрази: Цiкавi подiï, що взято сюжетом цiєï хронiки, вiдбулися 194… року в Оранi. Чому автор не вказав останньоï цифри? Який у цьому смисл? Iнтрига для читача, щоб вiн сам здогадався, про яку чуму буде йти мова?
 Хаос… Суцiльний хаос… Кажуть, випадковостi не буває. От i слово, хаос впало на мене не випадково. Це ж пiдказка! Дiйсно, якщо пiдiйти до теми твору з самого початку, вiд джерела, то там можна знайти слово хаос. Воно лежить в основi свiтосприйняття письменника, i це сприйняття свiту надалi вiдбилося в його творах. А погляди, як i твори Камю, несуть на собi вiдбиток екзистенцiалiзму. Що доводили екзистенцiалiсти? Вони переконували, що свiт це хаос, у ньому не iснує закономiрностi. Усе вiдбувається випадково. Людина самотня, вона не може зрозумiти сенсу свого життя. Єдине, що дає ïй змогу зрозумiти смисл власного iснування це якась критична ситуацiя. Наприклад, людина потрапляє в межову ситуацiю (знаходиться на межi чогось, iнодi на межi життя й смертi), i тодi вона робить свiй моральний вибiр, доводячи сама собi, що вона не порожнє мiсце в цьому свiтi та вiд неï все-таки щось залежить. Так от, перед нами роман Чума. Межова ситуацiя: у мiсто Оран приходить страхiтлива хвороба чума (у переносному значеннi автор має на увазi i фашизм дивимося на дату! i взагалi будь-яке лихо). Звичайний лiкар Бернар Рiє помiчає небезпеку щури можуть розносити iнфекцiю, почнуть хворiти люди. Якщо вжити заходiв ранiше, тодi для людей небезпека буде меншою. Але тi, вiд кого залежить прийняття рiшень, чогось вичiкують. Може, щоб не сiяти панiку, а може, щоб не вiдволiкатися вiд сьогоднiшнiх справ адже проблема ще не гаряча, може, все й так минеться… Що робити? Доктора Рiє нiхто не примушує нiчого робити вiн може не бити на сполох, не створювати санiтарних дружин… Але вiн це робить.
 Вiн не може iнакше. Вiн у такiй ось межовiй ситуацiï починає бiльше думати не про себе, а про людей, про все мiсто. Та й журналiст Рамбер також виявляється людиною гуманною. Вiн випадково потрапив пiд карантин, йому хочеться втекти з цього мiста до рiдного Парижа. I спочатку вiн усiма силами намагається вирватися з за-чумленого Орану. Нiяк не вдається. Рамбер шукає вихiд. I от будь ласка. Вiн може втекти в машинi, яка вивезе його непомiтним iз Орану. Але ж нi! Рамбер тепер почуває себе вiдповiдальним за долю нещасних людей. У ситуацiï, коли треба вирiшити, чиє життя для нього є важливiшим, вiн вiдмовляється вiд егоïстичного порятунку. Вiн залишається в Оранi та працює для блага людей.
 Менi здається, так само, як Камю йшов дорогою поступового пiзнання свiту, так i його героï змiнюються протягом роману. Так, свiт безглуздий, подолати чуму неможливо (бо вона як прийшла в мiсто, так само й вiдiйшла, i не вакцина тут допомогла, а невiдомо що), але людина має боротися. Це необхiдно хоча б для того, щоб зменшити страждання людей, виявити своє людське милосердя один до одного. I якщо кожна людина буде чесно виконувати свою справу, тодi й свiт може стати кращим, i тодi, можливо, цей свiт не буде ворожим i незрозумiлим.
 Альбер Камю через метафору, алегорiю показав у романi зло, яке завжди iснувало у середовищi людей. Завжди життя людства супроводжували вiйни, вбивства, завжди iснували нечеснiсть, лицемiрство, пiдлiсть. На жаль, це нiкуди не зникло. Дiйсно, роками може дрiмати десь у стосi бiлизни бацила чуми, а тодi вирветься й накоïть лиха. Вирвався фашизм i зачумив навколо себе народи й держави. Була вiйна , було багато смертей. Але люди протистояли цьому злу. I зрештою, зло подолали i вiдчули себе людьми. Не зачумленими людьми, а людьми здорових i чистих тiл (цитата з В. Вiтмена). Радiсть перемоги над злом, над хворобою, над безсиллям це радiсть справжньоï перемоги! Заради цього варто жити!


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/problema_viboru_lydini_v_mejoviy_situacii.dhtml