КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/syjet_komedii_tartyf.dhtml

	Сюжет комедIÏ Тартюф, або ошуканець Тартюф — лицемiр, втершийся в довiру Оргона, що привласнює собi його будинок i стан, але викритий i арештований по королiвському указi
 Тартюф страшний лицемiр. Вiн прикривається релiгiєю, зображує iз себе святого, нi в що не вiрячи, i таємно обробляє своï темнi делишки. Лицемiрство для Т. не просто домiнуюча риса характеру, воно i є сам характер. Характер Т. по ходу добутку не мiняється. Але вiн розкривається поступово. Композицiя комедiï дуже своєрiдна й несподiвана: головний герой Т. з'являється тiльки в III дiï. У комедiï Тартюф Мольер вступає в жорстоку боротьбу з релiгiйним святенництвом. У первiсному варiантi головний персонаж п'єси був зображений ченцем. Двiчi церковники домагалися заборони п'єси, двiчi Мольер переробляв п'єсу, мiняв ïï заголовок, iм'я героя. У пiдсумку Тартюф не чернець, а мирянин, безсовiсний лицемiр i шахрай
 Мольер показує, як лицемiрна релiгiйна проповiдь руйнує всi нормальнi людськi й сiмейнi вiдносини. Умови часу не дозволяли вiдкрито боротися проти релiгiï. Мольер змушений критикувати лицемiрство як чисто моральний порок. Це нарочито пiдкреслено в мовленнях Клеанта — резонера, т, е. позитивного персонажа, висказивающею авторськi iдеï. Намагаючись розкрити Оргону ока на Тартюфа, вiн доводить, що щира релiгiйна вiра не має нiчого загального сханжеством. Образ Тартюфа викриває велике соцiальне явище. У ньому втiленi багатовiкова релiгiйна неправда, iдея аскетизму, похмурi риси клiки церковникiв. Також i Оргон — аж нiяк не схематичне втiлення легковiр'я й ослiплення, хоча риса ця комiчно загострена в його поводженнi в п'єсi. У його особi ясно змальований тип обмеженого й вiдсталого французького буржуа тiєï епохи, — малокультурн, готового йти на приводу далекоï iдеологiï, що легко попадається на вудку релiгiйноï проповiдi. Демократизм i народностi комедiï особливо яскраво виразилися в прекрасному образi служницi Дорiни. Смiлива, прониклива й дотепна, ця жiнка з народу вiдразу розкусила Тартюфа. Викривальний дух п'єси ослаблений кiнцiвкою. Захистом проти темних сил виявляється король, завдяки мудростi якого пiдступи Тартюфа приводять у в'язницю не Оргона, а його самого. Сатира, таким чином, спрямована проти феодальноï реакцiï, але ще не зачiпає абсолютизму
 Комедiя в основному витримана в манерi класицизму. Дiя вiдбувається протягом доби в одному мiсцi — будинку Оргона. Воно зосереджено навколо одного великого конфлiкту. У кожному з основних персонажiв пiдкреслена одна провiдна риса в сатиричному перебiльшеннi
 В образi Тартюфа — це релiгiйне святенництво. Ще до появи Тартюфа на сценi ми чуємо про його крайню побожнiсть i смиреннiсть, аж до каяття в тiм, що один раз пiд час молитви вiн убив блоху. Потiм послiдовно розкривається пiдґрунтя цього благочестя. I отут виявляється, що лицемiрство не єдиний його порок. Ми довiдаємося, як Тартюф любить рясно поïсти за чужим столом, що вiн небайдужий до краси служницi. Ми бачимо, як вiн не гидує нiякими засобами, прагнучи захопити чуже майно, як намагається спокусити дружину свого благодiйника. I отут лицемiр остаточно викриває свiй аскетизм, заявляючи, що, хто грiшить у тишi — грiха не робить. Все це прояву сутностi характеру, що нi в чому не мiняється вiд початку до кiнця. Але правдива картина соцiального життя в комедiï не зводиться тiльки до викриття святенництва. Буржуазна сiм'я з ïï патрiархальним укладом, з якого жадає вирватися молодь, — все це виростає в живе i яскраве полотно


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/syjet_komedii_tartyf.dhtml